Рішення № 34094995, 08.05.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/395/2013 р.

130/988/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2013 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Вернік В.М.

при секретарі - Росовській О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 01.04.2013 року звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом, зазначивши, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який розірваний рішенням суду від 06.02.2013 року. Від вказаного шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій відповідач не надає належного утримання, поклавши догляд за власним сином від свого першого шлюбу на позивача, усунулась від виконання батьківських обов'язків, чим поставила його у скрутне матеріальне становище. Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 70% прожиткового мінімуму доходів громадян з застосуванням індексації відповідно до зміни розміру прожиткового мінімуму доході громадян.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Позивач попередньо подав до суду письмову заяву щодо розгляду справи у його відсутність, підтримавши позовні вимоги, про зміну яких чи про відмову від позову не заявляв.

Відповідач повторно не з'явилась до суду та не повідомили про причини власної неявки.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про можливість постановлення рішення в порядку заочного розгляду справи, так як згідно вимог ч.3 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття.

У відповідності до змісту ч.1-3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за нею той з батьків, хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду аліменти на утримання дитини присуджуються, у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у останнього інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1,2 ст.184 СК України суд за заявою платника або стягувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

В судовому засіданні із змісту позову встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження останньої НОМЕР_2 (а.с.5).

Згідно змісту довідки-характеристики Станіславчицької сільської ради від 21.02.2013 року (а.с.8) вбачається, що відповідач ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, неодноразово перебувала на лікуванні у неврологічному відділенні Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенко, не займається вихованням та навчанням дітей, неодноразово залишала їх самотніми; діти перебувають на вихоанні матері позивача в м.Жмеринці.

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, ніким не оспорюються та не суперечать один одному.

З вищенаведеної довідки вбачається, що дитина, про стягнення аліментів на уримання якої позивачем заявлено вимогу в межах даної справи, фактично не проживає разом із ним, що не становить переважного права заявлення ним такої вимоги, оскільки звернутися до суду з відповідним позовом вправі той із батьків, з ким проживає дитина, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неї, роз'яснення щодо чого містяться у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Вимога позивача щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі не застережена певним виразом грошової суми, що передбачає її правова природа, натомість позивачем заявлений розмір неправомірно ототожнено із розміром 70 відсотів прожиткового мінімуму доходів громадян, при цьому не застережено чи працездатних, чи непрацездатних осіб, або дітей відповідного віку, посилання щодо якого наведені у позовній заяві.

При цьому, окрім довільного тлумачення норми ст.70 Закону України "Про виконавче провадження" стосовно максимального розміру стягуваних аліментів в розмірі 70 відсотків, який вказаним законом визначено виключно у разі одночасного утримання із заробітку стягувача за кількома виконавчими документами при відбуванні покарання у виді виправних робіт та сплаті аліментів на неповнолітніх дітей, що не підлягає застосуванню в даному конкретному випадку, помилково ототожнено вимогу щодо розміру аліментів у твердій грошовій сумі, що передбачає окреслення їх у чіткому цифровому виразі грошової суми, із одночасною вимогою визначення їх у частці від законодавчо визначеного поняття, що є неприпустимим, так як законом передбачено стягнення аліментів лише у частці від доходу особи.

Таким чином, належно не креслені позивачем межі його позовних вимог, які ним залишені незмінними, не становлять можливості їх вирішення судом по суті.

Вимога щодо застосування індексації заявлених аліментів є безпідставною, з огляду що вона передбачена у відповідності до закону, а отже не потребує примусового судового зобов'язання на майбутній період.

З урахуванням встановлених судом обставин справи позовні вимоги вимога позивача не є належно аргументованими та не доведені безспірними доказами, що становить підставу у залишенні даного позову без задоволення.

Судові витрати відповідно до постановлення рішення проти позивача слід стягнути з останнього на користь держави, виходячи з мінімальної ставки вимог майнового характеру.

Враховуючи викладене, керуючись ст.5, 8, 10, 60, 61, 169, 209, 210, 212-214, 224-226 ЦПК України, ст.180-182, 184 СК України, п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову вімовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави 229 гривень 40 копійок судового збору (р/р 31211206700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 37755173, рядок 1.1.).

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

С У Д Д Я Вернік В.М.