Рішення № 34110818, 10.10.2013, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8170/13-ц

Провадження №2/592/2336/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого Корольової Г.Ю.,

при секретарі Кириченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», 3-я особа - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду з вищеозначеним позовом, уточнивши позовні вимоги та мотивуючи тим, що він з 15.06.1977 року по 02.03.2009 року перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» ( надалі ПАТ « Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе і 02.03.2009 року його було звільнено за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за віком на пільгових умовах.

27.01.1997 року з позивачем стався нещасний випадок і 05.02.1997 року складено акт за №35 про нещасний випадок, який стався з вини позивача і встановлено діагноз: травматична ампутація нижньої фаланги 11 пальця правої кисті. За наслідками нещасного випадку Ковпаківською МСЕК від 21.08.2000 року за актом №67 безтерміново встановлено 10% стійкої втрати працездатності.

Згідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання № 95 від 29.12.2007 року (далі - Акт) позивачу були встановлені такі професійні захворювання: ХОЗЛ пилової етиології І-ІІ ст. у фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень І ст. ЛН І-ІІ ст. Захворювання професійне. Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації ІІ ст. у формі вегетативно-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок з ангіоспазмами пальців рук зі стійкими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях, міофіброзом м'язів передпліч та надлопаткової області, в поєднанні з двостороннім плече-лопаточним периартрозом, деформуючим остеоартрозом ліктьових і променезапястних суглобів зі стійким больовим синдромом і вираженим обмеженням функції верхніх кінцівок. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху (3 ст.) професійного характеру. Основний діагноз. ДЄП, атеросклеротична І-ІІ ст. з ХНМК, переважно в вертебро-базилярному басейні. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., СН І ст. ІХС, атеросклеротичний аорто кардіосклероз. Супутній діагноз.

Відповідно до вказаного вище акту професійне захворювання виникло через недосконалість технологій, неефективність використання засобів індивідуального захисту.

У цьому акті зазначено, що Адміністрація цеху № 4 не забезпечила виконання вимог: ГОСТ 12.1.005-88 «Санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони», ДСН 3.3.6-037-99 «Державно-санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку», ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Загальні вимоги до повітря робочої зони», «Інструкція по утриманню виробничих приміщень» № 658-66, яким підтверджено наявність вини відповідача, який не створив здорових та безпечних умов праці, як того вимагала ст.7 закону України «Про охорону праці».

Довідкою виданої Фтизіатричною МСЕК м. Суми від 20.03.2012 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, ступінь втрати працездатності позивача склала 65% та встановлено Ш групу інвалідності. За рекомендацією лікарів позивач потребує постійного лікування, а саме нагляд у пульмонолога, ЛОР, невропатолога. Та встановлено необхідність медикаментозного лікування.

Прохає стягнути на його користь моральну шкоду у зв*язку з отриманням 3 групи інвалідності, втрати працездатності внаслідок професійного захворювання, що потягло з приводу хвороби втрати нормальних життєвих зв*язків з оточуючими, обмеження життєдіяльності та вимагання додаткових зусиль по організації життя. Моральну шкоду оцінює у розмірі 13 000 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримає у повному обсязі та розмір моральної шкоди обґрунтовує тим, що за кожний відсоток втрати працездатності дорівнює 200 грн., пояснюючи, що здоров'я саме найцінніше, а захворювання спричиняють моральні страждання.

Представник відповідача Гоч В.М. у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди в зв*язку з професійним захворюванням, він був ознайомлений про наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров*я та погоджуючись на запропоновані йому умови праці, позивач усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров*я та несе солідарну відповідальність за їх настання. З позивачем під час роботи стався нещасний випадок з його вини і при цьому він також отримав травму і втрату працездатності. Крім того стверджує, що позивач пропустив, встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з даним позовом. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник 3-ої особи - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми в судове засідання не з*явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим розглянути справи в його відсутність.

Суд заслухавши осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 15.06.1977 року по 02.03.2009 року перебував в трудових відносинах з ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» котельником та стропальником, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 5).

27.01.1997 року при виконанні трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, а 05.02.1997 року було складено акт про нещасний випадок на виробництві № 35. Згідно довідки лікувально-профілактичного закладу позивачу було поставлено такий діагноз: травматична ампутація нижньої фаланги 11 пальця правої кисті. Працівником, який допустив порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці - є ОСОБА_1

Згідно акту № 67 від 21.08.2000 року Ковпаківської МСЕК ОСОБА_1 безтерміново встановлено 10% стійкої втрати працездатності, що не враховується при стягненні на користь позивача моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання № 95 від 29.12.2007 року (далі - Акт) позивачу були встановлені такі професійні захворювання: ХОЗЛ пилової етиології І-ІІ ст. у фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень І ст. ЛН І-ІІ ст. Захворювання професійне. Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації ІІ ст. у формі вегетативно-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок з ангіоспазмами пальців рук зі стійкими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях, міофіброзом м'язів передпліч та надлопаткової області, в поєднанні з двостороннім плече-лопаточним периартрозом, деформуючим остеоартрозом ліктьових і променезапястних суглобів зі стійким больовим синдромом і вираженим обмеженням функції верхніх кінцівок. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху (3 ст.) професійного характеру. Основний діагноз. ДЄП, атеросклеротична І-ІІ ст. з ХНМК, переважно в вертебро-базилярному басейні. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., СН І ст. ІХС, атеросклеротичний аорто кардіосклероз. Супутній діагноз.

Відповідно до вказаного вище акту професійне захворювання виникло через недосконалість технологій, неефективність використання засобів індивідуального захисту.

У цьому акті зазначено, що Адміністрація цеху № 4 не забезпечила виконання вимог: ГОСТ 12.1.005-88 «Санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони», ДСН 3.3.6-037-99 «Державно-санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку», ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Загальні вимоги до повітря робочої зони», «Інструкція по утриманню виробничих приміщень» № 658-66, яким підтверджено наявність вини відповідача, який не створив здорових та безпечних умов праці, як того вимагала ст.7 закону України «Про охорону праці».

З довідки, виданої Фтизіатричною МСЕК м. Суми від 20.03.2012 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, вбачається, що ОСОБА_1 ступінь втрати працездатності склала 65% та встановлено Ш групу інвалідності. За рекомендацією лікарів позивач потребує постійного лікування, а саме нагляд у пульмонолога, ЛОР, невропатолога. Та встановлено необхідність медикаментозного лікування.

Таким чином судом встановлено, що роботодавцем було порушено право позивача на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило йому душевні страждання в з*вязку зі значним погіршенням стану здоров*я. Внаслідок погіршення стану здоров*я позивач значно обмежений в життєдіяльності, звичках, бажаннях, що вимагає від нього вживати додаткових зусиль по організації його життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я, пов*язаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2006 року обов*язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно на 2006 та 2007 роки. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що трудове законодавство встановлює права, обов*язки, відповідальність робітника та роботодавця у сфері трудових відносин, зокрема, роботодавець зобов*язаний створити безпечні та нешкідливі умови праці найманому працівникові, а завдання каліцтва або іншого ушкодження здоров*я працівникові під час виконання ним трудових обов*язків та відповідальність за таку шкоду роботодавця, за наявності вини, знаходяться поза межами регулювання нормами трудового законодавства, і така відповідальність наступає відповідно до норм ЦК України.

Суд не може взяти до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки на дані спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги щодо відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я чи смертю. Аналогічні розяснені надані у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З огляду на вищенаведене, при визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв*язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, яке встановлено висновками МСЕК, заподіяння моральних страждань потерпілому-позивачу є доведеним.

Незважаючи на те, що професійне захворювання позивачу вперше встановлено після звільнення його з роботи, але з причин неможливості виконувати роботу внаслідок стану здоров'я,, його життєдіяльність у зв*язку з отриманням як групи інвалідності, так і втратою працездатності на 55% без врахування 10% втрати працездатності від нещасного випадку передбачає і це підтверджується витягом з медичної картки хворого та постійніх звернень до лікарів, що потребує як додаткових витрат на поновлення здоров'я, так і втрати часу на відпочинок і отримання задоволення від спілкування зі близькими людьми, друзями та іншого часу своєї життєдіяльності, постійне вживання ліків та витрат на їх придбання, а тому враховуючи характер та обсяг страждань позивача, тривалість вимушених змін у його життєвих стосунках та їх негативні наслідки, виходячи з принципу розумності та відсутності збагачення, враховуючи постійний зріст рівня життя, визначити розмір моральної шкоди у розмірі 8 250 грн., як суми розумної та справедливої.

Що стосується розміру стягнутих судових витрат на правову допомогу, то з урахуванням того, що представник позивача брав участь в судових засіданнях суду першої інстанції, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та доданих до неї матеріалів, виходячи з вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та відповідно до ст. 84 ЦПК України суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, до 300 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача судовій збір у розмірі 114,70 грн. у прибуток держави.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 268, 1167 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 р., ст.ст. 21, 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», 3-ої особи: Відділенння виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Суми - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 8 250 грн.

Стягнути з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» судовий збір 114,70 грн. у прибуток держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г.Ю. Корольова