Постанова № 34115633, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 вересня 2013 року 10 год. 27 хв. № 826/9671/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Фірма "ПолімерКомплект" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 30 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 19 червня 2013 року надійшов позов приватного підприємства "Фірма "ПолімерКомплект" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10 червня 2013 року № 0003442220 та № 0003452220 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам, оскільки позивач здійснює свою господарську діяльність добросовісно та відповідно до податкового законодавства.

Ухвалою суду від 04 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 30 вересня 2013 року судом, згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 05 серпня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 16 по 21 травня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 28 травня 2013 року складено акт № 1738/22-221-32306957 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного

та іншого законодавства за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 52834,00 грн., у тому числі за: І квартал 2011 року - 23811,00 грн.; ІІ квартал 2011 року - 23674,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 5349,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України), та завищено податковий кредит з податку на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 171079,00 грн., у тому числі за: травень 2010 року - 7834,00 грн.; червень 2010 року - 18483,00 грн.; липень 2010 року - 20268,00 грн.; серпень 2010 року - 15333,00 грн.; вересень 2010 року - 15834,00 грн.; жовтень 2010 року - 13876,00 грн.; листопад 2010 року - 31649,00 грн.; грудень 2010 року - 3517,00 грн.; лютий 2011 року - 2533,00 грн.; березень 2011 року - 16515,00 грн.; квітень 2011 року - 13165,00 грн.; травень 2011 року - 2001,00 грн.; червень 2011 року - 5420,00 грн.; липень 2011 року - 4651,00 грн., чим порушено підпункт 7.2.3 п. 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (також далі - Закон), п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України.

Перевірку проведено на підставі наказу від 15 травня 2013 року № 987 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

На підставі акту перевірки, 10 червня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0003442220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 52833,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003452220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 171079,00 грн. за основним платежем та у розмірі 32861,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" (також далі - ТОВ "Компанія "Вайліс"), товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп КО" (також далі - ТОВ "Маркон Груп КО").

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, витрати та податковий кредит позивачем сформовано на підставі документів, складених між позивачем та вказаними товариствами.

Однак, ТОВ "Компанія "Вайліс" та ТОВ "Маркон Груп КО" мають ознаки "фіктивності".

Зокрема, з наявної у матеріалах справи копії постанови від 19 січня 2012 року про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження вбачається, що порушено кримінальну справу № 80-0263 за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі, ТОВ "Компанія "Вайліс" та ТОВ "Маркон Груп КО" (також далі - кримінальна справа № 80-0263).

Крім того, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії постанови від 10 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, порушено кримінальну справу № 69-0149 відносно конкретних фізичних осіб за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ "Компанія "Вайліс" та ТОВ "Маркон Груп КО", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у сприянні в мінімізації податкових зобов'язань, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб, та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі (також далі - кримінальна справа № 69-0149).

У вказаній постанові зазначено, що відповідні особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та/або наданням послуг, у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності створили та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), у тому числі ТОВ "Компанія "Вайліс" та ТОВ "Маркон Груп КО", які зареєстровані на підставних осіб, громадян іноземних держав.

Згідно з листом слідчого управління фінансових розслідувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 серпня 2013 року № 1852/07-10/09, 08 травня 2012 року кримінальну справу № 80-0263 для подальшого розслідування направлено до Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України.

Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 16 серпня 2013 року №10251/5/99-99-09-01-16, досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012000000000015 (кримінальна справа № 69-0149) триває.

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09, необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки фіктивності.

Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Маркон Груп КО" суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ "Компанія "Вайліс" 20 січня 2010 року укладено договір поставки № 02/01, за умовами якого ТОВ "Компанія "Вайліс" зобов'язалось передати у власність позивача непродовольчу продукцію, а позивач - прийняти та своєчасно оплатити її.

Крім того, 10 березня 2011 року між позивачем та ТОВ "Маркон Груп КО" укладено договір поставки № 03/03/11, за умовами якого ТОВ "Маркон Груп КО" зобов'язалось передати у власність позивача непродовольчу продукцію, а позивач - прийняти та своєчасно оплатити її.

Відповідно до п.п. 2.2 ст. 2 вказаних договорів, продаж товару здійснюється за попередньою заявкою позивача, яку він складає на підставі асортиментного переліку, запропонованого ТОВ "Компанія "Вайліс". Заявка, складена позивачем, є умовною. Остаточно асортимент і кількість узгоджується у видатковій накладній.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, представниками позивача надано суду копії таких договорів, рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, банківських виписок з рахунку позивача, договорів оренди нежитлових приміщень та на транспортно-експедиторське обслуговування.

При цьому, суду не надано копій заявок, складання яких обумовлено умовами вказаних договорів, платіжних доручень, які б підтвердили факт здійснення позивачем оплати за придбаний товар, а також товарно-транспортних накладних, які, згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

До того ж, надані представниками позивача документи, враховуючи вище викладені обставини стосовно "фіктивності" контрагентів позивача, викликають у суду сумнів щодо достовірності та добросовісності їх складання.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З викладених положень вбачається, що витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ повинні підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Ким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт не надання представниками позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Маркон Груп КО", хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Фірма "ПолімерКомплект" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Фірма "ПолімерКомплект".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 07 жовтня 2013 року