Постанова № 34111489, 21.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 р. справа № 2а/0470/11711/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача Науменко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2012 р. № 0007011701, № 0007001701, -

в с т а н о в и в :

02 жовтня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) від 27.06.2012 р.:

- № 0007011701 про донарахування податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 197 218 грн. 75 коп., у тому числі 181 525 грн. - за основним платежем, 15 693 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0007001701 про донарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 176 грн., у тому числі 4 500 грн. - за основним платежем, 676 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом на підставі висновків, викладених у акті планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., з якими позивач не погоджується, вважає їх неправомірними та необґрунтованими. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо завищення ним у червні 2011 року податкового кредиту на суму 116 172 грн. 46 коп. внаслідок укладення нікчемного правочину з ТОВ «Ера», директором якого є ОСОБА_3, посилаючись на те, що даний правочин за змістом не суперечить нормам законодавства України, укладений уповноваженими на те особами у встановленій законом формі шляхом волевиявлення обох сторін з метою досягнення реальних наслідків укладення такого правочину, а тому відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України. Отже, на виконання умов вказаного правочину ОСОБА_3 як директор ТОВ «Ера» мав право виписувати на адресу ФОП ОСОБА_3 податкові накладні, а останній, в свою чергу, мав включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ним у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Ера». Також, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо завищення ним у періоді, що перевірявся, податкового кредиту з ПДВ на суму 65 352 грн. 61 коп. внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ, сплачених у складі вартості транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ПП «Торговий дім «Тіара», ТОВ «Вайл транс», ПСП «Дезінфекційна спілка», ТОВ «Транс Груп Капітал», ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», посилаючись на те, що надання транспортно-експедиційних послуг вказаними контрагентами підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, типова форма яких чинним законодавством України не встановлена. Водночас, органи державної податкової служби не наділені повноваженнями щодо здійснення контролю в галузі транспорту, а норми Податкового кодексу України не містять обмеження щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені товарно-транспортними накладними. Крім того, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо заниження ним податку з доходів фізичних осіб, внаслідок невиконання ним функцій податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів громадянина ОСОБА_6, посилаючись на те, що в даному випадку ФОП ОСОБА_3 не є податковим агентом відносно громадянина ОСОБА_6, оскільки не перебуває з ним у трудових відносинах. При цьому, позивач зазначив, що донарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб було здійснено відповідачем на підставі обставин, зафіксованих актом фактичної перевірки № 000090 від 18.12.2011 р., які станом на час звернення позивача до суду визнані такими, що не відповідають дійсності, про що свідчить рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 12.04.2012 р. № 7172/10/10-014 (т. 1 а.с. 2-7).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на правомірність висновків, викладених у акті перевірки ФОП ОСОБА_3 Зокрема, відповідач зазначив, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Ера» на придбання товару (олія соняшникова та жмих соєвий), який, в свою чергу, був придбаний ТОВ «Ера» у ПП «Альфатек», не були спрямовані на настання реальних наслідків, що обумовлені ними, господарські операції за вказаними правочинами фактично не здійснювались, а первинні документи, якими вони оформлені, носять формальний характер та не можуть бути підставою для складання податкової звітності. Вказані висновки податкового органу обґрунтовано матеріалами перевірки ТОВ «Ера» з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Альфатек» у червні 2011 року, а також обставинами, встановленими під час розслідування кримінальної справи, порушеної стосовно директора ПП «Кристал-Г» Вовка Г.М., який також є директором ПП «Альфатек», за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Щодо не підтвердження факту отримання позивачем у періоді, що перевірявся, транспортно-експедиційних послуг від ПП «Торговий дім «Тіара», ТОВ «Вайл транс», ПСП «Дезінфекційна спілка», ТОВ «Транс Груп Капітал», ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, відповідач зазначив, що вказані товарно-транспортні накладні не містять відомостей про вантажоодержувача, даних, що давали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, інформації про опис реквізитів вантажу, та іншої інформації, що підлягає відображенню у відповідних графах товарно-транспортних накладних. Крім того, перевіркою позивача встановлено факт перевезення вантажу одним і тим же транспортним засобом та одним водієм на ПП «Торговий дім «Тіара», ПСП «Дезінфекційна спілка» і ТОВ «Вайл транс», який не є працівником жодного із зазначених підприємств. З огляду на це, враховуючи відсутність у контрагентів-перевізників відповідних ліцензій та виробничих потужностей для надання транспортно-експедиційних послуг, отримання таких послуг позивачем у періоді, що перевірявся, не підтверджено первинними документами, у зв'язку з чим суми ПДВ, сплачені у складі їх вартості, не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту у відповідних періодах. Що стосується заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку з доходів фізичних осіб, відповідач зазначив, що перебування громадянина ОСОБА_6 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 підтверджено поясненнями ОСОБА_6, згідно яких, він щомісяця отримує від позивача заробітну плату у розмірі 2 000 грн. Проте, в порушення п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 163.1 ст. 163, п.п. 168.1.1 - п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, позивачем не було виконано свого обов'язку як податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів найманої ним фізичної особи ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 149-155).

05.02.2013 р. представником позивача за довіреністю ОСОБА_1 надано відгук на заперечення відповідача, у яких остання зазначила, що матеріали кримінальної справи за обвинуваченням громадянина ОСОБА_7, який є директором ПП «Кристал-Г», у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, не мають ніякого відношення до суті порушень, викладених у акті перевірки позивача, оскільки ФОП ОСОБА_3 не мав фінансово-господарських відносин з ПП «Кристал-Г». Щодо посилання податкового органу на невідповідність первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Ера» вимогам законодавства України у зв'язку з тим, що вони містять інформацію про нікчемний, на думку відповідача, правочин, представник позивача вказав на відсутність у акті перевірки посилань на норми статей Цивільного кодексу України, якими передбачено підстави для визнання правочину нікчемним. Також, представник позивача вказав на відсутність у органів податкової служби компетенції щодо визнання правочинів нікчемними, а також на те, що висновок щодо нікчемності правочину має бути підтверджено наявністю суб'єктивної мети особи-учасника такого правочину, направленої на порушення публічного порядку, що має бути доведено лише обвинувальним вироком, який в даному випадку відсутній. Щодо висновку податкового органу про не підтвердження отримання позивачем транспортно-експедиційних послуг, представник позивача зазначив, що отримання вказаних послуг підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а саме, договорами, актами приймання-здачі робіт, податковими накладними, банківськими документами, заявками на перевезення, товарно-транспортними накладними та іншими документами, які мають всі необхідні реквізити, передбачені законодавством України. Також, посилаючись на відсутність у законодавстві України з питань оподаткування норм щодо необхідності підтвердження даних податкового обліку такими первинними документами як товарно-транспортні накладні, представник позивача вказав на необґрунтованість вимог податкового органу щодо надання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту реального отримання ним транспортно-експедиційних послуг. Крім того, представник позивача зазначив, що надання транспортно-експедиційних послуг не потребує наявності у підприємства, що надає такі послуги, відповідної ліцензії. Враховуючи викладене, а також те, що позивач звільнений від відповідальності за можливі протиправні дії своїх контрагентів, представник позивача стверджує про протиправність висновків податкового органу щодо неправомірності віднесення ФОП ОСОБА_3 у періоді, що перевірявся, до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості транспортно-експедиційних послуг. Щодо донарахування ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, представник позивача зазначив, що відсутність у періоді, що перевірявся, трудових відносин між громадянином ОСОБА_6 та позивачем підтверджено відповідними звітами за формою 1-ДФ, які були надані до податкового органу (т. 1 а.с. 220-227).

В судовому засіданні 21.03.2013 р. представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та у відгуку на заперечення від 05.02.2013 р.

Представник відповідача за довіреністю Науменко О.Л. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву, просила відмовити у задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 21.11.2000 р. (т. 1 а.с. 12), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС.

У період з 15.02.2012 р. по 28.02.2012 р. службовими особами ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт № 813/17-321/НОМЕР_7 від 14.03.2012 р. (т. 1 а.с. 24-96).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем в межах даної справи не оскаржуються.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо розгляду адміністративної справи судом не інакше як за позовною заявою та лише в межах заявлених позовних вимог, суд при розгляді даної справи досліджує питання виключно щодо порушень, встановлених під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_3, які стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, перевіркою позивача, зокрема, встановлено порушення:

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 182 507 грн., у тому числі за жовтень 2010 року - на 257 грн., листопад 2010 року - на 653 грн., грудень 2010 року - на 658 грн., січень 2011 року - на 224 грн., травень 2011 року - на 384 грн., червень 2011 року - на 118 370 грн., липень 2011 року - на 4 611 грн., серпень 2011 року - на 20 635 грн., вересень 2011 року - на 11 288 грн., жовтень 2011 року - на 14 217 грн., листопад 2011 року - на 10 451 грн., грудень 2011 року - на 758 грн.;

- п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 17.2.а п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV, п.п. 168.1.1 - п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів при виплаті такого доходу фізичній особі у перевіряємому періоді у розмірі 4 500 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що податковий кредит ФОП ОСОБА_3 у червні 2011 року на 66 відсотків сформований за рахунок ПДВ, сплаченого у складі товару, отриманого від ТОВ «Ера», директором якого також є ОСОБА_3

При проведенні перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська враховано обставини, зафіксовані Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська у акті № 3355/2305/31911663 від 16.11.2011 р. позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ера» за червень 2011 р. (т. 1 а.с. 172-13). Так, згідно зазначеного акту перевірки, між ТОВ «Ера» (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) було укладено договори № 03/01-11Ш від 03.01.2011 р. (т. 1 а.с. 121), № 01/05-11Ш від 01.05.2011 р. на поставку олії соняшникової та жмиху соєвого, відповідно. На виконання вказаних договорів, ТОВ «Ера» на адресу ФОП ОСОБА_3 виписано накладні № 0000135 від 02.06.2011 р., № 0000137 від 04.06.2011 р., № 0000139 від 06.06.2011 р., № 0000142 від 10.06.2011 р., № 0000143 від 14.06.2011 р. (т. 1 а.с. 127-131), а також податкові накладні на загальну суму 116 172 грн. 46 коп., а саме:

- № 3 від 02.06.2011 р. на суму 74 803 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 12 434 грн. 40 коп.) (т. 1 а.с. 126);

- № 5 від 04.06.2011 р. на суму на суму 149 142 грн., у тому числі ПДВ - 24 857 грн. (т. 1 а.с. 125);

- № 7 від 06.06.2011 р. на суму 110 547 грн., у тому числі ПДВ - 18 424 грн. 50 коп. (т. 1 а.с. 124);

- № 10 від 10.06.2011 р. на суму 281 070 грн., у тому числі ПДВ - 46 845 грн. (т. 1 а.с. 123);

- № 11 від 14.06.2011 р. на суму 81 669 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ - 13 611 грн. 56 коп. (т. 1 а.с. 122).

В свою чергу, перевіркою встановлено, що вищевказаний товар (олія соняшникова, жмих соєвий) був придбаний ТОВ «Ера» у червні 2011 року у ПП «Альфатек».

З метою вирішення питання щодо правомірності формування ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту з ПДВ у червні 2011 року, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на адресу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська було направлено запит на проведення зустрічної звірки ПП «Альфатек», що перебувало у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Ера» у червні 2011 року. Згідно відповіді Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 14.11.2011 р. № 28697/7/23-30, при проведенні зустрічної перевірки ПП «Альфатек» встановлено відсутність фінансово-господарських відносин платника податків з ТОВ «Ера» у червні 2011 року, що підтверджено поясненнями директора ПП «Альфатек» ОСОБА_7, у яких останній зазначив, що товарно-матеріальні цінності на адресу ТОВ «Ера» у червні 2011 року не відвантажувались, господарські операції з ТОВ «Ера» у податковій звітності за червень 2011 року не відображались, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ера» ним не підписувалось. Враховуючи вищевказані обставини, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок про порушення ПП «Альфатек» ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених з ТОВ «Ера» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг), «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «Ера» з контрагентами-постачальниками та юридичну дефектність первинних документів, здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Враховуючи вищенаведені висновки Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, сформовані за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ера», ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська дійшла висновку, що директор ТОВ «Ера» ОСОБА_3, усвідомлюючи «нереальність» настання наслідків проведених операцій з постачальниками підприємства в червні 2011 року, не мав підстав виписувати податкові та бухгалтерські документи на адресу ФОП ОСОБА_3

Також, перевіркою ФОП ОСОБА_3 встановлено відсутність у останнього вантажного транспорту для здійснення транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами, у зв'язку з чим для перевезення вказаного товару ним було залучено ПСП «Дезінфекційна спілка», що підтверджено актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Водночас, згідно даних Черкаської пошукової системи «Картка платника», у червні 2011 року ПСП «Дезінфекційна спілка» не було платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, тобто, фактично не використовувало у власній господарській діяльності транспортні засоби. Також, згідно даних автоматизованої інформаційної системи «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», ПСП «Дезінфекційна спілка» у червні 2011 року не мало господарських взаємовідносин з підприємствами-перевізниками.

Враховуючи вищевикладені обставини, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 у червні 2011 року було отримано податкову вигоду від ТОВ «Ера», внаслідок чого ним сформовано штучний податковий кредит з ПДВ на загальну суму 116 172 грн. 46 коп.

Крім того, перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся, ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту було віднесено суму ПДВ в розмірі 65 576 грн. 78 коп., сплачену у складі вартості транспортних послуг, отриманих від ПП «Торговий дім «Тіара», ТОВ «Вайл транс», ПСП «Дезінфекційна спілка», ТОВ «Транс Груп Капітал», ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», надання яких було оформлено податковими накладними, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними.

Водночас, згідно даних пошукової системи «Картка платника», вказані підприємства не надавали до органів державної податкової служби за місцем реєстрації податкові розрахунки зі збору за забруднення навколишнього середовища. Також, шляхом співставлення звітів за формою 1-ДФ, наданих вказаними підприємствами, з товарно-транспортними накладними, наданими ФРП ОСОБА_3 до перевірки, встановлено, що вказані в товарно-транспортних накладних водії не є працівниками цих підприємств. Крім того, згідно автоматизованої інформаційної системи «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», ПП «Торговий дім «Тіара», ТОВ «Вайл транс», ПСП «Дезінфекційна спілка», ТОВ «Транс Груп Капітал», ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» не задекларовано взаємовідносин з підприємствами-перевізниками. Окрім цього, надані ФОП ОСОБА_3 товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», оскільки вони не містять даних щодо вантажоодержувача.

Враховуючи вищевикладені обставини, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок про відсутність реального отримання ФОП ОСОБА_3 транспортних послуг від ПП «Торговий дім «Тіара», ТОВ «Вайл транс», ПСП «Дезінфекційна спілка», ТОВ «Транс Груп Капітал», ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», у зв'язку з чим суми ПДВ, сплачені ним у складі вказаних послуг, підлягають виключенню зі складу податкового кредиту на підставі п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім цього, при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_3 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було враховано пояснення громадянина ОСОБА_6, відібрані під час проведення фактичної перевірки співробітниками відділу контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі (акт № 000090 від 18.12.2011 р.) (т. 1 а.с. 201-202). Так, згідно вказаних пояснень, громадянин ОСОБА_6 працює реалізатором у ФОП ОСОБА_3 з 2008 року, та отримує заробітну плату у розмірі 2 000 грн. на місяць (т. 1 а.с. 170). Враховуючи вищевикладене, податковим органом зроблено висновок, що в порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 17.2.а п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 18, п.п. 163.1.1, п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п.п. 168.1.1-168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 як податковий агент не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 4 500 грн. з доходів, виплачених громадянину ОСОБА_6 у вигляді заробітної плати за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р.

04.03.2012 р. акт перевірки № 813/17-321/НОМЕР_7 від 14.03.2012 р., разом із супровідним листом від 14.03.012 р. № 6229/10/17-3-34, направлено на адресу ФОП ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку (т. 1 а.с. 206).

Враховуючи висновки акту перевірки № 813/17-321/НОМЕР_7 від 14.03.2012 р., ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012 р.:

- № 0006581701 про донарахування ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 198 392 грн. 25 коп. (т. 1 а.с. 208);

- № 0006591701 про донарахування ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 181 грн (т. 1 а.с. 209).

Штрафні (фінансові) санкції згідно вказаних податкових повідомлень-рішень (за виключенням періоду з з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р.) донараховані податковим органом у відповідності до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, яким передбачено застосування до платників податків штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 відсотків у разі самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.8 п. 54.3 ст. 54 Кодексу. Що стосується періоду з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., штрафні (фінансові) санкції, застосовані до ФОП шупарського А.А. згідного оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у вказаному періоді, становлять 1 грн., що відповідає п. 7 розділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 193,194).

Вказані податкові повідомлення-рішення, відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, були оскаржені ФОП ОСОБА_3 в адміністративному порядку, за результатами якого, рішенням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 22.06.2012 р. № 14317/10/10-014 податкове повідомлення-рішення № 0006581701 від 03.04.2012 р. було скасовано в частині 982 грн. основного платежу та 191 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій, а податкове повідомлення-рішення № 0006591701 від 03.04.2012 р. було скасовано в частині 5 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с. 156-165). Рішенням Державної податкової служби України від 06.08.2012 р. № 43/0/71-12/10-2315, з урахуванням рішення Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 22.06.2012 р. № 14317/10/10-014, податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. № 0006581701, № 0006591701 були залишені без змін (т. 1 а.с. 166-169).

Враховуючи вищезазначені рішення органів державної податкової служби, Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення від 27.06.2012 р.:

- № 0007011701 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 197 218 грн. 75 коп., у тому числі 181 525 грн. - за основним платежем, 15 693 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 9);

- № 0007001701 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 176 грн., у тому числі 4 500 грн. - за основним платежем, 676 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 10).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями податкового органу, відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 оскаржив їх в судовому порядку, звернувшись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частинами 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

З огляду на це, а також враховуючи відсутність рішення суду про визнання угоди, укладеної між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Ера» у червні 2011 року недійсною, або вироку суду про встановлення вини посадових осіб позивача або його контрагента, суд погоджується з твердженням позивача про безпідставність висновків відповідача щодо нікчемності, недійсності зазначеного правочину лише з підстав визнання його таким податковим органом в акті перевірки.

Водночас, суд приймає до уваги, що, розглядаючи питання щодо відповідальності особи за несплату ПДВ по ланцюгу придбання, Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 20.07.2010 р. за № 1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» дійшов висновку про те, що відповідальною за сплату ПДВ до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Разом з тим, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій, визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ. З огляду на це, Вищим адміністративним судом зроблено висновок про необхідність дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Аналогічна позиція викладена й у листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, доведеному до судів нижчого рівня у зв'язку з набранням чинності 01.01.2011 р. Податковим кодексом України.

Враховуючи зазначену позицію Вищого адміністративного суду, судом при вирішенні даного спору досліджено питання щодо реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, та прийнято до уваги наступне.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним до 01.01.2011 р., передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено ставку податку на рівні 20 відсотків.

01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, п. 44.1 ст. 44 якого передбачено обов'язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Також, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні досліджено первинні документи, надані ФОП ОСОБА_3 на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Ера», зокрема, договір № 03/01-11Ш від 03.01.2011 р., видаткові накладні № 0000135 від 02.06.2011 р., № 0000137 від 04.06.2011 р., № 0000139 від 06.06.2011 р., № 0000142 від 10.06.2011 р., № 0000143 від 14.06.2011 р. (т. 1 а.с. 127-131) та податкові накладні на загальну суму № 3 від 02.06.2011 р., № 5 від 04.06.2011 р., № 7 від 06.06.2011 р., № 10 від 10.06.2011 р., № 11 від 14.06.2011 р. на суму (т. 1 а.с. 122-126).

Так, з вказаних документів вбачається, що видаткові накладні не містять інформації щодо дати та номеру довіреності на отримання товару від ТОВ «Ера», а також щодо особи, уповноваженої ФОП ОСОБА_3 на отримання вказаного товару. Договір № 03/01-11Ш від 03.01.2011 р. не містить прізвище, ім'я та по батькові директора ТОВ «Ера», в особі якого діяло підприємство при його укладенні. Отже, даний правочин укладений невстановленою особою, внаслідок чого неможливо встановити повноваження цієї особи на його укладення. Також, згідно п. 2.4 вказаного договору, разом з товаром продавець передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру на оплату товару, видаткову накладну на відвантаження товару, податкову накладну, посвідчення якості. Проте, на підтвердження виконання умов вказаного договору рахунки-фактури та посвідчення якості, обов'язковість наявності яких у покупця товару передбачена п. 2.4 договору, позивачем надано не було. Також, позивачем не було надано договору № 01/05-11Ш від 01.05.2011 р. на придбання товару (жмиху соєвого) у ТОВ «Ера» у червні 2011 року, а також документи на підтвердження транспортування товару, начебто придбаного у ТОВ «Ера» у червні 2011 року згідно договорів № 03/01-11Ш від 03.01.2011 р., №01/05-11Ш від 01.05.2011 р.

Так, згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованих Міністерством юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Отже, враховуючи відсутність у ФОП ОСОБА_3 власного вантажного транспорту, що підтверджено актом перевірки, факт перевезення товарів, придбаних згідно договорів № 03/01-11Ш від 03.01.2011 р., № 01/05-11Ш від 01.05.2011 р., мав бути підтверджений належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, виписаними ТОВ «Ера». Проте, вказані документи ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду позивачем надані не були.

За викладених обставин, реальність здійснення ТОВ «Ера» та ФОП ОСОБА_3 господарських операцій, передбачених умовами договорів № 03/01-11Ш від 03.01.2011 р., №01/05-11Ш від 01.05.2011 р., не підтверджена матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновком податкового органу, що первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ «Ера» при передачі товарів згідно вказаних договорів, не відповідають вимогам ст. 1 ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки містять інформацію про здійснення господарських операцій, які не були фактично здійснені, та, відповідно, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Отже, висновок податкового органу щодо завищення ФОП ОСОБА_3 у червні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на суму 116 172 грн. 46 коп. є обґрунтованим.

Щодо придбання ФОП ОСОБА_3 транспортно-експедиційних послуг у ПП «Торговий дім «Тіара» згідно договору від 01.01.2011 р. № 01/01Ш, ТОВ «Вайл транс» згідно договору від 01.08.2011 р. № ДГ01/08Ш, ПСП «Дезінфекційна спілка» згідно договору від 01.05.2011 р. № ДГ-1/5Ш, ТОВ «Транс Груп Капітал» згідно договору від 01.12.2010 р. № ДГ-12/10Ш, ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» згідно договору від 01.10.2010 р. № ДГ-01/10ТШ, з наданих до справи документів вбачається, що послуги перевезення від зазначених контрагентів використовувалися як для перевезення товарів, придбаних у ТОВ «Ера» та ПП «Альфатек», так і від інших контрагентів. При цьому, надані позивачем на підтвердження факту реального отримання вказаних послуг товарно-транспортні накладні заповнені всупереч вимогам законодавства, оскільки містять відомості лише щодо вантажовідправника (ФОП ОСОБА_3.), дані про перевізника (зазначені вище підприємства), прізвище водія та державний номер транспортного засобу. Разом з цим, у них відсутні відомості про вантажоодержувача, інформація про опис реквізитів вантажу та інша інформація, що дозволяє ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Суд також зазначає, що перевезення вантажу одним і тим же транспортним засобом та одним водієм ОСОБА_8 на ПП «Торговий дім «Тіара», ПСП «Дезинфекційна спілка» та ТОВ «Вайл транс», який не є працівником жодного із зазначених підприємств, викликає сумнів у достовірності наданих документів. Щодо перевезення вантажу на адресу ТОВ «Агрохолдінг» автомобілем МАН НОМЕР_8, водій ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 186), судом встановлено, що за вказаним державним номером зареєстрований автомобіль ЗАЗ 110377, 2007 року випуску, закріплений соціальними службами за громадянином ОСОБА_10, інвалідом 2 групи, який був знятий з обліку у ДАІ у 2009 році у зв'язку зі смертю власника (т. 1 а.с. 184-186).

Крім того, дослідженням оригіналів товарно-транспортних накладних, виписаних постачальниками ФОП ОСОБА_3 на перевезення товарів із залученням ТОВ «Вайл Транс», встановлено, що останні містять необумовлені виправлення за допомогою коректора у графі «автопідприємство», а також дописки кульковими ручками трьох різних кольорів (т. 2 а.с. 12-28). Крім того, решта наданих позивачем товарно-транспортних накладних не містить інформації щодо ціни товару, загальної вартості перевезеного товару, даних щодо особи, якою було отримано товар, а також в окремих випадках - печатки перевізника (т. 2 а.с. 67-247).

Надані позивачем акти виконаних робіт (надання послуг) із зазначеними перевізниками також не містять інформації щодо обсягу та місця виконання робіт, та не відображають змісту виконаної господарської операції (т. 1 а.с. 109, 111, 114, 118, 120, 133, 139, 140, 142, 143).

Отже, вказані первинні документи, в порушення ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містять повної інформації про зафіксовані ними господарські операції, а отже, не можуть бути враховані при складанні бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на викладене, а також зважаючи на основні види діяльності зазначених вище контрагентів позивача (ПП «Торговий дім «Тіара» - оптова торгівля іншими продуктами харчування, ТОВ «Транс груп капітал» - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, ТОВ «Укрпромбуд-інжиніринг» - інші види оптової торгівлі, ПСП «Дезінфекційна спілка» та ТОВ «Вайл транс» - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами), суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_3 у періоді, що перевірявся, до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 65 576 грн. 78 коп., сплачених у складі вартості товарно-експедиційних послуг, які фактично не були отримані.

Що стосується правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV, який був чинним до 01.01.2011 р., податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу з його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Абзацем «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковий агент несе відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України.

Після набрання 01.01.2011 р. чинності Податковим кодексом України, питання щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Податкового кодексу України.

Так, згідно 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Абзацами «а», «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України передбачено обов'язок осіб, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, а також подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Отже, як Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», так і Податковим кодексом України передбачено обов'язок осіб, які мають статус податкового агента, при виплаті заробітної плати найманим особам нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів таких фізичних осіб.

Водночас, пояснення громадянина ОСОБА_6 щодо перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 не підтверджено звітами за формою 1-ДФ за IV квартал 2010 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2011 року, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 13, 15, 17, 19, 21). Жодних інших доказів на підтвердження зазначених вище висновків акту перевірки, податковим органом під час розгляду справи надано не було. Таким чином, підстави для утримання, нарахування та перерахування ФОП ОСОБА_3 податку з доходів фізичної особи ОСОБА_6, матеріалами справи не підтверджені, а отже, відсутні.

З огляду на це, суд погоджується з доводами позивача про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення ним у періоді, що перевірявся, податку з доходів фізичних осіб на суму 4 500 грн., та, відповідно щодо неправомірності винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення № 0007001701 від 27.06.2012 р., та необхідності його скасування.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0007001701 від 27.06.2012 р. про донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 5 176 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят шість гривень).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 27.03.2013 р.

Суддя В.В. Чорна