Рішення № 3411538, 30.01.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 січня 2009 р. Справа 7/30-08

за позовом: Літинської районної державної адміністрації, смт.Літин Вінницької області

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Козятин

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача СПД ФО-ОСОБА_2., СПД-ФО ОСОБА_3..

про розірвання договорів оренди

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Андрушко Я.С.

Представники

Позивача: не з'явився.

Відповідача: ОСОБА_1. - підприємець, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 виданий 08.04.1997 року Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області.

Запрошені в порядку ст.30 ГПК України - голова Івчанської сільської ради: не з'явився.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2. - паспорт серія НОМЕР_3 виданий 27.05.1996 року Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області.

ОСОБА_3. - посвідчення водія серія НОМЕР_4видане 14.02.1998 року.

Путілін Є.В. - представник, довіреність № 3598, 3597 від 13.11.2008 року.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про розірвання з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1договору оренди земель водного фонду зареєстрованого 11.05.2005 року за № 040501201060 та договору оренди водного об'єкта (ставків) з земельною ділянкою № 3 від 08.10.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на систематичне та грубе порушення і невиконання відповідачем умов договорів, які полягали в тому, що СПД-ФО ОСОБА_1. був відсутній на орендованих об'єктах більше 1 року; несвоєчасно вносив орендну плату; неодноразово допускав порушення рівня води, яке спричинило підтоплення земельних ділянок мешканців населеного пункту розташованого поряд з орендованими об'єктами.

10.10.2008 року від позивача надійшло клопотання про залучення до участі в справі на стороні позивача у якості третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору громадян ОСОБА_2. та ОСОБА_3. (а.с.40, т.1). Дане клопотання мотивоване тим, що на земельних ділянках які орендуються відповідачем знаходяться об'єкти нерухомості (будинок рибака та склад кормів) придбані гр. ОСОБА_2. та ОСОБА_3., що підтверджується реєстраційними посвідченнями від 19.06.2007 року та від 25.05.2005 року, а також договорами купівлі-продажу від 04.07.2007 року, 21.03.2008 року.

Обґрунтовуючи своє клопотання позивач посилається на ч.2 ст.120 ЗК України, згідно якої у випадку, якщо будівля або споруда розміщена на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі її відчуження до набувача переходить право користування тією часткою земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть бути залучені до участі у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. При цьому, у заявах про залучення третіх осіб на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Розглянувши вказане клопотання позивача суд ухвалою від 21.10.2008 року задовольнив його, оскільки дійшов висновку про те, що рішення по справі може вплинути на права третіх осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з урахуванням того, що до них на підставі цивільно-правових угод перейшло право на земельну ділянку, яка орендується відповідачем.

В зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання призначене на 21.10.2008 року, який подав клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату (а.с.80, т.1), неподання сторонами витребуваних документів, залучення до справи третіх осіб що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, необхідність витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 17.11.2008 року.

Відповідач в судове засідання призначене на 17.11.2008 року не з'явився, не надав витребуваних судом документів. Не з'явившись в судове засідання відповідач подав заяву про перенесення розгляду справи посилаючись на хворобу свого представника в якого перебувала вся документація, що стосується розгляду справи № 7/30-08 в господарському суді Вінницької області (а.с.151, т.1).

Беручи до уваги неявку відповідача, неподання сторонами витребуваних документів, необхідність витребування нових документів суд відклав розгляд справи на 11.12.2008 року.

Вказані вище обставини (неявка відповідача, неподання сторонами витребуваних доказів, залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору до участі у справі, необхідність витребування нових доказів) унеможливили прийняття рішення в межах строку встановленого ч.1 ст.69 ГПК України і стали підставою подачі заяви керівництву суду про продовження строку розгляду справи на 1 місяць, яка 17.11.2008 року була задоволена (а.с.160, т.1).

В зв'язку з необхідністю надання сторонами нових документів в судовому засіданні 11.12.2008 року оголошувалась перерва до 12.12.2008 року.

В судовому засіданні 12.12.2008 року відповідач в письмових поясненнях пропозицію та позовні вимоги про розірвання договорів не визнає вказуючи на те, що 04.04.2005 року між ним та громадянином ОСОБА_2. було укладено договір № 1/06 про спільну діяльність. При цьому відповідач зазначає, що ОСОБА_2. не виконував належним чином свої зобов'язання по договору від 04.04.2005 року, що в свою чергу стало підставою для порушення зобов'язань відповідача по договору оренди земель водного фонду зареєстрованого 11.05.2005 року за № 040501201060 та договору оренди водного об'єкта (ставків) з земельною ділянкою від 08.10.2004 року № 3.

В зв'язку з невиконанням в повному обсязі вимог ухвали суду щодо надання доказів, зважаючи на надані відповідачем пояснення, що зумовили необхідність витребування нових доказів суд відклав розгляд справи на 19.01.2008 року. При цьому судом було враховано подану сторонами заяву про надання згоди на вирішення спору за межами строку встановленого ч.1 ст.69 ГПК України.

19.01.2009 року в судовому засіданні відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній з позовними вимогами не погоджується посилаючись на обставини аналогічні тим, які зазначені в письмовому поясненні поданому 12.12.2008 року (наявність укладеного договору від 04.04.2005 року про спільну діяльність з гр.ОСОБА_2. та неналежне виконання обов'язків по цьому договору гр.ОСОБА_2.).

19.01.2009 року судом було оголошено перерву до 30.01.2009 року для підготовки повного тексту рішення. Про проведення судового засідання 30.01.2009 року сторони, треті особи та запрошений в порядку ст.30 ГПК України Івчанський сільський голова повідомлялись належним чином, що підтверджується їх розпискою від 19.01.2009 року наявною в матеріалах справи.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, викликаного в порядку ст.30 ГПК України Івчанського сільського голови, представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.08.2004 року між Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області (Орендодавець) згідно розпорядження від 04.06.2004 року № 188 та СПД-ФО ОСОБА_1. (Орендар) було укладено договір оренди земель водного фонду згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення), розташовану за межами населеного пункту на території Івчанської сільської ради Літинського району Вінницької області.

Відповідно до п.1.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 161,9949 га, з яких земельна ділянка площею 38,7435 га надається в оренду на 49 років, а земельна ділянка із колишніх земель Літинського виробничого рибцеху "Вінницярибгосп" площею 123,2514 га - на 10 років (п.2.2.1 Договору).

У пунктах 2.3.1, 2.3.2 Договору сторони узгодили розмір орендної плати (за один рік - 8 448,14 грн.) та періодичність її внесення (два рази на рік рівними частинами, не пізніше 15-го червня та 15-го листопада поточного року).

Згідно з даним Договором орендар зобов'язувався, крім іншого, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил використання земельної ділянки; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; своєчасно сплачувати орендну плату - п.п.3.4.2, 3.4.7, 3.4.11 Договору.

Однією із підстав для розірвання даного договору сторони встановили невиконання однією із сторін обов'язків передбачених договором (п.4.3 Договору).

В подальшому, на підставі вказаного вище договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року, між Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області (Орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_1. (Орендар) 08.10.2004 року було укладено договір оренди водного об'єкта (ставків) з земельною ділянкою водного фонду № 3 згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в довгострокове користування на умовах оренди водний об'єкт площею 123,2514 га строком на 5 років (п.п.2.1, 2.2, розділ 2 Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору від 08.10.2004 року умови та порядок внесення орендної плати визначаються в договорі оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року.

Також за умовами договору від 08.10.2004 року на відповідача було покладено певні обов'язки, серед яких наступні - дотримуватись передбачених чинним законодавством умов користування землями водного фонду, на яких знаходиться водний об'єкт; дотримуватись правил технічної експлуатації водного об'єкту, які надаються орендарю службами Вінницького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству (облводгосп) і є невід'ємною частиною цього договору; своєчасно сплачувати орендну плату за користування водним об'єктом - п.4.3 Договору.

Згідно п.6.3 Договору від 08.10.2004 року підставою для дострокового розірвання договору є систематичне або грубе одноразове порушення іншою стороною умов договору або чинного природоохоронного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження порушення відповідачем умов договорів позивач посилався на ряд обставин та документів.

Зокрема, позивач вказував на те, що відповідач не сплачував орендну плату в 2008 році. Як встановлено судом, і що не заперечується відповідачем останній дійсно в 2008 році порушив своє зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати. Вказаний факт підтверджується довідками Літинського відділення ХОДПІ від 19.06.2008 року № 2283/10/1714 (а.с.21, 67, т.1), від 11.11.2008 року № 3817/10/1714, від 05.12.2008 року № 4057/10/1714, від 15.01.2009 року № 67/10/1714. Крім того, факт порушення вказаного вище зобов'язання відповідача знайшов відображення в листах Івчанського сільського голови від 09.06.2008 року № 67 (а.с.22, 68, т.1), від 22.12.2008 року № 130, довідці виданої виконкомом Івчанської сільської ради від 11.11.2008 року № 868 (а.с.146, т.1).

Також судом встановлено, що відповідачем протягом 2005-2006 років неодноразово допускались порушення рівня води на об'єкті водного фонду, який орендувався ним. Вказане підтверджується листами Вінницького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству "Облводгосп" від 18.04.2006 року № 3/216, приписами від 15.05.2006 року № 1 та від 05.04.2007 року № 2 Вінницького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству, актом перевірки стану дотримання вимог водоохоронного законодавства від 04.04.2007 року з яких вбачається, що на орендованому СПД-ФО ОСОБА_1. об'єкті водного фонду фіксувався рівень води вище нормального рівня та підтоплення прилеглої території і міжгосподарської меліоративної системи "Кусиківці-Івча".

Слід вказати, що недотримання встановленого рівня води зумовило неодноразове подання скарг місцевими жителями внаслідок підтоплення їх земельних ділянок та господарських будівель, які є суміжними з земельною ділянкою, що орендується відповідачем. Так, судом встановлено, що 20.04.2006 року голові Івчанської сільської ради подано колективне звернення жителів с.Івча (а.с.52-53, т.1), 15.06.2006 року до Івчанської сільської ради подано колективне звернення жителів с.Івча Літинського району Вінницької області (а.с.50-51, т.1), 20.06.2006 року голові Івчанської сільської ради подано заяву від громадянки ОСОБА_5. (а.с.49, т.1) оригінали яких було оглянуто судом. Також судом було оглянуто оригінал книги реєстрації звернень громадян Івчанської сільської ради за 2006 рік, записи в якій підтверджують подання та реєстрацію вказаних вище звернень в Івчанській сільській раді (а.с.147-149, т.1). Як вбачається, у вказаних зверненнях жителі с.Івча вказують на підвищений рівень води, який зумовив підтоплення прилеглих територій та господарських будівель. При цьому у зверненні від 20.04.2006 року (жителів с.Івча-10 бригади) зазначається про те, що підтоплення відбувалось і в минулому році.

Також суд акцентує увагу на тому, що із врахуванням чисельних заяв жителів с.Івча про завищений рівень води в орендованих ставках 20.06.2006 року Івчанською сільською радою було прийнято рішення № 9 згідно якого, крім іншого, приватного підприємця ОСОБА_1. було зобов'язано протягом 5 днів понизити рівень води в орендованих ставках (а.с.45, т.1).

Крім вказаного вище, позивач посилався на відсутність відповідача на орендованому об'єкті впродовж тривалого часу (з липня 2007 року по грудень 2008 року). На підтвердження вказаного позивачем надано акти від 19.06.2008 року та від 05.12.2008 року складені за участю представника позивача, Івчанського сільського голови та громадян ОСОБА_2. і ОСОБА_3..

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про оренду землі" визначено, що земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" умова щодо розміру орендної плати, строків та порядку її внесення є істотною умовою договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, крім іншого, використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища.

Законодавець у ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачив, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом д) статті 141 Земельного кодексу України передбачено примусове припинення у судовому порядку прав на земельну ділянку у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати.

В силу ч. 5 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено пропозицію про розірвання господарських договорів (лист від 23.07.2008 року № 765-1/19, а.с.34,71, т.1). Відповідач не спростовує факт надіслання позивачем пропозиції з вимогою розірвати договори оренди. Разом з тим, як встановлено судом відповіді на вказаний вище лист відповідач не надав, що спонукало звернутись Літинську районну державну адміністрацію з позовом до господарського суду.

Слід вказати, що навіть недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення. Вказана позиція знайшла своє відображення в п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Таким чином, імперативні вимоги земельного законодавства передбачають в якості підстави розірвання договору оренди земельної ділянки систематичну несплату орендної плати.

Крім того, системний аналіз вказаних вище норм приводить до висновку, що закон пов'язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду з невиконанням сторонами обов'язків, передбачених укладеним між ними договором.

Як встановлено судом, факт несплати орендних платежів за договором оренди землі від 21.08.2004 року та наявність заборгованості за період 2008 року по сплаті орендної плати підтверджені матеріалами справи і не заперечується відповідачем станом на день розгляду справи в суді в частині наявності боргу СПД-ФО ОСОБА_1..

Також судом встановлено неодноразовість фактів порушення відповідачем прав власників суміжних ділянок та землекористувачів (недотримання встановленого рівня води, яке спричинило підтоплення земельних ділянок, господарських будівель, міжгосподарської меліоративної системи "Кусиківці-Івча").

В даному випадку відповідач порушив свої обов'язки щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим їх отримувач (Івчанська сільська рада) була позбавлена можливості отримати належні їй за договором оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року та договором оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004 року грошові кошти, а також неодноразово порушував права власників суміжних ділянок та землекористувачів. Вказані обставини в сукупності приводять суд до висновку про підставність та правомірність позовних вимог позивача в частині розірвання договорів оренди.

За умовами п. 2.4 договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року та п.5.1 договору оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004 року після припинення дії договору або його розірвання орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку (водний об'єкт) у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно із ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. За таких обставин, правомірною також є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача у семиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили повернути за актом прийому-передачі земельні ділянки.

Заперечення надані відповідачем відносно позовних вимог оцінюються судом критично з огляду на наступне.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.528 цього ж Кодексу виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Аналогічний припис містить ч.1 ст.194 Господарського кодексу України, яка вказує, що виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Однак аналізом змісту договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року та договору оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004 року встановлено, що обов'язки покладені на СПД ОСОБА_1. повинні виконуватись безпосередньо останнім. Вказані положення договорів прямо кореспондуються із ч.1 ст.8 Закону України "Про оренду землі", яка вказує що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Крім того, відповідно до ч.2 ст.51 Водного кодексу України передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Натомість п.п.1.1, 1.2 договору № 1/06 укладеного між СПД ОСОБА_1. та фізичною особою ОСОБА_2. 04.04.2005 року суперечать вказаним вище нормам законодавства, оскільки передбачають передання 50 % прав по договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року та договору оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004 року. До того ж вказаний договір не містить обов'язку ОСОБА_2. сплачувати замість СПД-ФО ОСОБА_1. орендну плату, а передбачає, що погашення податків, орендних плат та інших обов'язкових платежів здійснюється за рахунок отриманого доходу (п.4.1.1).

Разом з тим, слід звернути увагу на наступне.

Стаття 610 Цивільного Кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.1 ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У ч.ч. 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від нього, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів, тощо.

Крім того, в ч.2 ст.218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні обумовлених договором оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року та договором оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004 року обов'язків, які покладались на нього. Заперечення відповідача викладені в його письмових поясненнях, що надійшли на адресу суду 12.12.2008 року та 19.01.2009 року не є переконливими та спростовуються нормами законодавства наведеними вище та матеріалами справи.

Клопотання відповідача викладене в його письмових поясненнях щодо відкладення розгляду справи до кінцевого розгляду позовів до громадянина ОСОБА_2. про відшкодування матеріальних, фінансових та моральних збитків відхиляється судом із врахуванням того, що прийняття рішення у даній справі не позбавляє СПД-ФО ОСОБА_1. права на звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судових витрат судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 102,00 грн. державного мита, що підтверджується квитанцією від 28.08.2008 року № 55 та квитанцією від 02.09.2008 року № 138. Як вбачається із позовної заяви предметом позовних вимог є розірвання договорів оренди.

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом в) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту мав би становити 85,00 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

Враховуючи викладене, керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.1, ч.2 ст.3, ст.15, ч.1 ст.24, ч.1 ст.32, ст.34 Закону України "Про оренду землі", ч.5 ст.17 Закону України "Про плату за землю", п.д) ст.141 Земельного кодексу України, ст.44, ч.2 ст.51 Водного кодексу України, ст.11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.528, ст.610, п.1 ч.1 ст.611, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 617, 625, 626, 628, 629, ч.2 ст.651 ЦК України, ст.ст.173, 174, 188, 193, ч.1 ст.194, ч.2 ст.218, ст.291 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, ч.ч. 1, 2 ст.27, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(ідентифікаційний код -НОМЕР_5,АДРЕСА_1) договір оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року зареєстрованого 11.05.2005 року за № 040501201060 у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України Літинський відділ .

3. Розірвати з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(ідентифікаційний код -НОМЕР_5,АДРЕСА_1) договір оренди водного об'єкта (ставків) з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004 року № 3.

4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код -НОМЕР_5,АДРЕСА_1) у семиденний термін з моменту набрання законної сили рішенням суду повернути Літинській районній державній адміністрації (ідентифікаційний код -03084718, вул.Леніна, 7, смт.Літин Літинського району Вінницької області, 22300) за актом прийому-передачі земельні ділянки площею 38,7435 га та площею 123,2514 га.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код -НОМЕР_5,АДРЕСА_1 ) на користь Літинської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код -03084718, вул.Леніна, 7, смт.Літин Літинського району Вінницької області, 22300) - 85 грн. 00 коп. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадяцять грн. 00 коп.) - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

7. Зобов'язати управління державного казначейства у м. Вінниця Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 17 грн. 00 коп. (сімнадцять грн. 00 коп.) сплаченого за квитанцією № 138 від 02.09.2008 року Літинській районній державній адміністрації (ідентифікаційний код -03084718, вул.Леніна, 7, смт.Літин Літинського району Вінницької області, 22300). Оригінал квитанції № 138 від 02.09.2008 року знаходиться в матеріалах справи № 7/30-08 (а.с.9).

8. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  30 січня 2009 р.

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - Літинська районна державна адміністрація, вул.Леніна, 7, смт.Літин Вінницької області, 22300.

3 - відповідачу - Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_2

4 - відповідачу - Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_3

5 - відповідачу - Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 , АДРЕСА_4

6- ОСОБА_2, АДРЕСА_5

7 - ОСОБА_3, АДРЕСА_6