Рішення № 34092021, 09.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2013 р.Справа № 916/1967/13За позовом: Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол";

До відповідача: Одеської залізниці;

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобриво";

про стягнення 7089,81 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Каледа А.В. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

Від третьої особи: Старчак С.Г. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ: 25.07.2013 року за вх. №3065/13 Публічне акціонерне товариство „Концерн Стирол" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської залізниці (далі - відповідач) про стягнення збитків за недостачу вантажу у розмірі 7 089,81 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2013 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобриво".

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач надав суду відзив 14.08.2013 року за вх. №24716/13 на позов в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, так як вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи у судовому засіданні від 09.10.2013 року усно підтримав у повному обсязі позицію Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол".

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 10.10.2013 року Ухвалою суду від 16.09.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

17 жовтня 2012 року за накладною № 53568820 Донецькою залізницею був прийнятий до перевезення маршрут з 60 вагонів завантажених 3281,38 т. карбаміду гранульованого (сечовина штучна), призначенням станція Чорноморська-експорт Одеської залізниці.

Відправником даного вантажу є Публічне акціонерне товариство „Концерн Стирол", одержувачем Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобриво".

На шляху слідування вантажу до станції призначення частина вантажу була втрачена, що виявилось: під час переважування вагонів №№ 59257345, 59258525, 59257576 (накладна №53568820 у присутності прийомоздавальника вантажоотримувача Гелашвили А.І. Представники залізної дороги не прибули для участі в перевірці маси вантажу, про причину неявки не повідомили.

19.10.2012 року був направлений лист №81/ЖДУ на адресу начальника служби комерційної роботи та маркетингу Масло В.С., начальника комерційного відділу Одеської дирекції залізничних перевезень Войцех С.В., начальника станції Чорноморська Сливке Н.І., з вимогою комісійної видачі вантажу в присутності експерта ТПП України і видачі комерційного акту по даному не збереженому перевезенню.

19.10.2013р. було подано скаргу вантажоотримувача № 1910/02 з вимогою щодо видачі комерційного акту за відправленням у відповідності до залізничної накладної № 53868820 у зв'язку із встановленим фактом прибуття вагону № 59257576 з нестачею вантажу.

19 жовтня 2012 року на станції Чорноморська був складений комерційний акт АА № 053098/180. На підставі комерційного акта була проведена контрольна перевірка маси вантажу вагону № 59257576, по накладній № 53568820. У вагоні 59257576 вага за накладною - 53,7 т., при зважуванні виявилося - 51,46 т., що склало різницю ваги проти накладної в сторону зменшення на 2240 кг.

Як зазначено в комерційному акті, з правої сторони по ходу потягу нещільне прилягання 1 люка, у зв'язку зі зносом ущільнювальної резинки, міститься зазор 10-15 мм x 500 мм., щілина закладена ветошью.

19.10.2012р. було подано заявку до Одеської регіональної Торгово-промислової палатиУкраїни на проведення експертизи, та 22.10.2012р. було складено акт експертизи №УТЭ-2898.

Експерту був наданий залізничний вагон: №59257576. У висновку експертизи встановлено: в результаті переваження вагону з карбамідом фактично встановлено нетто - 51 45 кг., що на 2 250 кг. менше, за масу вказану в залізничній накладній вантажовідправника.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що в порушення п.2 Правил складання актів, комерційний акт для фіксування обставин невідповідності виявлених на ст. призначення - Чорноморська Одеської залізниці - маси вантажу у вагонах, даним, зазначеним у залізничних накладних складено не було, та експертиза Торгово-промислової палати вказує на явні ознаки крадіжки вантажу у залізничному вагоні. Так як при відправленні вантаж у повному обсязі було прийнято до перевезення залізницею на ст. Горлівка та претензій по кількості вантажу не надходило, нестача вантажу не могла виникнути внаслідок неправильного зазначення його кількості у накладній. Вагони були опломбовані ЗПУ, що відповідає даним, зазначеним у залізничній накладній, що встановлено в акті експертизи. Таким чином, вагони прийняті залізницею до перевезення з масою вантажу зазначеною у залізничних накладних, а нестача вантажу виникла внаслідок крадіжки на шляху слідування до станції призначення, що трапилось внаслідок незабезпечення його схоронності залізницею на шляху слідування.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем вартість нестачі вантажу складає 7 089,81 грн.

Вищевикладене зумовило звернення Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол" до суду з даним позовом про стягнення з Одеської залізниці збитків спричинених внаслідок нестачі вантажу у розмірі 7 089,81 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка трансформується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Як вбачається з матеріалів справи вантаж було прийнято до перевезення без будь-яких претензій з боку перевізника.

Між тим, як свідчать матеріали справи, а саме висновок експерта Торгово-промислової палати №УТЭ-2898 від 22.10.2012р., вказує на явні ознаки крадіжки вантажу у залізничному вагоні №59257576 під час його перевезення.

Таким чином, нестача вантажу виникла внаслідок крадіжки на шляху слідування до станції призначення, що трапилось внаслідок незабезпечення його схоронності залізницею на шляху слідування.

За таких умов, суд вбачає вину Одеської залізниці у виникненні нестачі вантажу, на яку вказують докази наявні в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі, що складає 7 089,81 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача викладені у запереченні на позов, оскільки зазначені твердження спростовуються наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" до відповідача Одеської залізниці про стягнення збитків за втрачений вантаж у розмірі 7 089,81 грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614) 7 089,81 грн. - вартості нестачі вантажу, 1 720,50 грн. - витрати пов'язаних зі сплатою судового збору.

Копію даного рішення надіслати відповідачу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.