Постанова № 34111572, 09.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р. Справа №805/10118/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-10 год

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Мартиненко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області

про визнання дій неправомірними та скасування вимог і рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області (далі - відповідач, УПФУ, управління) про визнання дій неправомірними та скасування вимог і рішення, в якій просила суд:

- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області щодо проведення планової перевірки позивача 11 лютого 2011 року - 17 лютого 2011 року;

- визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків від 17 лютого 2011 року № Ф-23 в сумі 11 528,29 грн;

- визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків від 4 жовтня 2012 року № Ф-120 в сумі 33 999,74 грн;

- визнати неправомірним та скасувати рішення № 24/05 від 12 лютого 2011 року про застосування фінансових санкцій до позивача в сумі 25 086,07 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог у позові зазначено наступне.

ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем з 25 червня 2001 року, здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами. З 25 червня 2001 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області на спрощеній системі оподаткування.

У лютому 2011 року позивач на вимогу співробітника Пенсійного фонду написала заяву про проведення відносно неї перевірки з 2001 року. За результатами перевірки складено акт, на підставі якого прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування не сплачених страхових внесків № 24/05 від 17 лютого 2011 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 25 086,07 грн та вимога про сплату боргу № Ф-23 від 23 лютого 2011 року в розмірі 11 528,29 грн.

4 жовтня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області прийнята вимога про сплату боргу № Ф-120 про стягнення недоїмки зі страхових внесків у сумі 33 999,74 грн.

Як зазначає позивач, про те, що стосовно неї прийняті спірні рішення та вимоги, їй стало відомо в січні 2013 року після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а безпосередньо копії спірних вимог та рішення вона отримала у травні 2013 року (а.с. 3-4).

Позивач вважає прийняті відповідачем вимоги та рішення неправомірними у зв'язку із невідповідністю їх діючому законодавству та порушенням процедури їх прийняття та просить суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29 липня 2013 року провадження у справі було відкрито та призначено попереднє судове засідання.

Як було встановлено під час попереднього судового засідання, позивач звернулась до суду 11 липня 2013 року поза строками, встановленими ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): спірна вимога № Ф-23 про сплату недоїмки зі страхових внесків в сумі 11 528,29 грн прийнята відповідачем 17 лютого 2011 року, спірне рішення № 24/5 про застосування до позивача штрафу в розмірі 25 086,07 грн прийняте відповідачем також 17 лютого 2011 року, спірна вимога Ф-120 на суму 33 999,74 грн прийнята 4 жовтня 2012 року.

Відповідно до пояснень позивача про існування спірних вимог та рішення вона дізналась в січні 2013 року після отримання нею від органів виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження № 35207291, відкритого на виконання вимоги відповідача № Ф-120 від 4 жовтня 2012 року на суму 33 999,74 грн. На підтвердження зазначеного позивач надала суду лист відділу ДВС Київського районного управління юстиції від 15 листопада 2012 року № 7-2457/55295/08-32 та додані до нього постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 листопада 2012 року, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, де зазначено, що на все рухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт та заборону на відчуження цього майна (а.с. 13, 80, 81). Зазначила, що безпосередньо спірні вимоги та рішення вона отримала від відповідача після декількох спроб тільки у травні 2013 року.

Протягом періоду з травня по липень 2013 року позивач знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у зв'язку із загостренням хвороб (відповідно до виписки з амбулаторної карти ОСОБА_1 хворіє на церебральний атеросклероз І-ІІ ступеня з гіпертензією, ХСМН І-ІІ ступеня, ДЕП І-ІІ ступеня з вестибуляцією, цефалгіями; атероскле-ротичним кардіосклерозом, остеохондрозом та іншими хворобами) (а.с. 12, 32, 45-46).

В попередньому судовому засіданні суду не були надані докази на спростування доводів позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказів на спростування отримання позивачем спірних рішень до травня 2013 року.

30 серпня 2013 року протокольною ухвалою суду причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду були визнані поважними.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, а також зазначила, що весь час свого існування в якості особи, що здійснює підприємницьку діяльність, вона добросовісно та своєчасно подавала звіти до контролюючих органів (в тому числі до управління Пенсійного фонду України), своєчасно та в передбаченому діючим законодавством порядку сплачувала обов'язкові платежі, жодних зауважень до неї від відповідача весь час її приватного підприємництва не було. Враховуючи це, позивач вважає, що і проведена відповідачем перевірка, і прийняті на підставі неї спірні вимоги та рішення є неправомірними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені позивачем, та зазначила, що про проведення перевірки за 10 днів відповідно до вимог чинного законодавства управлінням позивача повідомлено не було. Крім того, ОСОБА_1 була ознайомлена з актом перевірки № 74 від 17 лютого 2011 року, однак, не оскаржила його тому що не вважала за потрібне, оскільки всі звіти, які надавалися нею, були прийняти управлінням Пенсійного фонду в Київському районі м. Донецька без жодних зауважень; безпосередньо в акті перевірки № 74 (сторінка 9) відповідачем було зазначено, що станом на 1 січня 2011 року платник (позивач по справі) не має заборгованості зі сплати страхових внесків. Крім цього, 7 травня 2007 року між ОСОБА_1 та відповідачем був підписаний акт звірки розрахунків станом на 1 січня 2007 року, відповідно до якого позивач не має ніяких невиконаних зобов'язань перед управлінням - а ні зі сплати недоїмки зі страхових внесків, а ні зі сплати фінансових санкцій.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що проведена управлінням перевірка діяльності позивача за період з 25 червня 2001 року по 1 січня 2011 року була проведена в порядку, передбаченому діючим законодавством із дотриманням строків та процедури проведення. Прийнятті на підставі цієї перевірки вимога № Ф-23 від 17 лютого 2011 року та № Ф-120 від 4 жовтня 2012 року, а також рішення про застосування фінансових санкцій до позивача № 24/5 від 17 лютого 2011 року, є цілком правомірними.

У судовому засіданні 9 жовтня 2013 року просила залишити адміністративний позов без розгляду у зв'язку із пропуском строку на звернення позивача до суду, оскільки спірна вимога № Ф-23 від 17 лютого 2011 року та рішення № 24/5 від 17 лютого 2011 року були отримані позивачем 17 березня 2013 року, про що є відповідна розписка позивача на поштовому повідомленні про вручення кореспонденції, а вимога Ф-120 від 4 жовтня 2012 року містить у собі існуючу у позивачу заборгованість зі сплати недоїмки станом на 4 жовтня 2012 року (тобто, станом час її прийняття) та штрафні санкції, застосовані до позивача саме рішенням управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області № 24/5 від 17 лютого 2011 року. На підтвердження зазначеного представник відповідача надала суду копію опису вкладення у лист на ім'я ОСОБА_1 (копія не засвідчена належним чином на відповідність її оригіналу та не має позначки щодо дати формування вкладення, а.с. 106), оригінал фіскального чеку від 25 лютого 2011 року (копія якого долучена до матеріалів справи, а.с. 109), оригінал повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції (копія долучена до матеріалів справи, а.с. 110-111).

Як пояснила в судовому засіданні позивач, у березні 2011 року вона отримала поштою від відповідача рішення про стягнення з неї штрафу у розмірі 170,00 грн, копію якого вона додала до позову (а.с. 10), а також відповідь управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька № 3906/05 від 10 березня 2011 року за результатами розгляду її заяви від 25 лютого 2011 року (яку позивач подала до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області заяву та в якій просила написану неї раніше заяву про згоду на проведення перевірки з 2001 року від 2 лютого 2011 року та акт перевірки № 74 від 17 лютого 2011 року вважати недійсною (а.с. 11, 112-114). Спірної вимоги № Ф-23 від 17 лютого 2011 року у березні 2011 року вона не отримувала.

При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду (у зв'язку із наданими представником відповідача під час судового розгляду додаткових доказів на підтвердження цього) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до наданих суду представником відповідача документів, а саме: копії опису вкладення у лист на ім'я ОСОБА_1 (яка не засвідчена належним чином на відповідність її оригіналу та не має позначки щодо дати формування вкладення, а.с. 106), та доданих до нього фіскального чеку від 25 лютого 2011 року (копія якого долучена до матеріалів справи, а.с. 109), повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції (копія долучена до матеріалів справи, а.с. 110-111) не вбачається за можливе встановити напевно - чи направлялась відповідачу (та, відповідно, чи отримувалась останньою) згідно наданої суду копії опису вкладення спірна вимога № Ф-23 від 17 лютого 2011 року, так як суду не наданий оригінал зазначеного опису. Крім цього, зазначена копія не містить відмітки поштового відділення про підтвердження направлення на адресу ОСОБА_1 25 лютого 2011 року саме тих документів, які зазначені у наданій суду ксерокопії. Інших доказів на підтвердження отримання позивачем спірних рішень до травня 2013 року суду не надано.

Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, беручи до уваги приписи ст. 86 КАС України, суд вважає недоведеними доводи позивача про отримання 17 березня 2011 року ОСОБА_1 спірної вимоги управління Ф-23 від 17 лютого 2011 року. Тобто, суд при вирішенні цієї справи виходить з того, що позивачем спірна вимога (та інші спірні рішення відповідача) були отримані ОСОБА_1 у травні 2013 року. У зв'язку із викладеним вище, беручи до уваги, що питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду (виходячи з дати отримання ОСОБА_1 спірних вимог та рішення - травень 2013 року) вже було вирішено судом під час попереднього судового засідання, суд дійшов висновку про необхідність розглянути справи по суті заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, зареєстрована як фізична особа-підприємець 14 червня 2001 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 266 017 0000 022027, місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 (а.с. 49). Перебуває на спрощеній системі оподаткування з 1 січян 2004 року по теперішній час (а.с. 48, 67). З березня 2005 року отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_2 від 6 квітня 2005 року (а.с. 47).

Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька у період з 11 лютого 2011 року по 17 лютого 2011 року була проведена перевірка з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей про застрахованих осіб за період з 25 червня 2001 року по 1 січня 2011 року, за наслідками якої складений акт № 74 від 17 лютого 2011 року (а.с. 84-95).

Зазначений акт був отриманий позивачем 17 лютого 2011 року (а.с. 95).

За наслідками перевірки відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу № Ф-23 від 17 лютого 203 року на суму 11 528,29 грн (а.с. 6) та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на суму 25 086,07 грн (а.с. 9). Крім цього, 23 лютого 2011 року на підставі зазначеного акту перевірки за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області прийнято рішення про застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 170,00 грн (а.с. 10).

23 лютого 2011 року відповідачем прийнято розпорядження про усунення порушень № 1815, відповідно до якого ОСОБА_1 було зобов'язано привести до відповідності дані документа ІНДАНІ по застрахованим особам за звітні роки (а.с. 107).

4 жовтня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька прийняло вимогу про сплату боргу № Ф-120, якою позивача зобов'язано сплатити борг у загальному розмірі 33 999,74 грн, у т.ч.: недоїмка зі сплати страхових внесків - 8 187,83 грн та фінансові (штрафні санкції) у сумі 25 211,91 грн (а.с. 8, 60).

Не погодившись із вимогою про сплату боргу № № Ф-23 від 17 лютого 2011 року на суму 11 528,29 грн, вимогою № Ф-120 від 4 жовтня 2012 року на суму 33 999,74 грн, рішенням № 24/05 від 12 лютого 2011 року про застосування фінансових санкцій в сумі 25 086,07 грн, вважаючи неправомірною перевірку, проведену стосовно неї відповідачем у період з 11 по 17 лютого 2011 року, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тиким чином, відповідач у справі - управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька - є суб'єктом владних повноважень, який в спірних правовідносинах виконує владні управлінські функції.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.

Порядок проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових та позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2011 року № 233 (далі - Порядок). Зазначений Порядок визначає механізм проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових та позапланових перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, фізичних осіб-підприємців, які відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, контроль за сплатою якого покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 3 вказаного Порядку планова перевірка передбачається у квартальному плані, який затверджується до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому, відповідним органом Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 4 Порядку періодичність проведення планових перевірок визначається з урахуванням ступеня ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання. Для платників єдиного внеску - суб'єктів господарювання встановлюється три ступені ризику - високий, середній та незначний, зокрема: 1) до платників єдиного внеску з високим ступенем ризику належать суб'єкти господарювання, що: використовують працю найманих осіб без нарахування єдиного внеску; не подають органам Пенсійного фонду України передбачені законодавством звіти і відомості; систематично порушують установлені строки сплати єдиного внеску; не нараховують та не сплачують єдиний внесок (за інформацією підрозділів податкової міліції, інших органів державної влади або третіх осіб); 2) до платників єдиного внеску із середнім ступенем ризику належать суб'єкти господарювання, що: здійснюють нарахування єдиного внеску у розмірі, меншому мінімального страхового внеску в розрахунку на одного працівника; порушують установлені строки подання органам Пенсійного фонду України передбачених законодавством звітів і відомостей; порушують установлені строки сплати єдиного внеску; допускають помилки, неузгодженість у звітах і відомостях, які подаються органам Пенсійного фонду України. 3) до платників єдиного внеску з незначним ступенем ризику належать суб'єкти господарювання, що не мають ознак, передбачених пп. 1 і 2 цього пункту.

Згідно із. П. 5 Порядку планові перевірки платників єдиного внеску з високим ступенем ризику проводяться не частіше ніж один раз на рік, із середнім - не частіше ніж один раз на два роки, з незначним - не частіше ніж один раз на п'ять років.

Як встановлено під час розгляду справи, планова перевірка позивача проводилась вперше, тобто, без порушення п. 5 Порядку.

Відповідно до п. 6, 7 Порядку про планову перевірку платник єдиного внеску інформується не пізніше ніж за десять днів до дня її проведення письмовим повідомленням за формою, визначеною Пенсійним фондом України. Повідомлення надсилається за рахунок коштів відповідного органу Пенсійного фонду України платнику єдиного внеску рекомендованим листом чи телефонограмою або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі платника єдиного внеску. Зазначене повідомлення містить інформацію про: дату початку та закінчення проведення перевірки; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, діяльність якої перевіряється; найменування органу ПФУ. Строк проведення планової перевірки не повинен перевищувати 15 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - 5-х робочих днів.

В судовому засіданні встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька 28 січня 2011 року за вих. № 1371/05 було вручено ОСОБА_1 повідомлення про проведення планової перевірки, що має проводитись згідно із планом проведення перевірок та на підставі наказу № 411 від 24 грудня 2010 року, - з 11 по 17 лютого 2011 року (а.с. 82), тобто, без порушень п. 6 Порядку.

Згідно п. 2 вказаного Порядку планові та позапланові перевірки проводяться органами Пенсійного фонду України за місцезнаходженням платника єдиного внеску, або у приміщенні відповідного органу Пенсійного фонду України у випадках, передбачених законом. Планові та позапланові перевірки проводяться на підставі бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів.

Як встановлено під час розгляду справи, перевірка позивача здійснювалась у приміщенні УПФУ в Київському районі м. Донецька на підставі бухгалтерських документів, звітів та інших документів. Проведення перевірки саме у приміщенні управління проводилась на підставі заяви позивача від 2 лютого 2011 року (а.с. 79).

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо примусу стосовно неї при написанні вказаної заяви, враховуючи те, що доказів на підтвердження зазначеного примусу позивач не надала суду, крім цього, заяву про наявність зазначеного примусу на ім'я начальника управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька позивач написала після проведення перевірки та отримання нею акту з результатами цієї перевірки (а.с. 11).

9 лютого 2011 року відповідачем (вих. № 2141/05) складено направлення № 85, відповідно до якого у період з 11 по 17 лютого посадовими особами відповідача проводитиметься (вперше) планова перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет дотримання останньою вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати нею страхових внесків до Пенсійного фонду, а також формування та надання відомостей про застрахованих осіб.

17 лютого 2011 року за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки № 74, який був отриманий позивачем в той же день (а.с. 95).

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про правомірність проведеної відповідачем планової перевірки позивача у період з 11 по 17 лютого 2011 року. Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області щодо проведення планової перевірки позивача 11 лютого 2011 року - 17 лютого 2011 року - задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірною вимоги відповідача № Ф-23 від 17 лютого 2011 року на суму 11 528,29 грн, суд зазначає наступне.

За результатами проведеної відповідачем перевірки, на підставі складеного акту перевірки № 74 від 17 лютого 2011 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу № Ф-23 від 17 лютого 2011 року, відповідно до якої позивач повинна сплатити заборгованість зі сплати недоїмки з страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11 528,29 грн (а.с. 6).

Зазначена вимога була прийнята відповідачем у зв'язку із донарахуванням управлінням Пенсійного фонду страхових внесків за найманих працівників, що працювали у позивача.

Так, відповідно до висновків акту перевірки під час перевірки встановлені наступні порушення:

- ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого донараховано позивачу страхові внески по ставці 32%, 32,01%, 32,3%, 31,8/%, 33,2% на загальну суму 36 098,00 грн та по ставці 0,5-2%,2% на загальну суму 880,00 грн;

- п.п. 6 п. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV у частини повноти та своєчасності обчислення сум страхових внесків, внаслідок чого позивачу донараховано страхові внески по ставці 32%, 32,01%, 32,3%, 31,8/%, 33,2% на загальну суму 11 735,49 грн та зменшено страхові внески по ставці 0,5-2%,2% на загальну суму 214,60 грн;

- п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV у частині неподання відомостей, які використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2005 рік на застрахованих осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5 за 2005 рік;

- п.п. 8.3 п. 8 Порядку № 7-6 при формуванні реквізиту 17, 18, 20 документа ІНДАНІ по застрахованій особі ОСОБА_6 за серпень-вересень 2004 року - сума нарахованої заробітної плати (доходу) за зазначений місяць, не відповідає сумі фактично нарахованої заробітної плати та, відповідно, не вірно відображена сума утриманих внесків;

- п.п. 8.3 п. 8 Порядку № 7-6 при формуванні реквізиту 17, 18, 20 документа ІНДАНІ по застрахованим особам: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за 2004 - 2009 звітні роки - в індивідуальних відомостях по застрахованим особам не вказано суму нарахованого страхового внеску на заробітну плату (а.с. 94-95).

Як зазначено у вступній частині акту перевірки (а.с. 85), при перевірці були використані: особова справа фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, трудові договори, відомості нарахування заробітної плати за перевіряємий період, облікова база АРМ ОССВ управління ПФУ в Київському районі м.Донецька, розрахунки забов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (додаток 22) за 2002-2003роки, розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (додатки 23) за перевіряємий період, звіти 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» за перевіряємий період, «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (ІНДАНГ) за 2002-2007 роки, звіти про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб і суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з вересня по грудень 2010 року, паспортні дані. До акту приєднані додатки: розрахунок бази для нарахування сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які належать до сплати до бюджету Пенсійного фонду України (додаток 2); розрахунок суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які належать до сплати до бюджету Пенсійного фонду України (додаток 3); розрахунок погашення зобов'язань (додаток № 4); розрахунок погашення внесків (32%, 32,01%, 32,3%, 31,8/%, 33,2%) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (додаток № 5); розрахунок погашення внесків (1-5%, 0,5-2%) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (додаток № 6); дані про перевірку достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування страхувальником за період з 2001 по 1 січня 2011 року (додаток № 7); дані про перевірку достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за період з 2011 року по 1 січня 2011 року (додаток № 8) (а.с. 96-105).

До 1 січня 2011 року в Україні порядок нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регулювався Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону страхові внески до ПФУ є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обов'язку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2, п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно п. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV у редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року (у період, який перевірявся відповідачем), страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 1058-ІV у редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР в редакції, що діяла до 1 січян 2011 року, також було передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п.п 2.1.3. п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року (далі - Інструкція), платниками страхових внесків є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Згідно з п.п. 5.3.4 Інструкції № 21-1 страхові внески платниками податків, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачується ними за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, до 20 числа поточного місяця за попередній у фіксованому розмірі.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги, що під час розгляду справи суду не надано доказів на спростування виявлених відповідачем під час перевірки порушень, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків відповідача щодо невірного нарахування та утримання позивачем страхових внесків (заниження страхових внесків у перевіряємому періоді на загальну суму 11 528,29 грн).

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо наявності на 9 аркуші акту перевірки відмітки про відсутність у позивача станом на 1 січня 2011 року заборгованості зі сплати страхових внесків, у зв'язку із тим, що зазначена позначка стосується відомостей про існування заборгованості зі страхових внесків, виходячи з наданих страхувальниками звітів та здійснених на підставі цих звітів платежів без врахування результатів проведеної перевірки. З цих саме підстав суд відхіляє і доводи позивача щодо неправомірності нарахова-них за результатом перевірки сум страхових внесків з підстав наявності акту звірення розра-хунків від 7 травня 2007 року, підписаного нею та відповідачем, відповідно до якого станом на 1 січня 2007 року позивач не має заборгованості зі сплати страхових внесків (а.с. 78).

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі акту перевірки № 74 від 17 лютого 2011 року було прийнято вимогу № Ф-23 від 17 лютого 2011 року, відповідно до якої позивач повинна сплатити недоїмку зі сплати страхових внесків в сумі 11 528,29 грн (а.с. 6).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про правомірність прийнятої відповідачем 17 лютого 2011 року за результатами перевірки вимоги № Ф-23.

Разом із тим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 25 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, тобто, рішенням, яке може бути звернено до виконання в примусовому порядку.

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами по справі, відповідачем 4 жовтня 2012 року була прийнята вимога № Ф-120, відповідно до якої позивачем підлягає до сплати, серед іншого, недоїмка зі сплати страхових внесків, яка була виявлена відповідачем під час перевірки позивача у лютому 2011 року в розмірі 8 187,83 грн. Тобто, станом на час розгляду справи існує дві вимоги про сплату ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків за період з 26 червня 2004 року по 1 січня 2011 року, які є виконавчими документами та можуть бути одночасно пред'явлені до виконання (враховуючи інститут поновлення строку звернення виконавчого листа до виконання, до виконання може бути пред'явлена і вимога № Ф-23 від 17 лютого 2011 року - за умови дотримання процедури поновлення цього строку). Враховуючи, що вимога № Ф-120 прийнята пізніше і станом на час розгляду справи знаходиться на виконанні у відділі ДВС Київського МУЮ, а автоматичного скасування раніше прийнятої відповідачем вимоги зі стягнення недоїмки за той самий період, щодо якого прийнята і вимога № Ф-120, законодавством не передбачено, суд дійшов висновку про необхідність скасувати вимогу відповідача № Ф-23 від 17 лютого 2011 року про стягнення з позивача недоїмки за період з червня 2004 року по січень 2011 року в розмірі 11 528,29 грн.

Відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача стосовно скасування рішення відповідача № 24/05 від 12 лютого 2011 року про застосування до неї фінансових санкцій в сумі 25 086,07 грн суд зазначає наступне.

Пунктами 2-7 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників фінансових санкцій: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу); за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми; за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків накладається штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Закону № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

Згідно з п. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. Абзацом 6 цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз змісту ч. 5 та 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI свідчить про те, що вказаний пункт передбачає можливість стягнення відповідачем страхових внесків нарахованих та/або не сплачених саме у період до 1 січня 2011 року, а також фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у вказаний період. Але зазначений пункт не надає відповідачу повноважень нараховувати фінансові санкції після 1 січня 2011 року, якщо вони не були нараховані та застосовані раніше.

Беручи до уваги, що рішення про застосування до позивача штрафних санкцій прийнято відповідачем після 1 січня 2011 року, тобто, прийнято на підставі норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які на той час вже втратили чинність, та безпосередньо не пов'язане зі стягненням заборгованості зі сплати страхових внесків, суд приходить до висновку про неправомірність прийняття відповідачем рішення № 24/05 від 12 лютого 2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 25 086,07 грн. Отже, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі № 21-367а13. Відповідно до ст. 244-2 КАС України суд при прийнятті рішення керується вказаною правовою позицією.

Щодо позовних вимог позивача про скасування вимоги від 4 жовтня 2012 року № Ф-120 про сплату недоїмки зі страхових внесків в сумі 33 999,74 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Суду не надано під час розгляду справи доказів на підтвердження своєчасного направлення управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на адресу позивача та отримання останньою вимоги № Ф-120 від 4 жовтня 2012 року. Разом із цим, судом встановлено факт пред'явлення зазначеної вимоги до виконання до органів виконавчої служби. Тобто, відповідачем порушений встановлений Пенсійним фондом порядок направлення позивачу вимоги про сплату заборгованості, яка за нею рахується, та порядок пред'явлення вимоги до виконання.

Враховуючи наведене вище, а також беручи до уваги, що спірна вимога відповідача № Ф-120 від 4 жовтня 2012 року, яка є виконавчим документом та пред'явлена до виконання, містить у собі разом із сумою недоїмки зі сплати страхових внесків ще й суму штрафних санкцій, нарахування яких за висновком суду є неправомірним, суд дійшов висновку про необхідність скасування зазначеної вимоги. Відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не позбавлений можливості у порядку, передбаченому діючим законодавством, сформувати та направити на адресу позивача вимогу про сплату заборгованості зі страхових внесків з врахуванням встановлених судом обставин.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 2, ст. 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимог та рішення - задовольнити частково.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області від 17 лютого 2011 року № Ф-23 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11 528,29 грн.

Визнати неправомірним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області від 12 лютого 2011 року № 24/05 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 25 086,07 грн.

Визнати неправомірною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області від 4 жовтня 2012 року № Ф-120 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій в сумі 33 999,74 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 710 (сімсот десять) грн 14 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 9 жовтня 2013 року в присутності позивача, представника позивача та представника відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 14 жовтня 2013 року.

Суддя Волгіна Н.П.