Постанова № 34096123, 07.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року № 813/6649/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу №761-к від 02.08.2013р. та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась у суд з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суду та з врахуванням поданих представником позивача уточнень від 30.09.2013р. відповідно до яких відповідачем зазначено Львівську митницю Міндоходів просить визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та скасувати наказ Львівської митниці ДМС України (далі-Митниця) №761-к від 02.08.2013р. «Про звільнення ОСОБА_4» старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівська митниці, поновити позивачку на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці та стягнути з Львівської митниці Міндоходів середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що звільнивши позивачку з посади в порядку п.1 ст.40 КЗпП України, приводом чого стала реорганізація Митниці та попередивши про майбутнє звільнення за два місяці, знехтувано вимоги діючого законодавства, оскільки жодних пропозицій щодо переведення на іншу посаду не поступало, як і не запитувалась її згода.

Позивачка на адресу суду подала заяву, в якій просила розглядати справу за участю її представника.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав та просив задовольнити. Окрім того зазначив, що з врахуванням того, що позивачка хворіла, тому інформацію про майбутнє вивільнення одержала за допомогою поштового зв'язку та зразу ж (в червні 2013 року) скерувала заяву з проханням перевести її на Львівську митницю Міндоходів, проте звернення було розглянуто лише 14.08.2013р., в якому вказувалось, що таке до задоволення не підлягає, оскільки ОСОБА_4 на час розгляду її заяви звільнено з митних органів. Окрім того пояснив, що 02.08.2013р. в день, коли позивачка після лікарняного вийшла на роботу, її було ознайомлено з оскаржуваним наказом про звільнення. І лише після підписання наказу запропоновано скласти заліки, від чого вона відмовилась з тих підстав, що в момент такої пропозиції вже не перебувала в штаті Митниці, оскільки була звільнена, чим на думку представника позивача, працівники Митниці мали намір усунути певні недоліки, допущені при звільненні позивачки.

В судовому засіданні 07.10.2013р. представником позивача подана заява про залишення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без розгляду для необхідності доопрацювання правової позиції та просив позов в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні уточнений позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що при реорганізації Митниці відбулося скорочення штатної чисельності працівників з 1014 до 910 працівників, станом на 02.08.2013р. у Львівській митниці Міндоходів було 24 вакантних посад. Відповідно до ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Позивачка починаючи з 29.08.2011р. (день звільнення з митних органів) і по 22.03.2013р. (день поновлення згідно рішення суду) не працювала, а з 03.04.2013р. по 01.08.2013р. перебувала на листку непрацездатності. За цей час значно змінилася нормативно-правова база, що могло вплинути на кваліфікаційний рівень. Відповідно до наказу Львівської митниці від 03.07.2013 №66 «Про проведення перевірки знань», ОСОБА_4 запропоновано пройти тестування з метою визначення її рівня кваліфікації, від чого остання категорично відмовилась. Просив у задоволенні уточненого позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013р. позовну заяву в частині позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до п.15 ч.1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що трудову діяльність в митних органах ОСОБА_4 розпочала 26.11.1992р.

Згідно наказу №385 від 18.03.2013р. на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду, позивачка поновлена на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці з 29.08.2011р.

Наказом №649-к від 30.05.2013р. оголошено наказ №385 від 18.03.2013р. про поновлення позивачки на посаді та наказано їй приступити до виконання обов'язків за посадою на якій поновлено.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом встановлено, що згідно виписки від 26.04.2013р., Львівська митниця Міндоходів зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 24.04.2013р., ідентифікаційний код 38700759.

Згідно наказу Львівської митниці №761-к від 02.08.2013р. «Про звільнення ОСОБА_4» в якому зазначено, що у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013р. №80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013р. та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013р. №1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік», ОСОБА_4 звільнено 02.08.2013р. з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Зазначені відомості внесені в трудову книжку ОСОБА_4 під №40 від 02.08.2013 року.

Не погоджуючись зі звільненням, позивачка звернулась до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.22 КЗпП України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Згідно частини 2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень учасників процесу, позивачку повідомлено 30.05.2013р. про наступне вивільнення за допомогою поштового зв'язку.

Згідно з Тимчасового штатного розпису на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013р., на митному пості «Смільниця» заплановано три посади старшого інспектора відділу митного оформлення №3 рівнозначні тій, яку займала позивачка.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що позивачці пропонувалися вакантні посади у Львівській митниці Міндоходів: письмових доказів про відмову позивачки під особистий підпис від запропонованих посад.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, у зв'язку з тим, що на момент попередження про наступне вивільнення (30.05.2013р.) позивачці, в порушення ст.40 та ст.49-2 КЗпП України, не пропонувались вакантні посади у створених митних постах, тому для реалізації своїх прав, закріплених у ст. 43 Конституції України ОСОБА_4 у червні 2013 року звернулась із заявою про переведення на Львівську митницю Міндоходів.

Листом Львівська митниця Міндоходів від 14.08.13року №4/58-2962 на звернення позивачки повідомляла, що на момент розгляду її заяви вона вже була звільнена, а також зазначила, що з інформації Митниці з часу поновлення на роботі, а саме з 03.04.2013р. по 01.08.2013р. вона перебувала у тимчасовій непрацездатності, що не дало можливості визначити продуктивність праці, а також відмовилась від здачі заліків, які приймались з метою перевірки професійних знань та визначення рівня кваліфікації посадових осіб Митниці.

Щодо наказу №66 від 03.07.13р. «Про проведення перевірки знань», на який посилається відповідач, то згідно пункту 1 наказу, контроль знань особового складу митниці згідно списку (Додаток 1, за №46 якого зазначена ОСОБА_4) наказано провести 05.07.2013р. у кабінеті професійного навчання. Пунктом 4.1 передбачено, довести даний наказ до відома зазначених у додатку №1 посадових осіб; п.4.3 даного наказу зазначено, члену комісії з проведення реорганізації Львівської митниці - начальнику відділу персоналу здійснити контроль знань у посадових осіб, які на момент здачі за основним графіком були відсутні (відпустка, тимчасова непрацездатність тощо) в перший день виходу на роботу.

Слід зауважити, що доказів того, що ОСОБА_4 було ознайомлено з наказом №66 відповідачем суду не надано, так як і не надано власноручної письмової відмови ОСОБА_4 від здачі заліків, а Акт про відмову від здачі заліків від 02.08.2013р. судом до уваги не береться, оскільки такий складений представниками Митниці, тобто зацікавленими особами.

Згідно стаття 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З пояснень представника позивача вбачається, що пропозиція по проведенню заліків мала місце вже після ознайомлення з наказом про звільнення, а тому була недоцільною. ОСОБА_4 не вбачала необхідності складати будь-які заліки, оскільки на момент такої пропозиції вже не була працівником Митниці.

Слід зауважити, що оскаржуваний наказ про звільнення не містить посилання на недотримання позивачкою вимог наказу №66 від 03.07.2013р.

Оскільки в штатному розписі Львівської митниці Міндоходів посад, яку займала позивачка було на одну менше ніж у штатному розписі Митниці, а тому доказів наявності переваг при прийнятті на роботу в Львівську митницю Міндоходів одних працівників перед іншими суду не надано. Окрім того, як вбачається з пояснень представника відповідача, на момент прийняття оскаржуваного наказу, були вакантні 24 посади, проте такі позивачу не пропонувались.

При прийнятті рішення судом враховано, що Митницею не було виконано вимоги законодавства в частині процедури звільнення працівника, оскільки не запропоновано посаду у новоствореній установі, яка виконуватиме функції ліквідованої. Доказів того, що ОСОБА_4 відмовилась від переведення на іншу роботу або що Митниця не мала можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу відповідачем не надано, чим порушено його трудові гарантії як працівника, що є підставою для визнання протиправним рішення Львівської митниці та скасування наказу Львівської митниці ДМС України №761-к від 02.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4» старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці.

З врахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.19 Постанови від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», оскільки позивачка не була переведений в установленому порядку на Львівську митницю Міндоходів, а тому вимога щодо поновлення її на посаді у Львівській митниці Міндоходів до задоволення не підлягає.

Як це зазначив Верховний суд України в Ухвалі від 02.06.2010р. у справі за позовом ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» до фізичних осіб, третьої особи акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», про визнання незаконними дій посадових осіб товариства, захист прав це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У відповідності до ст. 11 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Встановлення судом порушення порядку вивільнення працівника згідно п.1 ст.40 КЗпП України, є наслідком зобов'язання Львівську Митницю Міндоходів запропонувати ОСОБА_4 посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Міндоходів або рівноцінну посаду.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте вимоги цієї статті відповідачем не були виконані.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені у судовому засіданні та такі що підлягають до задоволення частково.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України, оскільки судові витрати позивачем не понесені, а тому не підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 7-14, 51, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДМС України № 761-к від 02.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4», старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці.

Зобов'язати Львівську Митницю Міндоходів запропонувати ОСОБА_4 посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Міндоходів або рівноцінну посаду.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 14.10.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.