Рішення № 34104424, 03.10.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

03.10.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797-1823/2013р. Головуючий у першій

інстанції Пекарініна І.А.

категорія 27 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Володіної Л.В., Клочка В.П.

при секретарі - Пасічник Г.В.,

за участю представника

позивача - Бадрєтдінової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23 травня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4, в якому просило звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру НОМЕР_1 зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 46,10 кв.м., житловою площею 18,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, та є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 16 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 846, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 119/07-И від 16 лютого 2007 року у розмірі 245.071,74 грн., шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною реалізації предмету іпотеки, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути з відповідача на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в сумі 2450 грн. 72 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 лютого 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 119/07-И про надання кредиту на придбання квартири в сумі 45000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 12% річних, з кінцевим терміном повернення коштів до 16 лютого 2027 року.

Відповідно до умов договору ОСОБА_4 зобов'язався оплачувати банку проценти та комісії, за користування кредитом щомісячно, а так само погашати кредит згідно встановленого графіку, однак відповідач порушуючи норми чинного законодавства і умови договору, кредит в установленому порядку не погасив, відсотки за його використовування не сплатив, внаслідок чого у позивача виникло право вимоги про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Заочним рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23 травня 2013 року позов ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 119/07-И від 16 лютого 2007 року у розмірі 245071 грн. 74 коп. (яка складається з наступного: сума заборгованості за основним боргом 217651 грн. 07 коп., сума заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом - 12192 грн. 44 коп., заборгованість по сплаті щомісячної комісійної винагороди у розмірі 2045 грн. 28 коп., пеня за прострочення сплати основного боргу, процентів, щомісячної комісійної винагороди у розмірі 13182 грн. 95 коп.), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: квартиру НОМЕР_1 зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 46,10 кв.м., житловою площею 18,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого 16.02.2007 року ОСОБА_6 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу у реєстрі за № 843, зареєстрованому у державному реєстрі правочинів 16.02.2007 року за № 1920026 шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною предмету іпотеки - 229189 (двісті двадцять дев'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну рішення суду, у частині визначення початкової ціни предмета іпотеки, а саме вказати, що початкова ціна реалізації предмета іпотеки, встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 119/07 про надання кредиту на придбання квартири в сумі 45000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 12% річних, з кінцевим терміном повернення коштів до 16 лютого 2027 року.

Відповідно до умов договору ОСОБА_4 зобов'язався оплачувати банку проценти та комісії, за користування кредитом щомісячно, а так само погашати кредит згідно встановленого графіку.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань по поверненню кредиту, 16 лютого 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачем ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 846, предметом якого стало нерухоме майно, а саме: квартира НОМЕР_1 зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 46,10 кв.м., житловою площею 18,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 16 лютого 2007 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого у реєстрі за № 843, зареєстрованому у державному реєстрі правочинів 16 лютого 2007 року за № 1920026.

Як вбачається з п.2.1.5. вказаного договору, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених цим договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому цим договором та/або чинним законодавством.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, позивачем зобов'язання було виконано у повному обсязі, тоді як свої зобов'язання за договором кредиту ОСОБА_4 не виконав, порушив вимоги кредитного договору, своєчасно не повернув кредит та не сплатив відсотки за користування грошовими коштами.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна сума заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором станом на 15 листопада 2012 року склала 245071,74 грн., яка складається з наступного: сума заборгованості за основним боргом 217651,07 грн., сума заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом - 12192,44 грн., заборгованість по сплаті щомісячної комісійної винагороди у розмірі 2045,28 грн., пеня за прострочення сплати основного боргу, процентів, щомісячної комісійної винагороди у розмірі 13182,95 грн.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.4 кредитного договору також встановлено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, неустойки, у разі несвоєчасного або не в повному обсязі проведення позичальником нарахувань грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або сплаті відсотків за його користування, що також відповідає положенням ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору по сплаті чергових платежів, 24 жовтня 2012 року ОСОБА_4 був повідомлений про необхідність повернення суми заборгованості за кредитом, а у випадку невиконання вимоги про повернення суми, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, позивачем дотримані вимоги ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень», в частині повідомлення про звернення стягнення на предмет застави.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до ст.ст.24,25 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень», ст.589 Цивільного кодексу України.

Відповідач ОСОБА_4 у порушення статті 60 ЦПК України не представив суду доказів, які підтверджують сплату кредиту та відсотків.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.ст.38, 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Однак, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду у частині обрання способу реалізації іпотечного майна, оскільки судом першої інстанції не було враховано наступне.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до п.41 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого СУДУ України з розгляду цивільних та кримінальних справ, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що слід визначити початкову ціну реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За таких обставин, рішення суду у частині визначення початкової ціни предмета іпотеки, на підставі ст.309 ЦПК України підлягає зміні, з ухваленням у цій частині нового рішення.

На підставі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Заочне рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23 травня 2013 року у частині визначення початкової ціни предмета іпотеки змінити.

Виключити із мотивувальної та резолютивної частини рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23 травня 2013 року висновок про встановлення початкової ціни предмету іпотеки у розмірі 229189 грн.

«Встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки, а саме:однокімнатної квартири НОМЕР_2 зі всіма об'єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 46,10 кв.м., житловою площею 18,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій»

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Л.М.Водяхіна

Судді: Л.В.Володіна

В.П.Клочко