Рішення № 34103186, 07.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р.Справа № 922/3652/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків до Науково-виробничої фірми "Сінтал, Д" - Товариства з обмеженою відповідальністю м. Харків про стягнення 282938,24 грн. за участю представників сторін:

позивача - Василенко Г.В., довіреність № 2390/101 від 02.08.13 року;

відповідача - Колосов А.В., довіреність від 05.09.13 року;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Науково-виробничої фірми "Сінтал-Д" - Товариства з обмеженою відповідальністю за невиконання умов мирової угоди від 16 березня 2012 року, затверджену ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року по справі № 5023/262/12 пеню у розмірі 206811,06 грн., інфляційні витрати у розмірі 13837,75 грн. та 3% річних у розмірі 62289,43 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 серпня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3652/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 12 вересня 2013 року.

12 вересня 2013 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив по справі (вх. № 33311), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Надані документи долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12 вересня 2013 року була оголошена перерва до 24 вересня 2013 року.

23 вересня 2013 року від позивача надійшли додаткові пояснення до позову ( вх. № 35212), в яких позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Після оголошеної перерви судове засідання було продовжене.

24 вересня 2013 року була у судовому засіданні була оголошена перерва до 07 жовтня 2013 року.

02 жовтня 2013 року від позивача надійши пояснення по справі (вх. № 36329), в яких позивач підтримує позовні вимоги.

У судовому засіданні 07 жовтня 2013 року представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" зверталося до господарського суду Харківської області з позовом до Науково-виробничої фірми "Сінтал-Д" Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з останнього 2767549,15 грн. основного боргу, 25210,03 грн. пені, 2767,55 інфляційних витрат, 4094,46 грн. річних за договором № 03П-140 ГК від 31.10.2011 року на постачання природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 5023/262/12 від 23 березня 2012 року (суддя: Смірнова О.В.) задоволено заяву сторін про затвердження мирової угоди та затверджено мирову угоду укладену між сторонами 16 березня 2012 року.

Відповідно до умов мирової угоди від 16 березня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" з Науково-виробничою фірмою "Сінтал-Д" Товариством з обмеженою відповідальністю домовились про укладення мирової угоди по справі № 5023/262/12 наступного змісту:

"Статтею 1 сторони передбачили, що сторони визнають, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 03П-140ГК на постачання природного газу промисловим та комунально - побутовим споживачам від 31.10.2011 р. на момент укладання цієї мирової угоди з урахуванням суми основного боргу та штрафних санкцій становить 2865850,07 грн.

Статтею 2 угоди передбачено, що сторони домовились, що витрати відповідача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Статтею 3 угоди передбачено, що заборгованість з урахуванням суми основного боргу та штрафних санкцій відповідача перед позивачем за договором № 03П-140ГК на постачання природного газу промисловим та комунально - побутовим споживачам від 31.10.2011 р. в розмірі 2865850,07 грн., а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн. та в розмірі 57317 грн., відповідач зобов"язаний перерахувати на поточний рахунок позивача наступним чином:

1) у строк з 01.03.2012 р. до 08.09.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 1609,50 грн., ПДВ не передбачено;

2) у строк з 10.09.2012 р. до 15.09.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 57317 грн., ПДВ не передбачено;

3) у строк з 17.09.2012 р. до 22.09.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 716462,51 грн., з ПДВ;

4) у строк з 24.09.2012 р. до 29.09.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 716462,51 грн., з ПДВ;

5) у строк з 15.10.2012 р. до 20.10.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 716462,51 грн., з ПДВ;

6) у строк з 29.10.2012 р. до 01.11.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 716462,51 грн., з ПДВ."

Проаналізувавши матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо належного виконання умов мирової угоди, затвердженої господарським судом Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті.

Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Спір може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу.

На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Оскільки відповідачем умови вказаної мирової угоди не виконані в строк до 01.11.2012 року, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 206811,06 грн. за період з 02.11.2012 року по 02.05.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, після укладання мирової угоди, зобов'язання відповідача за договором № 03П-140 ГК від 31.10.2011 року постачання природного газу, в силу ч. 1 ст. 604 ЦК України, є припиненими. У відповідача перед позивачем виникло інше зобов'язання, передбачене у мировій угоді, яке не було належним чином виконане.

У відповідності зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки (штрафу, пені) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що сплата штрафних санкцій у розмірі 206811,06 грн. ні законом, ні мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі № 5023/262/12, не передбачена. Умовами мирової угоди ні розмір, ні порядок нарахування штрафних санкцій не встановлений та ніяким чином не обґрунтований.

Крім того, п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

На підставі вказаного, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 206811,06 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов мирової угоди від 16 березня 2012 року, затвердженої ухвалою господарського суду від 22 березня 2012 року нараховано індекс інфляції в сумі 13837,75 грн., та 3%річних в сумі 62289,43 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов*язання.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 04.07.2011 року справа №13/210/10, де ВСУ зазначав про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зроблений та наданий до суду розрахунок інфляційних витрат, сума яких нарахована за грудень 2012 року, січень 2013 року та травень 2013 року й складає 13837,75 грн. та 3% річних, сума яких складає 62289,43 грн. за період 02.11.2012 року по 02.08.2013 року.

Перевіряючи правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, господарський суд встановив, що позивач при нарахуванні зазначених сум для розрахунку інфляційного відшкодування визначив період - грудень 2012 року, січень 2013 року та травень 2013 року, а період нарахування 3% річних - з 02.11.2012 року по 02.08.2013 року, тобто 3% річних у сумі 62289,43 грн. розраховані вірно (за увесь час прострочення відповідачем зобов'язання), а період нарахування інфляційних витрат не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, оскільки неправомірно є скороченим з метою штучного завищення розміру інфляційних витрат. За розрахунком суду розмір інфляційних витрат становить 5524,01 грн. При цьому, суд правомірно враховував індекс інфляції за кожний місяць періоду прострочення зобов'язання, а саме з листопада 2012 року по липень 2013 року, в тому числі і від'ємний (дефляцію).

А відтак, господарський суд вважає правомірно задовольнити позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 62289,43 грн. та інфляційних витрат в розмірі 5524,01 грн., в частині стягнення 8313,74 грн. інфляційних витрат відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ст.ст. 604, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 551 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничої фірми "Сінтал-Д - Товариства з обмеженою відповідальністю ( 61070, м. Харків, вул. Чкалова, 7, р/р 26000961052947 в ХФ ПАТ ПУМБ м. Харкова, МФО 350385, код ЄДРПОУ 14073681) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, рахунок 26005124944001 в ПАТ "КБ"НАДРА" м. Київ, МФО 380764, код ЄДРПОУ 03359500) - 62289,43 грн. 3% річних, 5524,01 грн. інфляційних витрат, 1356,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 8313,74 грн. інфляційних витрат відмовити.

Повне рішення складено 10.10.2013 р.

Суддя Суслова В.В.

справа № 922/3652/13