Рішення № 34102933, 10.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р.Справа № 922/3896/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський про стягнення 1021036,58 грн. за участю представників сторін:

позивача - Овчарук О.О., довіреність № 11/10 від 10.06.13 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" борг у розмірі 745360,00 грн., пеню у розмірі 140906,98 грн., інфляційних у розмірі 65190,91 грн. та 3% річних у розмірі 69578,69 грн. Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань відповідно до умов Договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 11/11-41БО-02. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 20421,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 вересня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3896/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 01 жовтня 2013 року.

26 вересня 2013 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 35529), в якому просить зменшити розмір штрафних санкцій на 80 %. Надані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2013 року розгляд справи відкладено на 10 жовтня 2013 року.

07 жовтня 2013 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 36907), в якому останній просить відкласти розгляд справи. Надане клопотання розглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10 жовтня 2013 року представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та надав свої заперечення на клопотання про зменшення пені (вх. № 37571).

10 жовтня 2013 року у судове засідання представник відповідача не з'явився, але до канцелярії суду повторно надав клопотання (вх. № 37569), в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку із звільненням юристконсульта.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні та вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Первомайським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) був укладений договір № 11/11-41БО-02 про закупівлю природного газу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1. 1. Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцеві імпортований природний газ, який використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного тамісцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня-квітня 2011 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3887926,16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року, 31 березня 2011 року, 30 квітня 2011 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та наданих доказів, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 745360,00 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі вказаного, суд знаходить правові підстави для задоволення позовних вимо в частині стягнення основного боргу у сумі 745360,00 грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 140906,98 грн. та даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Водночас ч. 6 ст. 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Також ціїю ж статтею передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 7.3.1 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п. 4.1 договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

У відповідності до п. 9.3. Договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обгрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого сума пені складає 140906,98 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Однак, слід зауважити, як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (відповідача) є надання послуг населенню із постачання гарячої води. Підприємство є виконавцем послуг по теплопостачанню (централізованому опаленню) для населення, бюджетних організацій та інших споживачів.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Діючи тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. Відтак за твердженням відповідача заборгованість з різниці в тарифах бюджетних установ за 2011 рік складає 475.4 тис. грн., за 2012 рік складає 960.2 тис. грн.

Водночас слід відзначити, що основною причиною утворення заборгованості є заборгованість бюджетних організацій та установ за послуги теплопостачання із за відсутності коштів в бюджетах усіх рівнів.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарськогопроцесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (страфу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 80 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 28181,40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 69578,69 грн. та інфляційних втрат в розмірі 65190,91 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат, а також розрахунок визначені вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 69578,69 грн. та інфляційних втрат в розмірі 65190,91 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 193, 525, 526, ч.1 ст.530, 549, ч. 3 ст. 551, ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити Первомайському комунальному підприємству "Тепломережі" в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Задовольнити клопотання Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про зменшення розміру пені на 80%.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон-1/2, дитячій садок № 9, р/р № 26008052202480 в ХГРУ Приватбанка, МФО 351533, код ЄДРПОУ 31679569) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827)- борг у розмірі 745360,00 грн., пеню у розмірі 28181,40 грн., 3% річних у розмірі 69578,69 грн., інфляційних витрат у розмірі 65190,91 грн., судового збору у розмірі 18166,46 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 112725,58 грн. відмовити.

Повне рішення складено 11.10.2013 р.

Суддя Суслова В.В.

справа № 922/3896/13