Рішення № 34106820, 09.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.2013 Справа № 5006/23/2-17/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., суддів Огороднік Д.М., Риженко Т.М.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон.Пак", м. Донецьк

до відповідача-1: Приватного підприємства "Виолетта", м. Донецьк

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесма-Люкс", м.Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Одеса

про стягнення 57 672,92 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Калугіна О.Ю. за довіреністю, Шевченко І.Л. - директор.

від відповідача-1: не з'явився.

від відповідача-2 та третьої особи: ОСОБА_2 за довіреністю.

В судовому засіданні брав участь ОСОБА_3

Суд перебував в нарадчій кімнаті

09.10.2013р. з 13.15год. по 13.30 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон.Пак", м. Донецьк, звернулось з позовом до Приватного підприємства "Виолетта", м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесма- Люкс", м.Одеса про стягнення 57 672,92 грн.

26 червня 2012р. через канцелярію суду відповідачем-1 надані заперечення №48 від 25.06.2012р., в яких він зазначив, що не погоджується з вимогами позивача, проте жодного обґрунтування заперечень відповідачем-1 не надано.

Ухвалою суду від 26.06.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

23 липня 2012р. через канцелярію суду надійшли заперечення відповідача-2, в яких він зазначив, що справа №5006/23/2-17/2012 підлягає скеруванню за підсудністю до господарського суду Одеської області. Проте, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду встановлено альтернативну підсудність справи №5006/23/2-17/2012, що може бути розглянута як господарським судом Одеської області, так і господарським судом Донецької області.

Враховуючи вищевикладене, судом не вбачається перешкод для вирішення по суті справи №5006/23/2-17/2012, а тому вищевказані заперечення відповідача-1 відхилено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.08.2012р. справу №5006/2/23-17/2012 прийнято до провадження суддею Демідовою П.В.

05 вересня 2012р. від позивача надійшло клопотання про витребування доказів - матеріалів розслідування уповноваженим органом пожежі в автомобілі Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1, яке задоволено ухвалою суду від 05.08.2012р.

Ухвалою суду від 14.11.2012р. призначено судову пожежно-технічну експертизу по справі №5006/23/2-17/2012, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставити наступні питання щодо пожежі, яка виникла 30.11.2011р. на об'єкті - автомобіль Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1:

1. Де був осередок пожежі, місце виникнення початкового горіння?

2. Яка причина виникнення пожежі?

3. Який час тривала пожежа, з урахуванням руху автомобіля Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1, під час перевезення вантажу?

4. Який механізм, час виникнення пожежі?

5. Яке джерело запалювання зумовило займання наявного горючого середовища (матеріалу, речовини) у місці формування осередку пожежі?

6. Чим пояснюється тривалість займання пожежі?

7. Який час займання тари з 3-шарового (товщина 4мм) гофрованого картону при контакті з жевріючим тютюновим виробом, в умовах руху автомобіля Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1, під час перевезення вантажу з м. Макіївки до смт. Мангуш ?

8. Яка спрямованість та тривалість розповсюдження горіння при русі автомобіля?

9. Яким чином рух повітряних мас впливав займання пожежі під час руху та запинки автомобіля Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1 ?

26 червня 2013р. разом з матеріалами справи №5006/23/2-17/2013 до канцелярії суду надійшов висновок експерта №5746/20 від 21.06.2013р., в якому надано наступні відповіді на поставлені судом питання.

За питанням-1: у події пожежі автомобіля Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1, яка трапилась 30.11.2011р. близько 20.30 в смт. Мангуш в районі АЗС ТОВ «Новіум», його джерело пожежі сформувалось в нижній частині кузову автомобіля в районі розташування заднього мосту - у самі вантажу (гофрований картон), що перевозиться.

За питанням-2,4,5: найбільш вірогідним джерелом запалювання слугував малокалорійне джерело запалювання, а саме жевріючий тютюновий виріб, а найбільш вірогідною причиною слугував контакт жевріючої цигарки з гофрованим картоном, який перевозився в кузові автомобіля.

За питаннями-8,9: пожежа, що виникла в автомобілі Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1, характеризується недостатнім або обмеженим газообміном та здійснювалось здебільшого за рахунок інфільтрації повітря та газів через нещільність (крихкість) жевріючого матеріалу. За таких умов горіння (жевріння) буде розповсюджуватись в масі матеріалу знизу догори і в сторону від джерела. У підсумку зона горіння буде виглядати у форму конуса з верхівкою, що звернута донизу до джерела пожежі. Рух автомобіля не міг істотно вплинути на швидкість та спрямованість розповсюдження пожежі.

За питаннями 3,7: рух автомобіля не міг істотно вплинути на часові параметри пожежі.

За питанням 6: через недостатність газообміну горіння протікало у вигляді жевріння у масі гофрованого картону, а після того, як було відчинено двері та відвантажено частину вантажу, зона горіння вийшла на поверхню, кисню повітря стало достатньо для підтримки інтенсивного горіння і внаслідок чого, жевріння переросло у полум'яне горіння.

19 серпня 2013р. позивачем надано пояснення по справі, в яких фактично висловлено заперечення проти відповідей експерта, наданих у висновку №5746/20 від 21.06.2013р.

Під час вирішення спору відповідачем-1 неодноразово надавались клопотання про розгляд справи №5006/23/2-17/2012 без його участі.

Ухвалою суду від 24.09.2013 року для дачі пояснень був викликаний працівник ЧП ОСОБА_1 ОСОБА_4

В судовому засіданні 09.10.2013р. представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги. Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився. Представник відповідача-2 та третьої особи заперечив проти позовних вимог, пояснив, що наразі ОСОБА_4 не є працівником ОСОБА_1 , у зв'язку з чим його явка до суду не забезпечена. Крім того, за ініціативою позивача в судове засідання з'явились ОСОБА_5 та ОСОБА_3, якими здійснювалось завантаження гофротари, з приводу недостачі якої виникли спірні правовідносини.

Відповідно до ст.30 ГПК України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Представник відповідача та третьої особи заперечив проти участі в судовому засіданні ОСОБА_5, оскільки наразі він не є працівником ТОВ «Дон.Пак». Враховуючи вищевикладене та норми ст.30 ГПК України, ОСОБА_5 не допущений до участі в судовому засіданні в якості працівника позивача.

Разом з цим, в судовому засіданні 09.10.2013р. представники позивача наголосили на актуальних трудових правовідносинах з ОСОБА_3, у зв'язку з чим останнього допущено до участі в судовому засіданні. Проте, як встановлено судом, зазначену особу звільнено з 31.03.2013р. за наказом генерального директора ТОВ «Дон.Пак» №20-к від 31.03.2013р. З огляду на наведені обставини, надані ОСОБА_3 пояснення судом не приймаються до уваги під час вирішення спору по справі №5006/23/2-17/2012. Проте, пояснення ОСОБА_3 повність співпадають с поясненнями представників позивача, які категорично заперечують факт паління на території позивача в період проведення вантажних робіт.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, та враховуючи клопотання відповідача-1 про розгляд справи у його відсутності, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача-1 за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак» (далі - замовник) та Приватним підприємством «Виолетта» (далі - агент) укладено договір про надання агентських послуг, за яким замовник доручає, а агент приймає на себе зобов'язання провести роботу з пошуку експедитора для перевезення товару за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 12 (п.1). Відповідно до п.2.1, агент зобов'язаний надати замовнику повну інформацію на експедитора, перевірити його репутацію і поручитись перед замовник за схоронність товару. За неналежне виконання взятих на себе зобов'язань агент зобов'язаний сплатити замовнику штраф в розмірі 2 000,00 грн. згідно з п.5.2 договору. Договір про надання агентських від 01.11.2011р. послуг вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.7.1 договір).

30 листопада 2011р. між замовником - ТОВ «Дон.Пак» та експедитором - ТОВ «Тесма-Люкс» укладено договір-замовлення на надання транспортно-експедиторських послуг №301111 від 30.11.2011р. на наступних умовах: найменування вантажу - гофротара (ящики) вагою 9 т та об'ємом 120 куб.м, який підлягає завантаженню 30.11.2011р. за адресою: м. Макіївка Донецької області, вул. Скрябіна, 22 та має бути відвантажений 01.12.2011р. за адресою: вул. Перекопська, 12, м. Херсон; машина - Рено НОМЕР_1, водій - ОСОБА_4. Крім того, сторони дійшли згоди про повну матеріальну відповідальність експедитора за збереження вантажу (п.1 додаткових умов).

На виконання умов вищевказаного договору, за товарно-транспортною накладною 02 АБИ №272 від 30.11.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак» перевізнику - Приватному підприємцю Відімській (водій ОСОБА_4, автомобіль РЕНО НОМЕР_1) передавався товар - гофротара відповідно до накладної №РН-462 від 30.11.2011р., а саме: гофроящик 12 б/п у кількості 5 000 шт., гофроящик 12с/п в сумі 26 841 шт., гофроящик 193 в кількості 10 000 шт., гофроящик 386 386 у кількості 5 000 шт., вкладиш 12 у кількості 6 000 шт., вкладиш 193 в кількості 12 600 шт., вкладиш 386 у кількості 5 000 шт., короб 10 А с/п Х в кількості 5 339 шт.; вартість транспортних послуг (без ПДВ) складає 3 750 грн., загальна вартість (без ПДВ) складає 97 796,02 грн., з урахуванням ПДВ - 117 355,22 грн.

Проте, отримувачем зазначеного вантажу - Приватним акціонерним товариством «Херсонська кондитерська фабрика» отримано вантаж у меншій кількості, ніж визначено накладною №РН-462 від 30.11.2011р., а саме - гофроящики №12 у кількості 12 250 шт., №193 у кількості 10 000 шт., №10 у кількості 5 339 шт., вкладиші №193 у кількості 12 600 шт., №386 у кількості 5 000 шт. Про недостачу отриманого товару працівниками ПрАТ «Херсонська кондитерська фабрика» комісійно складений акт від 02.12.2011р.

Таким чином, вартість недопоставленого товару за товарно-транспортною накладною 02 АБИ №272 від 30.11.2011р. склала 55 672,92 грн.

У зв'язку з вищевикладеним Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесма-Люкс» з претензією №1 від 22.12.2011р., вимагаючи вартості втраченого вантажу в сумі 55 672,92 грн., та до Приватного підприємства «Виолетта» з претензією №2 від 22.12.2011р. про сплату штрафу в сумі 2 000,00 грн. на підставі п.п.1.2, 5.2 договору про надання агентських послуг від 01.11.2011р.

Оскільки вищевказані вимоги залишено без задоволено, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак» звернулось до господарського суду з вимогами про стягнення з ТОВ «Тесма-Люкс» вартості недопоставленого товару в розмірі 55 672,92 грн. та стягнення з ПП «Виолетта» штраф в сумі 2 000,00 грн., які є предметом судового розгляду по справі №5006/23/2-17/2012.

Надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам, які склались між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесма-Люкс», суд дійшов висновку, що вони полягають в покладенні на відповідача-2 як експедитора на підставі договору-замовлення №301111 від 30.11.2011р. відповідальності у вигляді відшкодування збитків за недостачу товару, перевезеного автомобільним транспортом третьої особи. Спірні правові відносини підлягають правовому регулюванню Глав 64, 65, 51 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Статуту автомобільного транспорту УРСР (далі - Статут) та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).

Відповідно до ст.932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно з ч.1 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. З урахуванням вищевказаних норм, пунктом 1 додаткових умов договору-замовлення на надання транспортно-експедиторських послуг №301111 від 30.11.2011р. повну матеріальну відповідальність за схоронність вантажу покладено на експедитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тесма-Люкс».

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

За загальними нормами цивільного законодавства особа, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч.1 ст.614 ЦК України).

Автотранспортні підприємства або організації несуть матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, а також за прострочку в доставці його, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження, а також прострочка сталися не з їх вини (ст.139 Статуту). За втрату або недостачу вантажу автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого вантажу (ст. 136 Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевезення вантажу, яке здійснювалось відповідно до договору-замовлення на надання транспортно-експедиторських послуг №301111 від 30.11.2011р., частину вантажу позивача знищено внаслідок пожежі. В підтвердження наведених обставин позивачем наданий акт, складений 01.12.2011р. комісією у складі фахівця ГПН Першотравневого РВ молодшого лейтенанта сп.ц/з Левченка Д.А. та водія автомобіля ОСОБА_4, про пожежу, що виникла 30.11.2011р. орієнтовано в 20.00 год. на об'єкті - автомобіль Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1; причина пожежі - необережне поводження з вогнем невідомою особою. Постановою Першотравневого РВ ГУМВС України в Донецькій області від 09.12.2011р. відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо невідомих осіб за вищевказаним фактом на підставі ст.194 ч.3 Кримінального кодексу України у зв'язку з відсутністю складу злочину.

В свою чергу, відповідачем наданий технічний висновок спеціаліста Першотравневого районного відділу Головного управління держтехногенбезпеки у Донецькій області Левченка Д.А., за яким причиною пожежі слугувало внесення джерела горіння до кузову автомобіля ззовні, вірогідно джерело горіння міг бути внесений при завантаженні автомобіля (а.с.а.с.18-19, том ІІ). В судовому засіданні 14.10.2012р. викликаний в порядку ст.30 ГПК України спеціаліст Левченко Д.А. пояснив, що ймовірним джерелом горіння, що спричинило пожежу 30.11.2011р., можливо був недопалок, залишений в кузові автомобіля особами, якими здійснювалось завантаження гофротари. Проте, позивачем до матеріалів справи надані письмові пояснення, в яких категорично заперечується паління його працівників та зазначено про неможливість одночасного паління та завантаження гофротари до автомобіля. В судовому засіданні 09.10.2013р. представники позивача наполягали на неможливості паління їх працівників при завантаженні автомобілю Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1, на якому сталась пожежа, що спричинила збитки позивачу.

В свою чергу, в поясненнях від 01.12.2011р., наданих інспектору Першотравневого РВ молодшого лейтенанта сп.ц/з Левченка Д.А. (а.с.75-76, том ІІ) водій автомобіля Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 зазначив, що при завантаженні товару у м. Макіївка він звернув увагу на те, що вантажники палили цигарки біля автомобіля, водночас, за твердженням ОСОБА_4, сам він не палить. З метою детальнішого з'ясування викладених обставин ухвалою суду від 24.09.2013р. ОСОБА_4 викликано в судове засідання, проте викликана особа в судове засідання не з'явилась з невідомих підстав.

У висновку судового експерта №5746/20 від 21.06.2013р. джерелом запалювання пожежі в автомобілі Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1 визначено жевріючий тютюновий виріб, джерело пожежі сформувалось в нижній частині кузова, в районі розташування заднього мосту - в масі вантажу, що перевозиться (гофрований картон). За технічним висновком інспектора сектора НПО Першотравневого району Левченка Д.А. щодо причин пожежі 30.11.2011р. в автомобілі Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1, джерело пожежі виявлено в задній частині кузову на висоті 1,5 метри від підлоги кузова, стосовно причин пожежі - ними визначено занесення джерела горіння ззовні, можливо, при завантаженні автомобіля.

В судовому засіданні 24.09.2013 року судовий експерт Афанасьєв А.А. надав усні пояснення стосовно наданого ним експертного висновку №5746/20 від 21.06.2013р., які співпадають з наданими висновками. Пояснив, що причиною розбіжностей джерела пожежі з місцями, яки були пошкоджені пожежею, є те, що при знятті тентового покриття направлення вогню відбулося в протилежному напрямку , у зв'язку з чим найбільше пошкодження спостерігається біля кабіни з боку водія. Також пояснив, що тривалість тління та займання пожежі обґрунтована недостатністю газообміну в кузові покритому стаціонарним тентом.

За приписами ч.ч.1-2 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у спростування визначеного експертом та спеціалістом з пожежної безпеки механізму виникнення пожежі 30.11.2011р. в автомобілі Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1, суд приймає до уваги, що джерело пожежі був занесений до кузову автомобілю під час завантаження гофротари.

Відповідно до ст.57 Статуту, вантаження вантажів на автомобіль, закріплення, укриття і зав'язування вантажів здійснюються вантажовідправником, а вивантаження вантажу з автомобіля, зняття кріплень і покриттів - вантажоодержувачем. Водночас, при розгляді справи №5006/23/2-17/2012 факт завантаження автомобіля Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1 позивачем сторонами не заперечувався. У відповідності до ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно п. 8.6 Правил вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником. За приписами п. 8.23 Правил Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів. Відповідальність перевізника за пошкодження вантажу під час вантаження та розвантаження виникає у випадку, коли Перевізник за погодженням із Замовником бере на себе виконання вантажно-розвантажувальних робіт (п.8.8 Правил).

Відповідно до ст. 924 ЦК України , підпункту а) ст.133 Статуту, автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок вини вантажовідправника (вантажоодержувача).

Виходячи зі змісту наведеної норми, темпоральними межами відповідальності перевізника за збереження вантажу є час перебування вантажу в його безпосередньому віданні, початок якого пов'язується з прийняттям вантажу від вантажовідправника.

Згідно зі ст.53 Статуту, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення шоферу відповідно оформлених товарно-транспортних документів на навантажений або вивантажений вантаж. Вантажовідправники, вантажоодержувачі, станції залізниць, порти (пристані) і аеропорти, які одержують і відправляють вантажі або виконують вантажно-розвантажувальні роботи, зобов'язані в усіх випадках, в тому числі і при виконанні автотранспортними (транспортно-експедиційними) організаціями експедиційних операцій, відмічати в товарно-транспортних накладних час прибуття та вибуття автомобілів з пунктів вантаження і розвантаження їх. Порядок оформлення відміток про час прибуття і вибуття автомобілів з пунктів вантаження і розвантаження при перевезенні вантажів встановлюється Правилами. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил (п.11.9 Правил).

Проаналізувавши зміст товарно-транспортної накладної 02 АБИ №272 від 30.11.2011р., судовою колегією встановлено в ньому відсутність відміток щодо часу здійснення вантажних операцій. Але в судовому засіданні 9.10.2012 року представник позивача Шевченко І.Л., пояснила, що прийняття водієм вантажу відбулося після повного завантаження автомобілю Renault Premium 420, державний номер НОМЕР_1 шляхом підписання товарно-транспортної накладної, що відповідає вищевказаним норми п.53 Статуту.

Отже, на момент потрапляння до маси вантажу, що перевозиться, джерела запалювання, яке спричинило пожежу, внаслідок якої Товариству з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак» були нанесені збитки в сумі 55 672,92 грн., перевізник не відповідав за збереження товару, оскільки занесення до кузову автомобілю джерела запалювання здійснено під час завантаженні гофротари, що здійснювалась працівниками вантажовідправника, натомість відповідальність перевізника наступає лише після закінчення завантаження.

У відповідності до ст. 133 Статуту автомобільного транспорту УРСР автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок: вини вантажовідправника (вантажоодержувача); дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі, тощо.

Враховуючи обставини справи, за якими: вантажні роботи виконувалися позивачем; доведено факт занесення джерела пожежі в період проведення вантажних робіт, виходячи з встановлення місця вогнища; обґрунтовано тривалість процесу тління (горіння без видимого світового випромінювання) та горіння, що перешкоджало своєчасному перешкоджанню пожежі, суд приходить до висновку про відсутність протиправної поведінки перевізника та причинного зв'язку між його поведінкою та заподіяною шкодою. У зав'язку з викладеним, суд прийшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення до відповідальності перевізника.

Водночас, з урахуванням ст.932 ЦК України, зазначений висновок суду свідчить про відсутність відповідальності і у експедитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесма-Люкс» .

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про недоведеність позивачем елементів складу цивільного правопорушення, які вимагаються законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, що зумовлює відсутність правових підстав для стягнення з відповідача-2 збитків в сумі 55 672,92 грн., тому судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесма-Люкс».

Стосовно вимог позивача про стягнення з Приватного підприємства «Виолетта» як поручителя штрафу у розмірі 2 000,00 грн. за несхоронність вантажу згідно з п.2.1 договору про надання агентських послуг від 01.11.2011р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.553 ЦК правовою підставою виникнення правовідносин поруки є договір, який має укладатись в письмовій формі. Проте, під час судового розгляду справи №5006/23/2-17/2012 сторонами не надано доказів укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак» та Приватним підприємством «Виолетта» договору поруки у забезпечення належного виконання договору договору-замовлення на надання транспортно-експедиторських послуг №301111 від 30.11.2011р.

Виходячи зі змісту п.2.1 договору про надання агентських послуг від 01.11.2011р., зазначеною нормою встановлюється обов'язок агента в майбутньому поручитись перед замовником за схоронність товару. При цьому, вищевказаний пункт договору не може бути розцінений судом як попередній договір до майбутнього договору поруки з огляду на відсутність в ньому істотних умов договору поруки (посилання на: боржника, в інтересах якого відбувається порука; зобов'язання, забезпечене порукою, його розмір та строк виконання, тощо) та прямого волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору. До того ж, у відповідності до ч.1 ст. 182 ГК України позивачем не надано доказів укладання протягом одного року основного договору поруки та доказів звертання до відповідача - 1 з пропозицією укласти такий договір.

З огляду на наведені обставини та враховуючи правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в п.35 інформаційного листа № 01-8/211 від 07.04.2008р., суд кваліфікує вищевказані положення п.2.1 договору про надання агентських послуг від 01.11.2011р. як угоду сторін про намір укласти договір поруки в майбутньому.

Згідно з ч.6 ст.182 Господарського кодексу України, угода сторін про наміри не породжує юридичних наслідків.

Враховуючи приписи наведених норм та з огляду на недоведеність існування договору поруки, укладеного в забезпечення договору договору-замовлення на надання транспортно-експедиторських послуг №301111 від 30.11.2011р., а також враховуючи попередні висновки про відсутність відповідальності відповідача-2, суд вважає відсутніми правові підстав для покладення на Приватне підприємство «Виолетта» відповідальності за несхоронність вантажу, переданого за товарно-транспортною накладною 02 АБИ №272 від 30.11.2011р., тому відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього штрафу в сумі 2 000,00 грн. у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.129 Конституції України, Главами 64, 65, 51, ст.ст.224, 225, 614, 929, 932, 933 Цивільного кодексу України, §3 Глави 49, Главою 32 Господарського кодексу України, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Статутом автомобільного транспорту УРСР та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 41, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон.Пак", м. Донецьк до Приватного підприємства "Виолетта", м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесма-Люкс", м.Одеса, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Одеса про стягнення 57 672,92грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак.» (83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 90А, ЄДРПОУ 30393697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесма-Люкс» (65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 2, офіс 35А, ЄДРПОУ 35049390) витрати за проведення судової пожежно-технічної експертизи в сумі 2 653,20 грн.

В судовому засіданні 09.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну чистини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 14.10.2013р.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя Д.М. Огороднік

Суддя Т.М. Риженко