Рішення № 34104774, 14.03.2012, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 2-106/12

Рішення

іменем України

"14" березня 2012 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

з участю представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, НАСК «Оранта»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и в:

позивач та її представник уточнили позовні вимоги позивача та просять суд присудити з відповідача в особі HACK «Оранта»на користь позивача ОСОБА_3, грошові кошти в сумі 4 493,75 грн., в якості відшкодування матеріальної шкоди заподіяної співвідповідачем ОСОБА_4, присудити та стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4 493 грн. 75 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної смертю потерпілій внаслідок дії джерела підвищеної безпеки, присудити та стягнути з відповідача ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_3, посилаючись на те, що 09.12.2010 року, слідчим СВ Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області капітаном міліції ОСОБА_5 за наслідками розгляду матеріалів ЖРЗПЗ № 1542 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України щодо громадянина ОСОБА_4 , який 05.11.2010 року, близько 17год. 30 хв., керуючи технічно справним транспортним засобом марки «ВАЗ - 21011», д.н.з. НОМЕР_1, скоїв наїзд на ОСОБА_6, яка рухалась по вулиці Фрунзе в місті Кагарлику Київської області в напрямку міста Біла Церква, попутно з автомобілем, що належить відповідачу.

Вона, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідною донькою потерпілої ОСОБА_7, яка загинула 05.11.2010 року, згідно свідоцтва про смерть виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області від 18.11.2010 року, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 168.

Нею, за власні кошти було проведено організацію поховального обряду, а саме: придбано предмети та речі ритуальної належності, замовлено авто послуги для перевезення тіла покійної, замовлено їдальню з метою проведення поминального обряду, а саме: згідно накладної виданої ПП «Рижова»від 06.11.2010 року, нею було затрачено грошові кошти в сумі 939 грн. в якості придбання предметів ритуальної належності; згідно накладної № 124 від 06.11.2010 року, виданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, нею було затрачено грошові кошти в сумі 608 грн., в якості придбання речей ритуальної належності; згідно товарного чеку № 846 від 06.11.2010 року, нею було затрачено грошові кошти в сумі 300 грн., в якості замовлення авто послуг для перевезення тіла покійної, в тому числі, доставка людей (авто супровід) на поховання, згідно товарного чеку № 842 від 05.11.2010 року, на суму 250 грн.; згідно накладної № 13 від 06.11.2010 року, нею було затрачено грошові кошти в сумі 4 245,50 грн., за замовлення поминальних страв, згідно меню ресторану «Алюр»; згідно накладної № 15 від 09.11.2010 року, нею було затрачено грошові кошти в сумі 2 645 грн., за замовлення поминальних страв, згідно меню кафе «Хамелеон»; згідно накладної № 20 від 13.12.2010 року, нею було затрачено грошові кошти в сумі 4 257,50 грн. за замовлення поминальних страв, згідно меню кафе «Хамелеон».

Таким чином, матеріальну шкоду завдану їй злочином вона пов'язую з витратами на поховання своєї матері.

Відповідно до статті 1201 Цивільного кодексу України «Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати».

Так, їй було завдано також і моральної шкоди, яку я пов'язую зі смертю своєї рідної матері.

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Виходячи з обставин, які стосуються заподіяння смерті її матері, вона вважає, що моральна шкода у цьому випадку, не підлягає жодній грошовій чи матеріальній оцінці. Проте на підставі статті 1168 Цивільного кодексу України, вона вимушена вказати на орієнтовну вартість платежу в якості заподіяння мені моральної шкоди протиправними діями зі сторони відповідача.

Грошова сума в розмірі 5 000,00 грн. є достатнім грошовим виразом та мірою її душевних страждань, яких їй завдав відповідач.

Втрата матері є найболючішою віхою в житті кожної людини, тому, виходячи з юридичних особливостей вона вимушена вказати на дану грошову суму, як на оцінку заподіяної мені моральної шкоди.

В зв'язку з тим, що під час розгляду даної цивільної справи виявилося те, що на час вчинення Дорожньо - транспортної пригоди, цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 була застрахована страховою компанією HACK «Оранта», відповідно до полісу № ВЕ/1991001 (строк дії з 24.06.2010 по 23.03.2011 рік) постала необхідність уточнити вимогу до HACK «Оранта», як до окремого співвідповідача по справі.

Згідно з п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальниками є - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Згідно з 1.3. Потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та / або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо - транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 3 обов'язковим страхуванням цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Таким чином, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України, співвідповідач ОСОБА_4 застрахував свою відповідальність перед іншими особами. Отже, позивач вважає, що в такому випадку, відповідач, в особі HACK «Оранта»зобов'язаний вжити заходів щодо відшкодування матеріальних збитків, заподіяних потерпілій.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Відповідач та його представник позовні вимоги позивача не визнають в повному обсязі та просять суд у їх задоволенні відмовити з наступних підстав. 05.11.2010 близько 17 години 30 хвилин він, ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-210ІІ»д.н.з. 2164КИЯ та, рухаючись по вул. Фрунзе м. Кагарлик в напрямку м. Біла Церква, поблизу опори ЛЕП № 16 під час роз'їзду із зустрічним автомобілем, в якого було увімкнене дальнє світло фар, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_9, яка рухалася по смузі руху в напрямку м. Біла Церква в попутному з його автомобілем. При цьому на велосипеді були відсутні світлоповертачі та освітлення, велосипедист була одягнена в темний одяг. В результаті даної ДТП велосипедист ОСОБА_9 померла на місці події від отриманих тілесних ушкоджень. Працівниками Кагарлицького РВ ГУ МВС України було проведено дослідчу перевірку, за матеріалами якої прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, на підставі висновку, що причиною даної ДТП є особиста необережність велосипедиста ОСОБА_9, яка рухалась на велосипеді без освітлення та необладнаному катафотами по проїжджій частині автодороги в темну пору доби, при цьому була вдягнена в темний одяг. Тобто, ОСОБА_9 порушила вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306, а саме: п.п.1.3 -«учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»; 1.5 «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; 6.2 -«мопеди і велосипеди повинні бути обладнані звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду - білого кольору, по боках - оранжевого, ззаду - червоного»; 6.3 - «Для руху в темну пору доби та в»умовах недостатньої видимості на мопеді необхідно ввімкнути освітлення, на велосипеді - ліхтар (фару)», що призвело до наслідків, що настали. Порушення велосипедистом ОСОБА_9 вимог п.п. 1.3, 1.5, 6.2, 6.3 Правил дорожнього руху перебувають в прямому причинному звязку з ДТП та наслідками, що настали. Разом з тим, відповідно до тих же самих матеріалів дослідної перевірки, він, як водій вищезазначеного автомобіля жодного пункту Правил дорожнього руху України не порушив, мої дії не визнані неправомірними. Тому, оскільки ч. 1 ст.1166 та ч. 1 ст.1167 ЦК України вимагають, щоб дії або бездіяльність, якими завдана шкода, були неправомірними, позовні вимоги позивача є незаконними, безпідставними, необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в особі НАСК «Оранта»в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача та на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне уточнені позовні вимоги позивача задовольнити частково.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.11.2010 близько 17 години 30 хвилин відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ВАЗ-21011», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Фрунзе, що в м. Кагарлик Київської області в напрямку м. Біла Церква Київської області поблизу опори ЛЕП № 16 під час роз'їзду із зустрічним автомобілем, в якого було увімкнене дальнє світло фар, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, яка рухалася по смузі руху в напрямку м. Біла Церква в попутному з автомобілем ВАЗ напрямку.

Постановою слідчого СВ Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 09 грудня 2010 року було встановлено, що причиною вказаного ДТП є особиста необережність велосипедиста ОСОБА_9, яка в темну пору доби, перебуваючи в темному одязі, на велосипеді без освітлення та необладнаному ката фотами рухалася по проїзній частині. Своїми діями ОСОБА_9 порушила вимоги п.п. 1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»: 1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; 6,2 - «Мопеди і велосипеди повинні бути обладнані звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду - білого кольору, по боках - оранжевого, ззаду - червоного»; 6.3 - «Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості і на мопеді необхідно увімкнути - освітлення, на велосипеді - ліхтар (фару)»- Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від і 0.10.2001 року № 1306 Правил дорожнього руху, що призвело до наслідків, що настали. Порушення велосипедистом ОСОБА_9 вимог п. п. 1.3, 1.5, 6.2, 6.3 Правил дорожнього руху перебувають в прямому причинному зв'язку з ДТП та наслідками, що настали.

В порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 було відмовити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Таким чином в судовому засіданні не встановлено те, що дії ОСОБА_4 були причиною дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої загинула ОСОБА_7, але відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тому обовязок по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, законодавцем покладено саме на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що нею було добровільно віднесено кошти позивачу від відповідача в розмірі 4500 грн. в рахунок погашення шкоди.

Щодо даного факту не заперечували ні позивач, ні відповідач.

Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, якщо ця особа не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

Згідно ч.1ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Відповідно до положень ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної чи юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям.

Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого /а в разі вини особи, яка завдала шкоди,- також залежно від ступеня її вини/ розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Як розяснено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 /зі змінами/ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», правила про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого /перебування в нетверезому стані, інші порушення правил безпеки праці або нехтування правилами безпеки руху тощо/, а не проста необачність.

Суд вважає, що в діях велосипедиста ОСОБА_7 під час ДТП мала місце груба необережність, оскільки перебуваючи в темну пору доби в темному одязі, на велосипеді без освітлення та необладнаному ката фотами, рухалася по проїзній частині, нехтуючи при цьому правилами безпеки руху. Порушення велосипедистом ОСОБА_9 вимог п. п. 1.3, 1.5, 6.2, 6.3 Правил дорожнього руху перебувають в прямому причинному звязку з ДТП та наслідками, що настали.

Тому обовязок по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, законодавцем покладено саме на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В частині відшкодування матеріальної шкоди суд вважає необхідним стягнути з відповідача кошти, витрачені позивачкою на поховання згідно накладної від 06.11.2010 року в сумі 939 грн. 00 коп. (а.с. 8), накладної № 124 від 06.11.2010 року в сумі 608 грн. 00 коп. (а.с. 9) та товарного чеку № 842 від 05.11.2010 року в сумі 250 грн. 00 коп. (а.с. 10), а всього на загальну суму 1797 грн. 00 коп., оскільки дані витрати здійсненні згідно до вимог закону, а щодо коштів, затрачених на організацію поминального обіду (а.с. 11-13), суд вважає необхідним відмовити, так як дані витрати в силу ст. 1201 ЦК України не відносяться до витрат на поховання під яким мається на увазі затрати на забезпечення комплексу заходів та обовязкових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання.

Суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача щодо матеріальної шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме: в сумі 1797 грн. 00 коп. та враховуючи добровільне відшкодування відповідачем позивачу 4500 грн. 00 коп., а саме: 4500 грн. 00 коп. 1797 грн. 00 коп. = 2703 грн., а в задоволенні уточнених позовних вимогах ОСОБА_3 в частині стягнення 2696 грн. 75 коп. матеріальної шкоди слід відмовити.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині).

В судовому засіданні встановлено, що позивачу була завдана моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_3 зазнала у звязку зі смертю своєї матері, що привело до істотних змін звичного устрою її життя. При цьому, враховуючи обставини справи, глибину душевних страждань та переживань позивача, а також вимоги розумності і справедливості, суд вважає за необхідне уточнений розмір моральної шкоди, заявленої ОСОБА_3, зменшити, визначивши її в сумі до 3703 грн. з урахуванням ступеня вини самої ОСОБА_7, тобто грубої необережності (нехтування правилами безпеки руху), що мало місце в її діях.

Суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача щодо моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме: в сумі 3703 грн. 00 коп. та враховуючи добровільне відшкодування відповідачем позивачу 2703 грн. (4500 грн. 00 коп. 1797 грн. 00 коп.), тому з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути 1000 грн. 00 коп., в решті уточнених вимогах щодо моральної шкоди відмовити.

В ході судового розгляду справи за клопотанням позивача та її представника до участі в справі в якості співвідповідача залучено НАСК «Оранта».

За Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року цивільна відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,а застрахованим транспортним засобом є зазначений автомобіль «ВАЗ - 21011», державний номер НОМЕР_1. Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є НАСК «Оранта», забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоровю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталась за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобовязані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 вищезазначеного Закону особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий МТСБУ) відповідну заяву.

В силу ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, страховик зобовязаний виплатити особі, яка має право на відшкодування, страхову виплату на підставі поданої нею у встановленому порядку заяви.

В судовому засіданні сторони позивач та відповідач підтвердили, що ні відповідач ОСОБА_4, ні позивач ОСОБА_3 не повідомляли НАСК «Оранта»про ДТП, що мало місце 05 листопада 2010 року, не звертались вони у встановленому Законом порядку до страхової компанії і під час судового розгляду справи. З огляду на викладене, суд вважає, що відповідальність по відшкодуванню матеріальної шкоди слід покласти лише на відповідача ОСОБА_4, а в задоволенні позову до НАСК «Оранта»слід відмовити.

Суд приходить до висновку, що на підставі ст.88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись главою 82 та книгою шостою ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року № 6 із змінами та доповненнями, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1000 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В решті уточнених позовних вимогах ОСОБА_3 відмовити.

У задоволенні уточнених позовних вимогах ОСОБА_3 до НАСК «Оранта»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код класифікації 22030001, ЄДРПОУ 37341907, банк УДКСУ у Київській області в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:

ОСОБА_11