Постанова № 34110975, 09.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2013 р. (18:11) Справа №801/8226/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Лєбєдєвої О.М., представника позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в АР Крим

про визнання незаконною та скасування постанови

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в АР Крим про визнання незаконної постанови № 128 від 07.08.2013 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що з актів перевірки від 01.08.2013 та 06.08.2013 року, протоколу «Про порушення у сфері містобудівної діяльності» від 06.08.2013 року, припису «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил» від 06.08.2013 року вбачається, що головним державним інспектором ІДАБК А. В. Самойловим при проведенні перевірки встановлено факти та обставини, які свідчать про те, що об'єкт придбаний позивачем в порядку нотаріально оформленого договору продажу від 03.06.2004 року, на час придбання вже був прийнятий в експлуатацію, використовувався за цільовим призначенням, не реконструювався після придбання і рішенням суду № 2о-356/2011 всі будівлі придбали статус нежитлових приміщень, а 23.11.2011 року отримано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення. Проте, відповідач керуючись законними та підзаконними актами, прийнятими через 7 років після дати нотаріально оформленої угоди купівлі-продажу від 03.06.2004 року, поміж іншого, застосував до ф/о-підприємця ОСОБА_2 штраф у сумі 103 230,00 грн. Позивач вважає, що його незаконно притягнено до адміністративної відповідальності, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

У судовому засіданні 09 жовтня 2013 року представник позивача на позовних вимогах наполягав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Надав додаткові пояснення.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Письмових пояснень на позовну заяву не надав, у попередньому судовому засіданні позовні вимоги не визнавав.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2013 року заступником начальника Інспекції ДАБК в АР Крим, Климюк Володимиром, за результатами розгляду матеріалів справи про порушення у сфері містобудівної діяльності: протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.08.2013 року, припису № 400 від 06.08.2013 року, акту позапланової перевірки від 30.05.2013 року було прийнято постанову № 128 про визнання суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 103 230,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом та просить суд визнати незаконною постанову № 128 від 07.08.2013 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу за порушення у сфері містобудування в розмірі 103 230,00 грн.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Матеріали справи свідчать, що 06.08.2013 року головним державним інспектором Самойловим А.В. складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2, протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності стосовно ОСОБА_2 по об'єкту будівництва: кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 та видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою привести документацію на будівлю, кафе у відповідність діючому законодавству в строк до 06.09.2013 року.

Відповідно до зазначених вище акту та протоколу перевіркою встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 03.06.2004 року ОСОБА_2 належать житловий будинок - кафе з надвірними спорудами. На момент перевірки будівля експлуатується як кафе. Експлуатація ведеться без реєстрації декларації про введення в експлуатацію, чим порушена ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після зміни цільового призначення об'єкта.

Акт перевірки підписано з зауваженнями, в яких зазначено, що на момент купівлі від 03.06.2004 року р. н. С 34 ресторан мав статус жилого будинку - кафе і використовувався за цільовим призначенням. Всі будівлі придбали статус нежилих приміщень. 23.11.2011 року отримано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення. З часу купівлі-продажу будівельні роботи з нового будівництва і реконструкції старих не здійснювались.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України набуття права власності на нерухоме майно відбувається після введення в експлуатацію та державної реєстрації об'єкта будівництва.

Згідно з ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Згідно абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: 6) експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Проте, з матеріалів справи вбачається, об'єкт по АДРЕСА_1 введений в експлуатацію згідно з актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та господарських будівель індивідуального забудовника від 10.06.1999 року, затвердженим розпорядженням Бахчисарайської районної держадміністрації № 335/5-р від 15.06.1999 року, актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкта до експлуатації від 20.01.2000 року, затвердженим розпорядженням районної держадміністрації від 21.01.2000 р. № 30/4-р із змінами внесеними розпорядженням Бахчисарайської районної державної адміністрації від 08.04.2004 року № 283-р, а також згідно з актом прийняття надвірних будівель збудованих гр. ОСОБА_6 від 08.04.2004 року та розпорядження Бахчисарайської районної державної адміністрації від 08.04.2004 року № 282-р «Про прийняття в експлуатацію збудованих надвірних будівель та переобладнаної частини жилого будинку під кафе-бар гр. ОСОБА_6 в АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 двохповерховий житловий будинок-кафе, який знаходиться у АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу житлового будинку-кафе від 03.06.2004 року, посвідчений нотаріусом Бахчисарайської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № С-34.

Згідно з рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01.11.2011 року та ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23.11.2011 року у справі № 2о-356/2011 року, які набрали законної сили, встановлено факт права власності за ОСОБА_2 на об'єкт рухомого майна загальною площею 302,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01.11.2011 року у справі № 2о-356/2011 року за позивачем зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, про свідчить витяг про державну реєстрацію прав КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» серії СЕА № 288561.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449, передбачалося прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію шляхом підписання акта про прийняття об'єктів в експлуатацію.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, встановлював, що прийняття закінчених будівництвом об'єктів здійснювалось за результатами роботи державної приймальної комісії, яка складала акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Зазначений акт затверджувався органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструвався в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Враховуючи викладене, видані/затверджені зазначені документи підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Зазначене вище спростовує твердження відповідача, що об'єкт по АДРЕСА_1 не було введено в експлуатацію.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів та документального підтвердження обґрунтованості визначення відповідачем (встановлення об'єкту, що перевірявся) ІІI категорії складності об'єкта будівництва у законодавчо-визначеному порядку, як і не містять документального підтвердження використання під час перевірки матеріалів, що містять такі дані.

Вищенаведене свідчить, що відповідач, відносячи об'єкт будівництва до III категорії складності, діяв з перевищенням наданих йому повноважень, чим порушив принцип використання повноваження з метою, із якою це повноваження надано, який закріплено у підпункті 2 частини 3 статті 2 КАС України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, нарахував позивачу штраф у розмірі, визначеному законодавством у разі експлуатації або використання об'єктів будівництва ІІI категорії складності, не прийнятих в експлуатацію, необґрунтовано виніс оскаржувану постанову про притягнення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід враховувати, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту законності оскаржуваної постанови та правомірності віднесення об'єкту будівництва, що до ІІI категорії складності.

У ході розгляду справи відповідач не довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини виниклих правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню..

Крім того, згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

У позовній заяві позивач просить суд визнати незаконною постанови № 128 від 07.08.2013 року.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом незаконним, а оскаржувана постанова Державної архітектурно-будівельної інспекції України в АР Крим № 128 від 07.08.2013 року є актом індивідуальної дії.

В свою чергу, ч. 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки акти індивідуальної дії відповідно нормам КАС України підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а не визнаються незаконним, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним, відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову Державної архітектурно-будівельної інспекції України в АР Крим від 07 серпня 2013 № 128 про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 штрафу за порушення у сфері містобудування в розмірі 103 230,00 грн.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст. 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (ч. 1 ст. 94 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що рішення по справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 032,30 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 09.10.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 10.10.2013р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної архітектурно-будівельної інспекції України в АР Крим від 07 серпня 2013 № 128 про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 штрафу за порушення у сфері містобудування в розмірі 103 230,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 032,30 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної архітектурно-будівельної інспекції України в АР Крим

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.