Постанова № 34106379, 07.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року м. Київ 810/4754/13-а

17:19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Прозорова Р.В.

представника третьої особи - Ткаченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції

третя особа Публічне акціонерне товариство «Омега Банк»

про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною і скасування постанови від 14.08.2013 ВП № 39329928 про відкриття виконавчого провадження.

Спірною постановою відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконавчий напис нотаріуса від 13.09.2006 про стягнення з неї на користь банку заборгованості міг бути пред'явлений банком до примусового виконання органами державної виконавчої служби лише до 12.09.2007, оскільки відповідно до вимог пункту п'ятого частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі написи нотаріусів можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з моменту їх вчинення. На думку позивача, прийнявши спірну постанову державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції порушив вимоги чинного законодавства.

Ухвалою суду від 25.09.2013 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Омега Банк».

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги і просила суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що строк давності пред'явлення виконавчого напису нотаріуса від 13.09.2006 до виконання був перерваний відкриттям виконавчого провадження від 11.04.2007 ВП № 3552575. Тому, прийнявши 14.08.2013 постанову про відкриття виконавчого провадження з приводу примусового виконання даного виконавчого напису нотаріуса, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував і підтримав твердження відповідача про те, що строк пред'явлення до виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса був перерваний у зв'язку зі зверненням у квітні 2007 року банку до державної виконавчої служби.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача і представника третьої особи, дослідивши матеріали справи і матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і АКБ «ТАС - Комерцбанк» укладено договір застави від 27.07.2006, предметом якого було забезпечення виконання зобов'язань по поверненню суми наданих авансів, сплати процентів за користування ними, неустойки, іншої заборгованості, платежів, санкцій.

13.09.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення на матеріальні цінності, які належать ОСОБА_1 у сумі 1922537,99 грн.

У квітні 2007 року АКБ «ТАС - Комерцбанк» звернувся до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві з метою примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 13.09.2006.

Постановою державного виконавця від 11.04.2007 відкрито виконавче провадження ВП № 3552575 про стягнення з ОСОБА_1 1922537,99 грн.

Постановою державного виконавця від 28.05.2013 повернуто виконавчий напис нотаріуса від 13.09.2006 стягувачу у зв'язку з невиконанням вимог державного виконавця.

Правонаступник АКБ «ТАС - Комерцбанк» - ПАТ «Омега Банк» повторно звернувся до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 13.09.2006.

Проте, постановою державного виконавця від 17.07.2013 ВП № 38904029 у відкритті виконавчого провадження відмовлено, з підстав відсутності майна боржника на території Шевченківського району м. Києва.

12.08.2013 ПАТ «Омега Банк» звернувся до Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області із заявою від 07.08.2013 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 13.09.2006.

Постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного управління юстиції від 14.08.2013 відкрито виконавче провадження ВП № 39329928 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 13.09.2006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Омега Банк» заборгованості у сумі 1922537,99 грн.

Непогоджуючись із прийнятою постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі від 21.04.1999 № 606-XIV, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вищезазначеного Закону та інших законів України, а також рішеннями, що відповідно до Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема виконавчі написи нотаріусів.

Підстави для відкриття виконавчого провадження наведені у статті 19 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV, зокрема, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Відповідно до статті 25 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених правових норм, у разі надходження до державної виконавчої служби виконавчого документа державний виконавець зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам статті 18 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV і, у випадку відповідності виконавчого документа приписам даної норми, відкрити виконавче провадження.

Як було зазначено судом, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги послався на те, що спірна постанова про відкриття виконавчого приводження прийнята з приводу примусового виконання напису нотаріуса відносно якого закінчився строк пред'явлення до виконання.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи вимоги даної статті строк пред'явлення до виконання виконавчого напису нотаріуса становить один рік.

Таким чином, оскільки виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення у сумі 1922537,99 грн. на майно ОСОБА_1 вчинений 13.09.2006, останнім днем для пред'явлення його до виконання є 12.09.2007.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частини п'ятої статті 47 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувану з підстав. Передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Як було зазначено судом, АКБ «ТАС - Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Омега Банк») звернувся до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві з метою примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 13.09.2006 у строк встановлений статтею 22 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця від 11.04.2007 відкрито виконавче провадження ВП № 3552575 про стягнення з ОСОБА_1 1922537,99 грн., проте, у подальшому, постановою державного виконавця від 28.05.2013 повернуто виконавчий напис від 13.09.2006 стягувачу у зв'язку з невиконанням вимог державного виконавця.

Як вбачається із постанови від 28.05.2013, державним виконавцем зазначено, що у ході проведення виконавчих дій складено акт опису і арешту майна боржника зазначеного у договорі застави від 27.07.2006 і передано на відповідальне зберігання представнику стяшувача Шульзі Н.П. З метою призначення експерта для участі у виконавчому провадженні державним виконавцем неодноразово направлялись вимоги, якими зобов'язано стягувача надати доступ до приміщення в якому зберігається майно зазначене в акті опису від 21.04.2007. Станом на 28.05.2013 сягувачем на неодноразові вимоги відповіді не надано, державному виконавцю місцезнаходження описаного майна невідомо. У зв'язку з чим, виконавчий документ підлягає поверненню без виконання.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 23 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження», строк пред'явлення до виконання виконавчого напису від 13.09.2006 перервався 11.04.2007 із відкриттям виконавчого провадження ВП № 3552575.

Тому, з огляду на приписи частини другої статті 23 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» строк для пред'явлення даного виконавчого напису до виконання необхідно обліковувати з дати прийняття постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого провадження ВП № 3552575 28.05.2013., тобто з 28.05.2013.

Враховуючи, що позивач у черговий раз звернувся до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 13.09.2006 у серпні 2013, тобто в межах річного строку, спірна постанова Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції прийнята правомірно.

Враховуючи викладене, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів здійснення судових витрат, тому підстави для стягнення на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 жовтня 2013 року