Постанова № 34093113, 10.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2013 року 15:12 № 826/14697/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Аметіс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003422220, №0003432220 від 10.06.2013 ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Виробничо-комерційне підприємство «Аметіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10 червня 2013 року № 0003422220 та № 0003432220.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія». Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 25 квітня 2013 року № 1406/22-221/21527639 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Виробничо-комерційного підприємства «Аметіс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 квітня 2013 року № 843, згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Виробничо-комерційного підприємства «Аметіс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатом якого складено акт перевірки від 25 квітня 2013 року № 1406/22-221/21527639.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства, зокрема:

- пунктів 198.1., 198.3., 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 69291 грн., в тому числі: за серпень 2012 року в сумі 69291 грн.;

- підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 72755 грн., у тому числі за три квартали 2012 року в сумі 72755 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що згідно акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16 січня 2013 року № 133/22-8/37701112 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» щодо підтвердження господарських відносин платникам податків за період з 26 квітня 2011 року по 31 листопада 2012 року» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у липні - листопаді 2012 року, які підпадають під визначення статті 134 та 198 Податкового кодексу України.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між Виробничо-комерційним підприємством «Аметіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 червня 2013 року № 0003422220 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, абз. 2 пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України Виробничо-комерційному підприємству «Аметіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 90943,75 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 72755 грн., за штрафними санкціями - на суму 18188,75 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 червня 2013 року № 0003432220 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, абз. 2 пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.1., 198.3., 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Виробничо-комерційному підприємству «Аметіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 86613,75 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 69291 грн., за штрафними санкціями на суму 17322,75 грн.

За результатом адміністративного оскарження, скарги позивача від 20 червня 2013 року та від 13 серпня 2013 року залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення - без змін (копії рішення Головного управління Міндоходів України від 01 серпня 2013 року № 2718/10/26-15-10-04-04 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 04 вересня 2013 року № 10368/6/99-99-10-01-15 містяться в матеріалах справи).

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Виробничо-комерційним підприємством «Аметіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 07 серпня 2012 року між Виробничо-комерційним підприємством «Аметіс» (Покупець за умовами Договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» (Продавець за умовами Договору) укладено Договір поставки № МТК070812-1, згідно якого Продавець зобов'язується поставити Покупцеві обладнання, в кількості та комплектності визначеній цим Договором, а Покупець зобов'язується сплатити Продавцю вартість обладнання, за ціною та на умовах визначених цим Договором та провести прийом поставленого від Продавця обладнання у відповідності до умов цього Договору.

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що перелік обладнання (в т.ч. його найменування, тип, кількість та ціна), яке поставляється за даним Договором, наведений у Специфікації (Додаток № 1).

Відповідно до пункту 3.1. Договору загальна вартість договору з урахуванням ПДВ становить 415744,90 грн.

Згідно Специфікації Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» поставлено позивачу наступне обладнання: повітря обробна установка МС-1200, повітря обробна установка МС-500, вентилятор відцентрований 4У600*300, вставки гнучки 600*350, дросель-клапан 250*250, дросель-клапан 300*300, клапан зворотній 600*300.

Згідно видаткових накладних № 25 від 06 серпня 2012 року та № 106 від 30 серпня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» поставило на адресу позивача обумовлений договором товар на загальну суму 415 744, 90 грн. в тому числі ПДВ 69 290,82 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» виписано податкові накладні від 06 серпня 2012 року № 15 та від 30 серпня 2012 року № 88, які згідно квитанції включені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення та виписки з банківського рахунку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія», у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Виробничо-комерційне підприємство «Аметіс» здійснює діяльність у сфері монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; виробництва промислового холодильного та вентиляційного устаткування; будівництва житлових і нежитлових будівель; у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Для здійснення господарської діяльності позивач, згідно Договору оренди № СУВ-5 від 01 липня 2012 року, укладеного із ОСОБА_1, та Договору оренди від 03 травня 2012 року та від 03 травня 2013 року, укладеного із ТОВ «Благодійний центр «Асоціація Групо», орендує нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та місто Київ, вул. Червоновоткатська, 27А відповідно.

Матеріали справи підтверджують, що придбане у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» обладнання використано позивачем при виконанні зобов'язань за Договором № 32 від 20 червня 2012 року на реконструкцію комплексу будівель (корпус А) Управління Національного банку України у Чернівецькій області за адресою: м. Чернівці, площа Центральна, 3 в частині виконання робіт по системі вентиляції і кондиціонування, який укладений між Виробничо-комерційним підприємством «Аметіс» та Сільськогосподарським кооперативом «Колос», за умовами якого Генпідрядник (СК «Колос») доручає, а Підрядник (ВКП «Аметіс») в межах договірної ціни, бере на себе зобов'язання виконати на свій ризик власними силами ( із залученням в разі потреби субпідрядників) і засобами у строки, обумовлені у цьому Договорі під час реконструкції комплексу будівель (корпус Б) Управління Національного банку України в Чернівецькій області за адресою: м. Чернівці, площа Центральна, З (далі - Об'єкт) в обсягах передбачених проектно-кошторисною документацією (Додаток №1 до цього Договору), з дотриманням чинних державних нормативних документів з будівництва (далі - ДБН).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного Договору із використанням товарів, придбаних у ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», позивачем надано копію договірної ціни, зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва та акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень, листопад 2012 року

Також, на підтвердження реальності укладеного договору з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», фактичного придбання товару в рамках вказаного договору, його подальшої реалізації позивачем надано копії витягу з книги обліку придбання, копію витягу з книги обліку продажу, витяг картки рахунку 201: основний склад: щодо придбаного у ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» товару, копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 631; замовлення за серпень 2012 року, копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 631; контрагент ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» за період з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року.

При цьому, матеріали справи містять лист ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» від 17 вересня 2013 року № 1709, яким останній підтверджує поставку Виробничо-комерційному підприємству «Аметіс» товару відповідно Договору 07 серпня 2012 року № МТК070812-1. Додатково зазначено, що ДПІ у Печерському районі міста Києва була проведена перевірка ТОВ «МТК», за результатами якої складено акт перевірки від 27 червня 2013 року № 23/26-55-22-08/37701112,відповідно до якого самостійно визначені ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» податкові зобов'язання податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами податковим органом не змінювалися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на висновки акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16 січня 2013 року № 133/22-8/37701112 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» щодо підтвердження господарських відносин платникам податків за період з 26 квітня 2011 року по 31 листопада 2012 року» про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у липні - листопаді 2012 року, які підпадають під визначення статті 134 та 198 Податкового кодексу України, суд не бере до уваги, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Водночас, суд відхиляє посилання позивача на проведення перевірки із порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки по-перше: позивачем не заявлено вимог про визнання протиправними дії податкового органу в цій частини, а суд розглядає справу лише в межах позовних вимог; по-друге: ймовірні порушення порядку проведення перевірки не свідчать про неправомірність донарахуванням податковим органом зобов'язань зі сплати податків і зборів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Виробничо-комерційне підприємство «Аметіс» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 червня 2013 року № 0003432220 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 червня 2013 року № 0003422220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. N 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії укладених Договорів позивача із ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», копії податкових накладних, актів виконаних робіт на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року № 0003422220.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Виробничо-комерційного підприємства «Аметіс» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Виробничо-комерційного підприємства «Аметіс» задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 червня 2013 року № 0003422220 та № 0003432220.

3. Судові витрати в сумі 1775,58 грн. присудити на користь Виробничо-комерційного підприємства «Аметіс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник

Повний текст постанови виготовлено 14.10.2013 року.