Рішення № 34102862, 08.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2013 р. Справа № 914/3256/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянув матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна", м. Київ

до відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства "Гряда", с. Гряда, Жовківський район, Львівська область

про стягнення 66 583,59 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гординська І.В. - голова правління

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Колективного сільськогосподарського підприємства "Гряда" про стягнення 66 583,59 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 23.08.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.09.2013 р.

Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 30.09.2013 р. Розгляд справи призначено на 08.10.2013 р.

08.10.2013 р. представник позивача у судове засідання не з'явився, вимоги, викладені в ухвалах суду від 23.08.2013 р. та 30.09.2013 р. виконав повністю, подав на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

08.10.2013 р. представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги, викладені в ухвалах суду від 23.08.2013 р. та 30.09.2013 р. виконав частково, не надав суду обґрунтований письмовий відзив по суті позовних вимог, проти позову не заперечив, подав на адресу суду заяву про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив:

01 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (надалі - позивач) та Колективним сільськогосподарським підприємством «Гряда» (надалі - відповідач) укладено договір поставки № 78/12. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати в встановлені даним договором строки товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і сплатити його вартість.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 81 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12540 від 01 серпня 2012 р., яка долучена до матеріалів справи.

Згідно з п. 5.1. договору поставки № 78/12 від 01 серпня 2012 р. сторони передбачили обов'язок покупця здійснити оплату вартості поставленого товару упродовж 21 календарного дня від дати підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи.

Для врегулювання спору в досудовому порядку позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 559/11 від 12.11.2012 р. з вимогою сплатити заборгованость на суму 61 000,00 грн. та суми штрафних санкцій за порушення строків розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 14.02.2013 р., який долучений до матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 61 000,00 грн. Вказаний акт звірки підписаний відповідачем та підпис засвідчений печаткою юридичної особи.

16 квітня 2013 р. на адресу позивача від відповідача надійшов лист-прохання за вих. № 7 від 15 квітня 2013 р., в якому відповідач просив позивача відтермінувати строк сплати боргу на суму 61 000,00 грн. до 31 травня 2013 р. Позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу за вих. № 285/07 від 05.07.2013 р., в якому просив сплатити суму боргу у розмірі 61 000,00 грн. Проте, станом на день розгляду справи відповідач не суму боргу за поставлений позивачем товар.

У зв'язку з несвоєчасною та не в повному обсязі здійсненою оплатою відповідача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 61 000,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 1 773,18 грн. - пені, 3 810,41 грн. - 30 % річних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Як передбачено ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 78/12 від 01 серпня 2012 р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму суму 81 000,00 грн. що підтверджується видатковою накладною № 12540 від 01 серпня 2012 р., яка долучена до матеріалів справи.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи.

Таким чином, основна заборгованість відповідача, яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем не заперечується становить 61 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору поставки № 78/12 від 01 серпня 2012 р. передбачено, що у випадку прострочення оплати вартості товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми. На підставі п. 7.3 договору позивач просить стягнути з відповідача 30% річних від простроченої суми за період з 01.06.2013 р. до 13.08.2013 р., що становить 3 810,41 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 6.2 договору, в разі прострочення оплати вартості товару, покупець зобов'язується сплатити пеню на залишок суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент існування такої заборгованості, за кожен день прострочення платежу. Позивачем нараховано пеню за період з 01.06.2013 р. до 13.08.2013 р. в розмірі 1 773,18 грн. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені, який передбачений договором № 78/12 від 01 серпня 2012 р. відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобов'язання за період з 01.06.2013 р. до 13.08.2013 р. на суму 1 773,18 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як вбачається з вимог ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або наявність яких робить його виконання неможливим виключають виконання рішення. У даному випадку відсутні виняткові випадки, які мали б своїм наслідком розстрочення виконання судового рішення. Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Враховуючи наведене, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Відповідач не надав суду докази, які вказують на наявність конкретних обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідач не обґрунтував належним чином виняткові обставини, що ускладнюють або наявність яких робить його виконання неможливим виключають виконання рішення. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 61 000,00 грн. - основного боргу, 1 773,18 грн. - пені, 3 810,41 грн. - 30 % річних є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Враховуючи, що спір виник через неправомірні дії відповідача, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 1 720,50 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 43, 12, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства "Гряда" (80380, Львівська область, Жовківський район, с. Гряда; код ЄДРПОУ № 05521130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, оф. 600; код ЄДРПОУ № 30579869) 61 000,00 грн. - основного боргу, 1 773,18 грн. - пені, 3 810,41 грн. - 30 % річних, 1 720,50 грн. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

3. У задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Суддя Гутьєва В.В.