Ухвала суду № 34112184, 09.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8998/11/0170/25

09.10.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 22.03.13 у справі № 2а-8998/11/0170/25

за позовом Приватного підприємства "Керченська судноремонтна верф "Фрегат" (вул. Кірова, 54-а,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул.Борзенко буд. 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.03.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Керченська судноремонтна верф "Фрегат" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення, винесені 19.04.2011 року ДПІ в м. Керчі АР Крим:

- №0000632301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 396093,75 гривень з яких 316875,0 - основний платіж, 79218,75 - штрафні санкції;

- №0000642301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 316875 гривень, з яких 253500 - основний платіж, 63375 - штрафні санкції.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.03.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 18.03.2011 року по 24.03.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Керченська судноремонтна ВЕРФ "Фрегат" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства при проведенні судноремонтних робіт на КУ "Донбас" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складений акт № 229/23-1/36951742 від 10.10.2012 року (а.с. 6-20 т.с. 1), яким виявлені порушення:

- ч.1, ч.5 ст.203, ст..215, ч.1 ст.216 ЦК України, у зв'зку з чим позивач укладав з контрагентами правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Керченська судноремонтна ВЕРФ "Фрегат";

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п.п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за рахунок завищення валових витрат на загальну суму 316875,00 гривні, у тому числі: за 4 квартал 2010 року на суму 316875,00 грн.;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 253500,0 гривень, у тому числі за листопад 2010 року в сумі 60000,0 гривень та грудень 2010 року в сумі 193500,0 гривень.

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що за період з 18.03.2011 року по 24.03.2011 року ПП "Керченська судноремонтна ВЕРФ "Фрегат" мало взаємовідносини з ПП "Будторг-Техно".

За рахунок цих взаємовідносин, підприємством до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 1267500 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток у IV кварталі 2010 року на суму - 316875,0 гривень.

Також, по взаємовідносинах з цим контрагентом позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 253500,0 гривень, в тому числі за листопад 2010 року в сумі - 60000,0 гривень; грудень 2010 року в сумі - 193500,0 гривень.

До ДПІ в м. Керчі від ДПІ у м. Сімферополі надійшла інформація та дані податкової звітності про постачальника ПП "Будторг-Техно", а саме: акт перевірки №3358/23-2/31981589 від 28.03.2011 року. Зазначеною перевіркою встановлено, що ПП "Будторг-Техно" декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств та продажу покупцям, які фактично не відбувались, отже є нікчемними. З акту вбачається, що у ПП "Будторг-Техно відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного отримання та продажу товарів та послуг. З цих підстав ДПІ у м. Сімферополі зробила висновок, що діяльність ПП "Будторг-Техно" має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ в м. Керчі АР Крим 19 квітня 2011 року були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000632301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств усього на суму 396093,75 гривні, з яких 316875,0 гривень - основний платіж, 79218,75 гривень - штрафні санкції (а.с. 22 т.с.1);

- № 0000642301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 316875 гривень, з яких 253500,0 гривень - основний платіж та 63375 гривень - штрафні санкції (а.с. 21 т.с.1).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем, однак рішенням ДПА в АР Крим від 28.04.2011 року №45 були залишені без змін (а.с.23-31 т.с.1).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010 між ПП "Будторг-Техно" та ПП "Керченська судноремонтна верф "Фрегат" укладено договір купівлі-продажу. За зазначеним договором ПП "Будторг-Техно" зобов'язується поставити, а ПП "Керченська судноремонтна верф "Фрегат" прийняти та сплатити наступну продукцію (надалі "Товар"):

- електротехнічне обладнання та механізми,

- кабельно-провідникова продукція,

- паливне обладнання та механізми,

- судове обладнання та механізми,

- господарський інвентар та супутні товари в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, за поставлений товар ПП "Керченська судноремонтна верф "Фрегат" проводить оплату згідно рахунку від ПП "Будторг-Техно" в безготівковій формі. (а.с. 68 т.с.1).

Також, 01.11.2010 року між ПП "Будторг-Техно" та ПП "Керченська судноремонтна верф "Фрегат" укладено договір надання послуг № 01/11-09. Згідно п.1.1 Договору, ПП "Будторг-Техно" власними або залученими силами та засобами по завданню замовника надає послуги по розбору, демонтажу, дефіктовке електротехнічного, паливного, судового обладнання та механізмів для здійснення виробничих процесів у місці, вказаному замовником.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів, позивачем були долучені до матеріалів справи наступні документи:

- акт №б/н від 30.11.2010 року, згідно з яким надано послуги з розборки, демонтажу, дефектовки електротехнічного, паливного, судового обладнання та механізмів на загальну суму 44 588,00, у т.ч. ПДВ 7431,33 гривні (а.с.70 т.с. 1);

- видаткова накладна від 26.11.2010 року № Б-112168, згідно з якою придбано протипожежний насос НЦВ 100/80 б/у, сепаратор палива МВ- 1724С б/у, центробіжний горизонтальний насос гидрофора заборної води Б83С б/у на загальну суму 315 412,00, у т.ч. ПДВ 52 568,67гривень (а.с. 90 т.с.2);

- видаткова накладна від 17.12.2010 року Б- 121710, згідно з якою придбано Сепаратор мастила типу МВ-1724С на загальну суму 124167,00 гривень, у т.ч. ПДВ 20694,50 гривень (а.с.91 т.с.2);

- акт №б/н від 30.12.2010 року, згідно з яким надано Послуги з розборки, демонтажу, дефектовки електротехнічного, паливного, судового обладнання та механізмів на загальну суму 1 036 833,00, у т.ч. ПДВ 172805,50 гривні (а.с.92 т.с. 2);

- податкова накладна на загальну суму 1 521 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 253500,00 гривень, а саме:

- №112618 від 26.11.2010 року на суму 315412,00 гривень, у т.ч. ПДВ 52568,67 грн. (а.с.218 т.с. 1);

- №123059 від 30.12.2010 року на суму 1036833,00 гривень, у т.ч. ПДВ 172805,50 грн. (а.с.221 т.с. 1);

- №113053 від 30.11.2010 року на суму 44588,00 гривень, у т.ч. ПДВ 7431,33 грн. (а.с.229 т.с. 1);

- від 17.12.2010 року на суму 124167,00 гривень, у т.ч. ПДВ 20694,50 гривень.

Розрахунки між підприємствами були проведені у безготівкової формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Будторг-Техно". Всього перераховано коштів у сумі 1 521 000,00 грн., у тому числі ПДВ 253 500,00 грн., що підтверджується карткою рахунку 311 із переліком платіжних доручень:

- № 30-00000067 від 19.11.2010 року на суму 220 000,00 грн. (а.с.62 т.с.2);

- № 30-00000080 від 23.11.2010 року на суму 140 000,00 грн. (а.с.64 т.с.2);

- № 30-00000095 від 17.12.2010 року на суму 85 000,00 грн. (а.с.66 т.с.2);

- № 30-00000098 від 21.12.2010 року на суму 110 000,00грн. (а.с.67 т.с.2);

- № 30-00000101 від 23.12.2010 року на суму 166 000,00 грн. (а.с.67 т.с.2);

- № 30-00000103 від 28.12.2010 року на суму 133 333,33 грн. (а.с.67 т.с.2);

Судом встановлено, що придбання позивачем товарів та послуг від контрагента було здійснено ПП "Керченська судноремонтна Верф "Фрегат" з метою використання в господарській діяльності, для подальшої реалізації Військовій частині А0225 (код 14302650, м. Севастополь) при ремонті електромеханічного обладнання військового корабля проекту 304 корабля управління "Донбас", про що свідчать договір № 24/22-28 від 02.11.2010, акти приймання та здавання наданих послуг, згідно з якими відповідно до умов договору № 24/22-28 від 02.11.2010 ПП "Керченська судноремонтна верф "Фрегат" було надано, а комісією Військової частини А 0225 прийнято послуги з ремонту електромеханічного обладнання з виконанням окремих робіт відповідно до ПУОНП в обсязі першого та другого етапів (а.с.188-237 т.с.2).

Таким чином, наданими документами підтверджується фактичне придбання позивачем товарів та послуг за договорами з ПП "Будторг-Техно", з метою їх використання у господарській діяльності.

ПП "Будторг-Техно" на момент здійснення господарських відносин з позивачем було зареєстровано у якості юридичної особи та у якості платника ПДВ ( т. І, а.с. 239-251).

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки, та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Станом на 2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Як встановлено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП "Будторг-Техно" товарів, використання цих товарів в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Щодо висновків відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, судова колегія зазначає наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово - економічну експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, висновком експертизи № 77-21/02 підтверджено придбання позивачем товарів та послуг за договорами з ПП "Будторг-Техно" з метою використання в господарській діяльності, оплата придбаних товарів та послуг; фактичне використання в господарській діяльності у вигляді подальшої реалізації при ремонті електромеханічного обладнання військового корабля; господарські операції з поставки і оплати товарів та послуг призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача (т. IV, а.с. 4-23).

Також, необґрунтованими є посилання відповідача, як на доказ безтоварності та нікчемності угод позивача з ПП "Будторг-Техно", на відсутність в останнього основних фондів та виробничих потужностей, транспортних засобів, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту, відповідачем до суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції був допитаний у якості свідка директор ПП "Будторг-Техно", який пояснив, що для виконання робіт позивачу підприємством укладались субпідрядні договори з іншими підприємствами, які були повністю виконані та це не суперечить змісту укладеного з позивачем договору підряду та звичайному порядку ведення господарської діяльності між підприємствами.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 229/23-1/36951742 від 10.10.2012 року про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19 квітня 2011 року № 0000632301, № 0000642301.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.03.13 у справі № 2а-8998/11/0170/25 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва