Рішення № 34092523, 03.10.2013, Смолянинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд м. Донецька)

Справа №2/259/325/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року місто Донецьк

Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді ЛАРІОНОВОЇ Н.М.,

при секретарі ІВАНЧЕНКО К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в праві власності та вселення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду та просить припинити право власності ОСОБА_3 на 1/9 частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1, а також визнати за позивачем право власності на цю частку вказаної квартири. Позов мотивований тим, що позивачка є власницею 8/9 частин 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1, з яких: 4/9 частин належать їй на підставі договору дарування № 1-886 від 14.06.2007 р., посвідченого П'ятою донецькою державною нотаріальною конторою, а 4/9 частини - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-1955 від 30.11.2007 р., посвідченого П'ятою донецькою державною нотаріальною конторою. Власницею 1/9 частини спірної квартири, згідно свідоцтва про право на спадщину, посвідченого П'ятою донецькою державною нотаріальною конторою, є відповідачка, яка ніколи в ній не була зареєстрована, не проживала, комунальні послуги не оплачувала, не користувалася спірною квартирою. Частка відповідачки в спільному майні становить лише 1/9, що згідно даних інвентаризаційної справи на квартиру в перерахунку на площу дорівнює близько 6,03 кв.м.. Вважає, що не лише частка відповідачки є незначною, а й частина спільного майна, яка на цю частку припадає, з огляду на встановлену ЖК України норму загальної площі у розмірі 21 кв.м. та житлової площі у розмірі 13,65 кв. м. на одну особу. Припинення права власності відповідачки на частку у квартирі не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї, оскільки відповідачка ніколи не користувалась квартирою, ніколи в ній не проживала. Відповідачка зареєстрована та фактично проживає в іншому місці, вона ніколи не виявляла бажання користуватися своєю часткою квартири, не брала участі в утриманні квартири та не сплачувала житлово-комунальні послуги.

Відповідачем ОСОБА_3 було подано зустрічну позовну заяву, в якій вона просить усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності 1/9 частиної квартири АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні квартирою, вселити та надати ОСОБА_3 дублікат ключів від спірної квартири, встановити порядок користування вказаною квартирою, а також виділити мінімальну за розміром кімнату, відповідно до належної ОСОБА_3 частки. Позов мотивований тим, що позивачці по зустрічному позову належить 1/9 частина квартири АДРЕСА_1. У 2007 р. після смерті батька ОСОБА_6 вона прийняла спадщину на 1/9 частини спірної квартири. Додала, що 8/9 частини спірної квартири належить позивачу по первісному позову, стосунки з якою вона не підтримує. У спірній квартирі вона не проживала, оскільки в неї не було адреси мешкання ОСОБА_1, яка проживає у Російській Федерації. Тому вона не мала можливості домовитися про подальше утримання та користування вказаною квартирою. Коли ОСОБА_1 приїхала до України, то домовитися з нею не вийшло, крім того вона змінила у квартирі замки та здала її квартирантам. Також ОСОБА_3 зверталася до працівників ЖЕКу із метою надання їй розрахунків по комунальних платежах, які їй необхідно сплачувати на утримання 1/9 частки квартири, однак останні їй відповіли, що це питання вирішується лише у судовому порядку. Проте, звернутися до суду із позовом про виділення їй належної частки із спільного майна та поділу розрахунків житлово-комунальних послуг, вона не мала можливості, оскільки їй не була відома адреса проживання ОСОБА_1 Додала, що має бажання проживати у належній їй частині квартири, та їй необхідний вільний доступ до неї, а саме отримання від відповідачки дублікатів ключів.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом свої позовні вимоги підтримала, зустрічний позов не визнала та дала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві обставинам, вказавши, що через неможливість досягнення згоди з питань спільного користування та розпорядження квартирою з ОСОБА_7 вона звернулася до суду. Додала, що з відповідачкою вона має неприязні стосунки, що виключає можливість спільного проживання та спільного користування квартирою. Частка відповідачки є настільки малою та незначною, що унеможливлює виділення їй навіть мінімальної за розміром кімнати у квартирі. Квартира є річчю неподільною та не може бути розділена в натурі, через неможливість виділення сторонам ізольованих жилих та інших приміщень з самостійними виходами, які можуть використовуватися, як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. Саме з цих підстав частка відповідача не може бути виділена в натурі. Припинення права власності відповідачки на частку у квартирі не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї, оскільки ОСОБА_3 ніколи не користувалася квартирою, ніколи в ній не проживала, зареєстрована та фактично проживає в іншому місці, ніколи не виявляла бажання користуватися своєю часткою квартири, про що також свідчить те, що вона не брала участі в утриманні квартири та не сплачувала житлово-комунальні послуги. Те, що вона здавала спірну квартиру квартирантам, не суперечить діючому закону.

Представник позивача - за довіреністю ОСОБА_8 - у судовому засіданні первісний позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі, в зустрічному позові просила відмовити та пояснила, що у відповідності до діючого законодавства право спільної часткової власності здійснюється співвласниками зі їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Однак позивачка не досягла згоди з питань спільного користування та розпорядження квартирою з ОСОБА_7, у зв'язку з чим вона звернулася до суду. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. У зв'язку з чим, позивачкою було внесено грошові кошти на депозитний раз унук суду у розмірі 31 100,0 грн. Вважає, що відокремлення будь-якої з трьох житлових кімнат у квартирі призведе до порушення норм ДБН. Зокрема відокремлена частина кімнати не матиме вікна, а отже і денного світла, що призведе до порушення санітарного стану кімнати, та враховуючи на те, що квартира знаходиться на першому поверсі багатоквартирного будинку, може привести до появи вогкості та плісняви. З огляду на вищевикладене, вважає неможливим виділення відповідачу частини для проживання.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов не визнала, а свою зустрічну позовну заяву підтримала в повному обсязі та пояснила, що їй належить 1/9 частина квартири АДРЕСА_1, оскільки у 2007 р. після смерті батька ОСОБА_6 вона оформила її у спадщину. У вказаній квартирі проживав її дідусь - ОСОБА_9, з яким в неї була усна домовленість про те, що доки він живий, він проживає у квартирі та сам сплачує житлово-комунальні послуги, а вона, після його смерті, буде зобов'язана провести всі необхідні дії, що пов'язані із церемонією погребіння. Після смерті дідуся ОСОБА_9, у 2011 р., відповідачка виконала всі необхідні дії, щодо його поховання. Додала, що 8/9 частини спірної квартири належить позивачу по первісному позову, стосунки з якою вона не підтримує. У спірній квартирі вона не проживала, оскільки в неї не було адреси мешкання ОСОБА_1, яка проживає у Російській Федерації. Тому вона не мала можливості домовитися про подальше утримання та користування вказаною квартирою. Коли ОСОБА_1 приїхала до України, то домовитися з нею не вийшло, крім того вона змінила у квартирі замки та здала її квартирантам. Також ОСОБА_3 зверталася до працівників ЖЕКу із метою надання їй розрахунків по комунальних платежах, які їй необхідно сплачувати на утримання 1/9 частки квартири, однак останні їй відповіли, що це питання вирішується лише у судовому порядку. Проте, звернутися до суду із позовом про виділення їй належної частки із спільного майна та поділу розрахунків житлово-комунальних послуг, вона не мала можливості, оскільки їй не була відома адреса проживання ОСОБА_1. Додала, що згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 05.01.2007 р., належна їй 1/9 частина квартири зменшилась до 4,2 кв.м., відносно до технічного паспорту від 30.01.1997 р., де належна їй 1/9 частини квартири становила 4,6 кв.м. Вважає, що згідно плану є реальна можливість відокремити загальну кімнату, що є прохідною гіпсокартоновою перегородкою, що надасть можливість вільного проходу до санвузлу, кухні та інших кімнат. Також належну їй 1/9 частини квартири можливо відокремити від інших кімнат, що є власністю ОСОБА_1 гіпсокартоновою перегородкою, що надасть їй можливості ізольованого житла та вільного доступу до належної їй частки у спільному майні. В даному випадку ані порушення цілісності будинку, ані руйнування стін не відбудеться. Вказала, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і спільно з іншими, та ніхто не повинен бути самовільно позбавлений свого майна. Просила залишити їй, належну частину спірної квартири, у зв'язку з відсутністю в неї окремого житла для проживання без присудження їй будь-якої грошової компенсації, проти якої категорично заперечує. Вважає можливим її та її чоловіка сумісне проживання з позивачкою.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

Згідно договору дарування від 14.07.2007 р. ОСОБА_9 подарував позивачці ОСОБА_1 4/9 частини квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений П'ятою донецькою державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-886. Право власності на вказану частину зареєстровано за позивачкою у встановленому законом порядку (витяг про державну реєстрацію прав БТІ м.Донецька від 03.12.2011 р.)

Спадкоємицею ще 4/9 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 є також позивачка ОСОБА_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30.11.2007 р., посвідченим П'ятою донецькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованим в реєстрі за № 1-1955. Право власності на вказану частину теж зареєстровано за позивачкою у встановленому законом порядку (витяг про державну реєстрацію прав БТІ м.Донецька від 03.12.2011 р.)

Таким чином, позивачка є власницею 8/9 частин квартири АДРЕСА_1 у Куйбишевському районі м.Донецька.

Відповідачка ОСОБА_3 є співвласницею вищевказаної квартири: їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.06.2007 р., посвідченого П'ятою донецькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1-936, належить 1/9 частка ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 у Куйбишевському районі м.Донецька. Право власності на вказану частину зареєстровано за відповідачкою у встановленому законом порядку (витяг про державну реєстрацію прав БТІ м.Донецька від 25.07.2007 р.).

Як вбачається з технічного паспорту на вищевказану квартиру, складеного БТІ м.Донецька станом на 09.11.2011 р., та технічної характеристики квартири, квартира АДРЕСА_1 у Куйбишевському районі м.Донецька розташована на першому поверсі 3-поверхового будинку та складається з 3 кімнат житловою площею 37,4 кв.м., у т.ч. 1 кімната - 17,0 кв.м., 2 кімната - 10,1 кв.м, 3 кімната - 10,3 кв.м., кухні - 5,8 кв.м., вбиральня - 2,8 кв.м., коридору -2,2 кв.м., передпокою - 4,7 кв.м., комори - 0,8; 0,6 кв.м. Загальна площа квартири - 54,3 кв.м., інвентаризаційна вартість квартири - 19 664,0 грн.

На час розгляду справи в спірній квартирі зареєстрована позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є громадянкою Росії (згідно посвідки на постійне проживання в Україні).

Згідно наданих документів відповідачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 06.06.2000 р. зареєстрована в тому ж будинку (АДРЕСА_1 до складу сім'ї входять: мати ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, дядя ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, бабуся ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, а також чоловік ОСОБА_15,ІНФОРМАЦІЯ_6, з яким відповідачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з 29.07.2006 р. та який проживає без реєстрації у вказаній квартирі.

У відповідності до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками зі їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

В судовому засіданні достовірно встановлено та сторонами не оспорюється, що сторони не досягли згоди з питань спільного користування та розпорядження спірної квартири, відповідачка не користувалася квартирою, ніколи в ній не проживала, зареєстрована в іншому місці, не брала участі в утриманні належної їй частки у праві спільної часткової власності, обов'язок чого передбачений ст.360 ч.1 ЦК України, не сплачуючи житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1384/24 від 05 липня 2013 р., ринкова вартість квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на момент проведення експертизи складає 275 095,0 грн.; виділити 1/9 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в натурі, з організацією двох квартир, не є можливим; вартість 1/9 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, від ринкової вартості цієї квартири, складає 30 566,0 грн.

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що спільне користування квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками неможливо.

Судом достовірно встановлено, що виділити 1/9 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в натурі, з організацією двох квартир, не є можливим та у відповідності до ст.182 ч.2 ЦК України вищевказана спірна квартира є неподільною річчю.

Найвищім судовим органом України вказано на те, що аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-З частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно ст.365 ч.2 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачкою ОСОБА_1 квитанцією № 16 від 26.07.2013 р. внесено на депозитний рахунок суду грошові кошти у сумі 31 100,0 грн., що на 434,0 грн. більш ніж вартість частки відповідача у спільному майні.

В судовому засіданні достовірно встановлена наявність підстав для припинення права власності відповідача на 1/4 частку у праві власності, передбачених п.2 и п.3 ч.1 ст.365 ЦК України.

Суд вважає, що припинення права власності відповідача на його 1/9 частку спірної квартири не завдасть йому істотної шкоди, виходячи з такого.

Частка житлової площі відповідачки у вищевказані квартирі складає приблизно 4,15 кв.м, ні одна жила кімната в квартирі не підпадає під цей розмір.

Доводи відповідача про те, що в однієї з кімнат можна влаштувати гіпсокартонову перегородку та відокремлити її частку жилої площі, що співпадає з її часткою у праві власності, суд вважає неспроможними та безпідставними.

Крім того, відповідачка забезпечена іншим житлом, має постійне зареєстроване місце проживання в іншій квартирі, де мешкає родиною зі своїм чоловіком.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок про встановлення передбачених законом підстав для можливості припинення права власності відповідача на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 в Куйбишевському районі м.Донецька зі стягненням з позивачки на користь відповідача вартості її частки в розмірі 30 566,0 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне у відповідності до ст.328 ЦК України визнати за позивачкою право власності на частку відповідача.

В зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача по первісному позову є обґрунтованими та заснованими на законі, його доводи знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду , тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення первісного позову, то у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, тому що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними.

На підставі викладеного, ст.ст.328, 365 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності - задовоПрипинити право власності ОСОБА_3 на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 в Куйбишевському районі м. Донецька.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в порядку компенсації вартість 1/9 частки квартири АДРЕСА_1 в Куйбишевському районі м. Донецька в розмірі 31 100,0 грн. (тридцять одна тисяча сто грн. 00 коп.) шляхом сплати з розрахункового рахунку № 37317004001000 ГУ ДКСУ у Донецькій області (МФО 834016, код ОКПО 26288796).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 в Куйбишевському районі м. Донецька.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в праві власності та вселенні - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м.Донецька шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Куйбишевського

районного суду м. Донецька Н.М. Ларіонова