Рішення № 34102719, 03.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.2013 Справа № 905/6367/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область,

до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитрів, Донецька область,

про стягнення 68306грн.46коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -- ОСОБА_2- адвокат (ордер серія НОМЕР_2);

від Відповідача: - Заговорич Є. Г. - за довіреністю №4 від 02.01.2013р.;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область (далі - позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитрів, Донецька область, про стягнення суми основного боргу у розмірі 56497грн.64коп. (із урахуванням встановленого індексу інфляції), 3% річних у розмірі 3370грн.32коп., пені у розмірі 8438грн.50коп., що разом становить 68306грн.46коп.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення працівників на спецмаршрутах № 483 від 29.06.2011р. щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги.

01.10.2013р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення щодо визначення граничних строків оплати за надані послуги, вважає своє право порушеним з моменту перебігу семиденного строку в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

01.10.2013р. позивач посилаючись на ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 56160грн. 67коп. (із урахуванням встановленого індексу інфляції), 3% річних у сумі 373грн. 89коп. та пеню в сумі 857грн. 88коп., що разом становить 57392грн. 44коп. Разом із заявою позивач надав уточнений розрахунок заборгованості, пені та 3% річних.

У зв'язку з прийняттям судом заяви про зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

03.10.2013р. представник позивача через канцелярію надав заяву про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 336грн.97коп.

03.10.2013р. представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутністю позивача. Клопотання задоволено судом.

03.10.2013р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 03.10.2013р. за змістом якого визнав позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.10.2013р. позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням наданої через канцелярію суду 01.10.2013р. заяви про зменшення розміру позовних вимог та заяви відмову від позовних вимог в частині інфляційних збитків, просив суд у якості остаточного розглядати розрахунок пені та 3% річних, який наданий через канцелярію суду 01.10.2013р.

В судовому засіданні 03.10.2013р. відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Сторони під час судового засідання 03.10.2013р. повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Вислухавши під час судового засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

29.06.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, (виконавець) та Державним підприємством «Красноармійськвугілля» (замовник) був укладений договір № 483 про перевезення трудящих на спецмаршрутах (далі - договір), згідно із яким предметом цього договору є послуги з перевезення працівників ДП «Красноармійськвугілля» (п.1.1 договору). Перевезення працівників підприємства здійснюється виконавцем згідно узгоджених графіків, або по факту виконання послуг у зв'язку з виробничою необхідністю(п.1.2 договору).

Згідно п.3.1. договору, загальна сума договору становить 99,9 тис.грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунки за надані послуги здійснюються за тарифами згідно калькуляції, що є невід'ємним додатком до даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «виконавця» за кожну відпрацьовану декаду місяця.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що сторони зобов'язані періодично, але не рідше разу на місяць, здійснювати звірення розрахунків за фактично надані послуги.

Відповідно до умов п. 1.2. договору між сторонами складені відповідні графіки руху автобусу за маршрутами.

Як встановлено п. 7.4 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р., а в частині зобов'язань - до повного і належного їх виконання сторонами.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за договором №483 від 29.06.2011р. надав відповідачу послуги з перевезення працівників ДП «Красноармійськвугілля», але у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 56160грн.67коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 7 від 31.05.2012р. про сплату суми заборгованості в розмірі 2580889грн.11коп., про отримання якої свідчить штамп канцелярії ДП «Красноармійськвугілля».

Оскільки заборгованість у розмірі 56160грн.67коп. відповідачем не була сплачена, вказана обставина призвела до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є стягнення суми боргу в розмірі 56160грн. 67коп. (із урахуванням встановленого індексу інфляції), 3% річних у сумі 373грн. 89коп. та пеню в сумі 857грн. 88коп. всього 57392грн. 44коп. Підставою позову є договір № 483 від 29.06.2011р. про перевезення працівників на спецмаршрутах..

Договір № 483 від 29.06.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 483 від 29.06.2011р. позивач зобов'язується надати послуги з перевезення працівників ДП «Красноармійськвугілля», а відповідач оплатити ці послуги.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до актів приймання-передачи виконаних робіт (послуг): від 31.07.2011р. на суму 54955грн.27коп., від 31.08.2011р. на суму 44944грн.73коп. відповідач відповідно до умов договору № 483 від 29.06.2011р. отримав від позивача послуги з перевезення працівників шахти Стаханова у липні та серпні 2011р. на загальну суму 99900грн. 00коп.

Вищезазначені акти скріплені печатками Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та відокремленого підрозділу «Шахта Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» без будь-яких заперечень.

Господарський суд приймає до уваги, що замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання виконавцем прийнятих за договором зобов'язань. Зокрема, вищевказаними актами підтверджено, що послуги з перевезення виконані в повному обсязі, якісно та в строк.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання актів здачі-прийняття робіт без жодних заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 483 від 29.06.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Доказів узгодження сторонами строку або терміну оплати отриманих послуг з перевезення, в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна претензія № 7 від 31.05.2013р. з вимогою сплатити суму боргу, про отримання якої 04.06.2013р. свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача. Факт отримання вказаної претензії підтверджений відповідачем у судовому засіданні 03.10.2013р.

Виходячи з того, що відповідач отримав претензію 04.06.2013р., відповідач повинен був повністю сплатити суму основного боргу до 11.06.2013р. включно, тобто протягом 7 днів з дня отримання вимоги, що ним не зроблено. Отже, станом на день звернення позивача до суду з позовом вже значиться прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за надані позивачем послуги.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач стверджує, що послуги залишилися неоплаченими відповідачем у розмірі 56160грн. 67коп

Як вбачається з наданого суду двостороннього акту звірки-взаєморозрахунків між сторонами за підписом генерального директора ДП «Красноармійськвугілля» та особисто ФОП ОСОБА_1, за актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2011р. за період липень 2011р., від 31.08.2011р. за період серпень 2011р. станом на 21.08.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 56160грн. 67коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Враховуючи, що факт отримання послуг відповідачем підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу в сумі 56160грн. 67коп. суду не представлені, заявлений розмір боргу не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення господарське зобов'язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 56160грн. 67коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 373грн.89коп., яка нарахована відповідно до наданого 01.10.2013р. розрахунку за період з 12.06.2013р. по 31.08.2013р. на суму 11215грн.94коп., за період з 12.06.2013р. по 31.08.2013р. на суму 44944грн.73коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних на суму за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365(2013) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, в межах обраного позивачем періоду нарахування, дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо своєчасної оплати поставленої продукції, позивач на підставі п. 4.3 договору просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 857грн.88коп, яка нарахована відповідно до наданого 01.10.2013р. розрахунку за період з 12.06.2013р. по 31.08.2013р. на суму 11215грн.94коп., за період з 12.06.2013р. по 31.08.2013р. на суму 44944грн.73коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Так, у п. 4.3 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати за надані послуги замовник сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи висновки зроблені раніше стосовно початку періоду прострочення оплати отриманих послуг, позивачем вірно обраний період нарахування пені, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд перевіривши розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах обраного позивачем періоду нарахування, встановив, що заявлений розмір пені не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 857грн.88коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач у позові просить суд також стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 336грн.97коп.

03.10.2013р. позивач звернувся до суду із заявою про відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 162грн.64коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 цього Кодексу відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Заява про відмову від позову в частині стягнення інфляційних витрат здійснена уповноваженою на вчинення такої дії відповідно до витягу із договору про надання правової допомоги б/н від 02.10.2013р. особою - представником позивача - адвокатом ОСОБА_2 (ордер серія НОМЕР_2 на надання правової допомоги) та у встановленій діючим законодавством формі.

Судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від позову у вказаній частині вимог.

З урахуванням викладеного, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 336грн.97коп., на підставі чого відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України провадження по справі в цій частині вимог підлягає припиненню.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".

У зв'язку з прийняттям судом заяви про зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову у розмірі 57392грн. 44коп., виходячи з якої й вирішується спір. Здійснюючи розподіл судового збору суд виходить з його розрахунку, здійсненого в порядку, визначеному в п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

У зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитрів, Донецька область про стягнення основного боргу в розмірі 56160грн. 67коп., 3% річних у сумі 373грн. 89коп. та пеню в сумі 857грн. 88коп.- задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85320, Донецька область, м.Димитров, вул. Ватутіна, будинок 1, код ЄДРПОУ 32087941) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 56160грн. 67коп., 3% річних у сумі 373грн. 89коп. та пеню в сумі 857грн. 88коп., судовий збір у розмірі 1720грн. 50коп.

Припинити провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 336грн.97коп. у зв'язку з відмовою від позову в цій частині вимог.

У судовому засіданні 03.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова