Ухвала суду № 34103635, 02.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 734/158/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Безунко О.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання переведення з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 березня 2013 року позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання переведення з пенсії за віком на пенсію за вислугу років задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача, викладені в позовні заяві є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 20 липня 2006 року постановою Деснянського районного суду м. Чернігова зобов'язано Чернігівській обласний військовий комісаріат призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років згідно з п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі по тексту - Закон № 2262).

На підставі постанови суду першої інстанції від 20 липня 2006 року за позивачем було фактично визнано право на пенсію за вислугу років як колишнього військовослужбовця. Вказана пенсія позивачу виплачувалася по 20 червня 2007 року в зв'язку з поданням позивачем заяви про переведення його з пенсії за вислугою років на пенсію за віком.

12 вересня 2012 року позивач звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області про переведення його з пенсії за віком на пенсію за вислугою років.

Відмовляючи в переведенні на іншу пенсію відповідач зазначив, що позивач був звільнений із збройних сил 11 грудня 1986 року, а отже на день звільнення зі служби не набув 45-річного віку та не мав 25 років загального трудового стажу, тому не набув право на призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 12 Закону № 2262.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 (в редакції, яка була чинна на час першопочаткового звернення з заявою при призначення пенсії з вислугу років) право на пенсію за вислугу років, зокрема, мають особи офіцерського складу, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення, досягли 45-річного віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба.

Статтею 22 Конституції України закріплено, що права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки при звернення за призначенням пенсії в 2005 році позивач мав право на пенсію за вислугою років, що встановлено постановою суду, позивач вважається таким, що набув право на таку пенсію і подальші зміни в законодавстві не можуть застосовуватися при вирішенні питання про право позивача на пенсію за вислугою років.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача у спірних правовідносинах є порушеними та підлягають поновленню.

Така правова позиція застосування норм матеріального права також підтверджена Верховним Судом України у його постанові від 25 вересня 2012 року у справі № 21-230а12 (реєстраційний номер 27362826), які, відповідно до приписів статті 244 -2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак даний обов'язок відповідачем в даній справі не виконано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41,160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.