Постанова № 34092985, 11.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 р. Справа № 269/3595/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Старосуд І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування вимоги від 01.07.2013 № Ф-94/401 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9 606, 75 гривень та штрафу за неподання звітності у розмірі 170, 00 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

08.08.2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Совєтського районного суду м. Макіївки з позовом до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування вимоги від 01.07.2013 № Ф-94/401 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9 606, 75 гривень та штрафу за неподання звітності у розмірі 170, 00 гривень, а всього на загальну суму 9 776,75 гривень (арк. справи 3 - 6).

Ухвалою судді Совєтського районного суду м. Макіївки від 12.08.2013 було відкрито провадження у даній справі (арк. справи 1).

Ухвалою Совєтського районного суду м. Макіївки від 02.09.2013 адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій протиправними та про відміну вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску та штрафу передано для розгляду Донецькому окружному адміністративному суду за підсудністю (арк. справи 32).

За наслідками автоматичного розподілу справ між суддями адміністративну справу № 269/3595/13-а, 2а/805/83/13 передано на розгляд судді Старосуд І.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером за віком на пільгових умовах, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Позивач зазначає, що 18.07.2013 ним була отримана вимога управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області від 01.07.2013 № Ф-94/401 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9 606, 75 гривень та штрафу за неподання звітності у розмірі 170, 00 гривень, а всього на загальну суму 9 776,75 гривень, з якою позивач не погоджується.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що він відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», серед яких зазначені фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком. Таким чином, оскільки він є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію, тому вимога управління про сплату боргу винесена незаконно та необґрунтовано.

Крім того, позивач зазначає, що у спірній вимозі не зазначено період, за який утворилась недоїмка, не вказано розрахунок суми боргу та не зазначено дату набрання законної сили вказаною вимогою. Вказує на те, що вимога не враховує раніше сплаченої суми у розмірі 1 204, 80 гривень. Також позивач вважає незаконним нарахування йому штрафних санкцій у розмірі 170,00 гривень за неподання звітності. З вказаних підстав просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином. 03.10.2013 через відділ діловодства та документообігу суду позивач надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі (арк. справи 48).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином, причини неявки не повідомив, заяв до суду про відкладення або про розгляд справи за його відсутності не надав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях (арк. справи 49 - 51), в яких зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують та сплачують єдиний соціальний внесок на загальних підставах, оскільки Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не встановлено жодних пільг чи особливих умов сплати такого внеску. Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах та враховуючи його вік, він є платником єдиного соціального внеску, тому на нього не розповсюджується дії норми частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З цих підстав представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів у порядку письмового провадження за відсутності позивача, який просив розглянути справу без його участі та за відсутності представника позивача, який про дату час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином, але причини неявки не повідомив та заяв до суду про відкладення або про розгляд справи за його відсутності не надав.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області в якості фізичної особи-підприємця 15.12.2008, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 (арк. справи 8), перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області та йому з 13.02.2013 року призначено пенсію за віком у зв'язку з тим, що він займав посаду на роботі, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Зазначена обставина підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_1 Серії НОМЕР_3, виданим 13.03.2013, в якому зазначено вид пенсії - за віком, термін дії - довічно та протоколом УПФУ в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про призначення пенсії від 28.02.2013 № 586 (арк. справи 66, 84).

Таким чином позивач отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах з 13.02.2013 року.

Позивач обрав спрощену систему оподаткування та звітності, є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серії НОМЕР_4, виданого Совєтським відділенням Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції (арк. справи 9).

Відповідач - управління Пенсійного фонду в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області є юридичною особою публічного права, суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як вбачається з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області було прийнято рішення від 11.04.2013 № 298 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170, 00 гривень за неподання ОСОБА_1 звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі Акту від 10.04.2013 № 311 про неподання звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік (арк. справи 54, 55).

01.07.2013 управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області у відповідності до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника єдиного внеску винесено вимогу про сплату недоїмки. Відповідно до зазначеної вимоги управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 9 606, 75 гривень та штрафу за неподання звітності у розмірі 170, 00 гривень, разом на загальну суму 9 776,75 гривень (арк. справи 7).

Спірна вимога була отримана позивачем 18.07.2013.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2013 визнано поважними причини пропуску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування вимоги від 01.07.2013 № Ф-94/401.

Як вбачається з розрахунку, складеного УПФУ в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області від 10.10.2013 № 15785/06-33 (арк. справи 82 - 83), до спірної вимоги увійшли наступні суми за відповідні періоди:

- за 2011 рік у розмірі 4 010,30 гривень;

- за 2012 рік у розмірі 4 572,42 гривень;

- за січень 2013 року у розмірі 398,01 гривень;

- за лютий 2013 року у розмірі 398,01 гривень;

- за березень 2013 року у розмірі 398,01 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Таким чином, як раніш встановлено судом, позивач є пенсіонером за віком та відповідно отримує пенсію за віком з 13.02.2013 у розумінні наведених вище норм законодавства.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що до позивача не можуть бути застосовані положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, тому що він не досяг 60-річного віку, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Отже, позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію за віком з 13.02.2013, а той факт, що йому призначено пенсію на пільгових умовах не зобов'язує його здійснювати сплату єдиного внеску до органів Пенсійного фонду з 13.02.2013 року.

Крім того, суд зазначає, що на підставі статті 19 Конституції України, відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише на підставі законодавства. Нормами Закону № 2464-VI не передбачено обов'язку особи у разі, якщо їй була призначена пенсія на пільгових умовах за віком, здійснювати сплату єдиного внеску. Також такого застереження не містять й інші норми вказаного Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 13.02.2013 (за 16 днів лютого 2013 у розмірі 227,43 гривень та за березень 2013 - 398,01 гривень) у розмірі 625,44 гривень.

Суд не приймає до уваги посилання позивача в позовній заяві, що 20.12.2011 року він сплатив внесок у розмірі 1 204, 80 гривень і вказана сума не врахована в погашення боргу за 2011 рік, оскільки згідно довідки відповідача зазначена сума зарахована в рахунок погашення боргу за 2010 рік (арк. справи 85).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування спірної вимоги в частині нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 до 13.02.2013 задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про скасування вимоги від 01.07.2013 № Ф-94/401 про сплату штрафу за неподання звітності у розмірі 170,00 гривень суд зазначає наступне.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлений обов'язок платника єдиного внеску подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики ( пункт 4 частина 2 стаття 6 Закону № 2464).

Постановою Правління Пенсійного фонду України «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2» № 24-1 від 10.12.2012,

що набрала чинності з 15.01.2013, внесено зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2 (далі за текстом - Порядку), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за N 1014/18309.

Пункт 3.2. розділу ІІІ Порядку викладено в наступній редакції - ФО-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Пункт 3.3 розділу ІІІ Порядку викладено в наступній редакції - ФО-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Як раніше встановлено судом, управлінням Пенсійного фонду було прийнято рішення від 11.04.2013 № 298 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 гривень за неподання ОСОБА_1 звітності за 2011 рік, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а пенсію за віком позивач отримує з 13.02.2013, тому позивач повинен був подавати звітність за 2011 рік відповідно до законодавства.

Оскільки у відповідності до приписів пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України позивач не був позбавлений обов'язку подання звіту, суд приходить до висновку, що спірна вимога в частині нарахування штрафу за не подання звіту за 2011 рік є правомірною.

Відповідно, в частині скасування спірної вимоги щодо сплати штрафу за 2011 рік у розмірі 170, 00 гривень суд відмовляє.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування йому заборгованості (недоїмки) по єдиному внеску та штрафних санкцій, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. В межах спірних відносин юридичні наслідки для позивача має саме вимога управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області від 01.07.2013 № Ф-94/401 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9 606, 75 гривень та штрафу за неподання звітності у розмірі 170, 00 гривень.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове скасування спірної вимоги, чим частково захистив юридичний інтерес позивача та враховуючи, що дії управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області щодо нарахування недоїмки та штрафу за цією вимогою не мають юридичного значення у розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про визнання таких дій неправомірними не підлягає задоволенню.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог (625, 44 х 100 : 9776, 75 х 149, 70 : 100) на суму 9, 58 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 112, 121, 136, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування вимоги від 01.07.2013 № Ф-94/401 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9 606, 75 гривень та штрафу за неподання звітності у розмірі 170, 00 гривень - задовольнити частково.

Скасувати частково вимогу управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області від 01 липня 2013 року № Ф-94/401 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині нарахування єдиного внеску з 13.02.2013 року по 31.03.2013 року на суму 625,44 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 (дев'ять) гривень 58 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Старосуд І.М.