Постанова № 34111636, 01.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6349/13-a

категорія 8.2.6

01 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Токарева М.С.,

при секретарі - Смолінській І.П.,

за участю представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 01 липня 2013 року №0000332200 та №0000322200

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 01 липня 2013 року №0000332200 та №0000322200. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Володарсько-Волинською МДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт №20/5/22-07/30597936 від 14.06.2013 року. На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 року №0000332200, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму 5986845 грн. та №0000322200, яким позивачу збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 751321 грн. у т.ч. 500881 грн. - за основним платежем та 250440 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому просить їх визнати протиправними та скасувати, оскільки на його думку вони винесені з порушенням норм діючого законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи прийшов до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Володарсько-Волинською МДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт №20/5/22-07/30597936 від 14.06.2013 року, яким встановлено порушення п.п. 139.1.5 п.139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 500881 грн. та завищено від’ємне значення об’єкту оподатку на загальну суму 5986846 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 року №0000332200, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму 5986845 грн. та №0000322200, яким позивачу збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 751321 грн. у т.ч. 500881 грн. - за основним платежем та 250440 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач вказує, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат витрати пов’язані з придбанням основних фондів які підлягають амортизації згідно із пп. 1 ст. 144 Податкового Кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем віднесено до фінансових витрат відсотки по кредитному договору №21/2012-К від 27.04.2012р. в період з 2-го кварталу 2012р. по 1-й квартал 2013р., згідно якого Кредитором виступає ПАТ "Банк «Кліринговий Дім», а позичальником – ТОВ «Межиріченський ГЗК». Даний кредит призначався для фінансування закупівель транспортних засобів та основних засобів виробничого призначення.

Відповідно до п.п.1 ст. 144 Податкового кодексу передбачає, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання.

Згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Отже, з аналізу вказаних правових норм вбачається, що відсотки за кредитами включаються до складу витрат суб'єкта господарювання лише в тому випадку, якщо витрати не включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Капіталізація фінансових витрат – згідно пункту третього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» (надалі по тексту позову – П(С)БО 31) - це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Кваліфікаційним активом згідно цього Стандарту є актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. П(С)БО 31 не містить визначення, який саме проміжок часу вважається суттєвим для створення кваліфікаційного активу. Однак, підпунктом 1.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених наказом Мінфіну України №1300 від 01.11.2010р. та листом Мінфіну України №31-34000-10-5/11601 визначено, що при застосуванні П(С)БО 31 суттєвим вважається час, який становить більше ніж 3 місяці.

Пунктом 3 П(С)БО 31 передбачено, що собівартість кваліфікаційного активу (витрати на створення кваліфікаційного активу) включає в себе витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Активи, що придбані ТОВ «Межиріченський ГЗК» за кредитні кошти, не можуть вважатися кваліфікаційними активами, оскільки вони не створюються позивачем - а придбаваються ним у вигляді придатному для їх експлуатації. Кожний з цих активів являється окремим об’єктом основних засобів, придатним для самостійної експлуатації з моменту придбання та таким, що не потребує будь-яких подальших витрат із створення (виготовлення, виробництва, тощо).

Відповідно до п. 10 П(С)БО 31 обумовлено, що капіталізація фінансових витрат починається за наявності: визнання витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу; визнання фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу; виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу, включаючи технічні та адміністративні заходи, що виконуються до початку створення такого активу. Тобто, П(С)БО 3 чітко визначено, що капіталізація фінансових витрат розпочинається з моменту понесення витрат саме на створення активу, а не на придбання активу, який у подальшому не створюватиметься, а використовуватиметься у тому ж вигляді, в якому він був придбаний.

Системний аналіз П(С)БО 31 свідчить, що активи, які готові для використання із запланованою метою (тобто такі, що не потребують будь-якого дообладнання, добудови, тощо) являються некваліфікаційними активами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем витрати не включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку то позивачем правомірно включено відсотки за кредитами до складу витрат суб'єкта господарювання. У зв’язку з чим податковим органом при приведенні перевірки невірно визначено правову природу формування витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення є протиправними, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Визнати податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 01 липня 2013 року №0000332200 та №0000322200 протиправними та скасувати їх.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 08 жовтня 2013 р.