Рішення № 34108846, 03.10.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14750/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Горкавої В.Ю.,

при секретарі - Липській І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та стягнення збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання недійсним договору №К3xrRX03510004 від 27.05.2007 року,-

В С Т А Н О В И В :

09.07.2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки, який в подальшому уточнив, просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 2638грн.80коп. та збитки в розмірі 32845грн., завданих злочином, вчиненого відповідачкою.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 27.05.2007 року відповідачка, діючи від імені ОСОБА_2 шляхом обману, уклала з ПАТ «КБ «Приватбанк» кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 2638,80грн. на купівлю мобільного телефону «Nokia Н80» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% та строком користування один рік. 26.08.2011 року Печерським РУГУ МВС України порушено кримінальну справу відносно відповідачки за ч.1 ст.190, ч.3 ст.358 КК України. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2012 року відповідачку звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та провадження у кримінальній справі за обвинуваченням відповідачки закрито. Оскільки кредитні кошти, проценти та штрафні санкції відповідачкою повернуті не були, станом на 29.01.2013 у останньої утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 35484,44грн. Таким чином, позивач вважає, що неправомірними діями відповідачки, які полягають у заволодінні чужим майном шляхом обману, ПАТ «КБ «Приватбанк» завдана матеріальна шкода та збитки (упущена вигода) у вищевказаному розмірі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на викладені в ньому обставини, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали та заперечили проти його задоволення. При цьому відповідачка визнала наявність суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2638,80грн., в решті вимог заперечила. Заперечуючи проти позову, відповідачка та її представник зазначили, що неустойка (пеня, штраф) не може вважатися упущенною вигодою в розумінні ст.22 ЦК України, оскільки неустойка нараховується у разі порушення боржником зобов'язання. Таким чином вважали, що доходи, які б позивач міг одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено - це нараховані проценти у розмірі 12% річних за користування кредитом. Відтак, виходячи з розміру 12% річних, сума упущеної вигоди складає 316,66грн. Одночасно відповідачка звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір № К3xrRX03510004 від 27.05.2007 року з підстав, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оспорюваний кредитний договір не був спрямований на реальне настання наслідків, оскільки судом встановлено наявність її вини у вчиненні злочину, тобто вона уклала вказаний договір шляхом обману, а відтак волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, що суперечить на її думку вимогам ч.ч.3,5 ст.203 ЦК України. Крім того, відповідачка та її представник просили застосувати строк позовної давності, який сплив 27.06.2010року.

Представник позивача в судовому засіданні зустрічний позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, у зв'язку з тим, що відповідачка не є стороною вказаного правочину, а тому право її не порушено.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, представника відповідачки, з'ясуваши обставини справи, перевіривши їх докази шляхом дослідження, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 27.05.2007року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та громадянкою ОСОБА_2 було укладено договір № К3xrRX03510004 за програмою «Розстрочка», відповідно до умов якого останній надано споживчий кредит в розмірі 2638,80грн. на купівлю мобільного телефону «Nokia Н80», зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12% річних на суму залишку та строком користування один рік. (а.с.5-16)

Натомість, як встановлено судом, вказаний договір був фактично укладений відповідачкою ОСОБА_1, яка згідно свідоцтва про шлюб (а.с.33), змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» і яка, діючи від імені ОСОБА_2, використовуючи при цьому підроблений паспорт на ім'я останньої шляхом обману, з метою реалізації своїх злочинних дій, заволоділа чужим майном та переклала боргові зобов'язання на іншу особу, чим вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.190, ч.3 ст.358 КК України. Вказана обставина встановлена та підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2012 та не заперечувалась в судовому засіданні відповідачкою. (а.с.40-41)

Згідно зазначеної постанови відповідачку звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та провадження у кримінальній справі за обвинуваченням відповідачки закрито.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна, покладаючи на відповідача обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має право виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу -ст.526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов вказаного договору, позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит та сплачувати позивачеві нараховані проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції.

Разом з тим, взяті на себе за кредитним договором зобов'язання зокрема, з погашення суми кредиту, процентів та комісії позичальником не були виконані, в зв'язку з чим станом на 29.01.2013року у відповідачки утворилась заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за кредитним договором станом на 29.01.2013року становить 35484,44грн., в тому числі: 2638,80грн.-сума заборгованості за кредитом; 15261,85грн.- сума заборгованості за процентами; 646,50грн.-сума заборгованості за комісіями, 14524,56грн.-сума заборгованості за пенею; 246,80- сума пені за користування чужими коштами; 500,00грн.- сума штрафу, 1665,93грн.- сума штрафу. (а.с58)

З огляду на те, що судом встановлено наявність вини відповідачки у завданні шкоди позивачу, заподіяної злочином, суд вважає наявними підстави для відшкодування матеріальної шкоди, виходячи з розміру заборгованості за кредитом в сумі 2638,80грн.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі(передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.22, п.2 ч.2,4 ст.623 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Судом встановлено, що у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки, позивачем недоотримано доходів у вигляді відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафів за звичайних обставин, якби право позивача не було порушено. Відтак суд вважає вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафів в сумі 32 845,64грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з доводами відповідачки та її представника з приводу необґрунтованого розрахунку збитків, оскільки в судовому засіданні останні не довели його необґрунтованість.

Посилання відповідачки та її представника на те, що неустойка (пеня, штраф) не може вважатися упущеною вигодою в розумінні ст.22 ЦК України, суд вважає безпідставними, оскільки базуються на власному припущенні та суб'єктивному тлумаченні положень ст.22 ЦК України.

Що стосується доводів відповідача та її представника про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з пропуском трирічного строку позовної давності, в межах якого позивач повинен був звернутися до суду, то по суті ці доводи є безпідставними, оскільки судом встановлено, що позивач про порушення свого права дізнався 20.04.2012 року, тобто з дня, коли постановою Печерського районного суду м. Києва було встановлено вину відповідачки у вчинені злочину, а тому, враховуючи строк звернення позивача з вказаним позовом до суду 09.07.2013, суд вважає, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах встановленого ст.257 ЦК України строку.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що обставини, викладені в позовній заяві знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суд вважає позов підставним, обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог зустрічного позову, то суд вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є суперечливість змісту правочину ЦК України, актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 203 ч. 3 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Разом з тим, підстави, на які посилається відповідачка для визнання даного договору недійсним відсутні, оскільки відповідачка не є учасником вказаного договору, що виключає можливість настання наслідків недійсності договору, передбачених ст.215 ЦК України. Таким чином суд вважає, що право відповідачки не порушено. Доказів на підтвердження порушення прав відповідачки укладенням кредитного договору остання та її представник суду не надали. Інших даних, які б вказували на порушення прав відповідачки укладенням вказаного договору в матеріалах справи відсутні. Іншого судом не встановлено.

Частина 1 статті 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, відповідачка не мала права відповідно до вимог чинного законодавства звертатися з вказаним зустрічним позовом до позивача, а відтак суд вважає, що відповідачка за зустрічним позовом є неналежним позивачем.

Відповідно до ст. 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Виходячи з встановлених обставин справи, відповідачка та її представник не довели, що діями позивача порушені права та інтереси відповідачки, а тому суд вважає відсутніми підстави для визнання кредитного договору недійсним.

У зв'язку з задоволенням позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 354,84грн. , що документально підтверджена.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 15, 22, 203, 215, 525, 526, 530, 623, 1054, 1166, 1192ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 292, 294ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та стягнення збитків - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) матеріальну шкоду у розмірі 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім)грн.80коп. та збитки у розмірі 32845 (тридцять дві тисячі вісімсот сорок п'ять)грн.64коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» у відшкодування судових витрат судовий збір в розмірі 354 (триста п'ятдесят чотири)грн.84 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання недійсним договору №К3xrRX03510004 від 27.05.2007 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.Ю.Горкава