Постанова № 34115588, 15.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р. Справа № 805/12982/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Аканова О.О., при секретарі Кушнерьовій К.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо нарахування до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування неправомірним, визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про стягнення недоїмки № Ф-377 від 07.08.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо нарахування до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування неправомірним, визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про стягнення недоїмки № Ф-377 від 07.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком та знаходиться на обліку у відповідача. Крім того, посилається на те, що він є приватним підприємцем який знаходиться на спрощеній системі оподаткування. Відповідачем 07.08.2013 винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф-377 у сумі 6398,36 грн.

06.08.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI, яким внесено доповнення до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вказує, що ці зміни з 06.08.2011 року надають право, як пенсіонеру за віком, виключно на добровільній основі приймати участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

А тому просить суд задовольнити його позов у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, крім того, позивач надав заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача надала заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані суду докази суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування і він є платником єдиного податку.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 призначення пенсію за віком.

07.08.2013 відповідачем винесено вимогу про сплату недоїмки № Ф-377 у сумі 6398,36 грн., яку отримано позивачем 12.08.2013 року про, що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною 5 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Таким чином, позивач звернувся до суду 05.09.2013 з позовом до відповідача про скасування вимоги від 07.08.2013 №Ф-377, яку отримано позивачем 12.08.2013 про, що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі Закон № 2464-VI).

З 06.08.2011 набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач, у відповідності до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Безпідставними є посилання відповідача у запереченнях на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки позивач не досяг 60-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.2011 передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії : за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком , незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки -після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію.

В зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок, а тому спірна вимога є протиправною і підлягає скасуванню.

З приводу визнання дій відповідача щодо нарахування до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування неправомірним, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Дана правова позиція викладена в ухвалі ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 16.10.2012 у справі № К/9991/45542/12, ухвалі ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 14.02.2013 у справі №К/9991/78530/12.

Згідно квитанції від 05.09.2013 №286/49169 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 34,41грн. за немайнові вимоги.

Згідно квитанції від 20.09.2013 №286/50158 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 114,70 грн. за майнові вимоги.

Оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні немайнових вимог, то суд повертає сплачений судовий збір за майнові вимоги у розмірі 114,70 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо нарахування до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування неправомірним, визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про стягнення недоїмки № Ф-377 від 07.08.2013 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 07.08.2013 № Ф-377 Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька у сумі 6398,36 грн.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.