Постанова № 34090462, 04.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2013 року 14 год. 15 хв. м. Львів № 813/6453/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Іваськевич С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - не прибувдо Управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області, представник - не прибувпро визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання утриматися від вчинення дій ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області (далі - УПФУ в Сокальському р-ні), в якому просить визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату недоїмки від 01.08.2013 року за № Ф - 868/1 в сумі 5766,45 грн та зобов'язати УПФУ в Сокальському р-ні припинити нарахування йому єдиного соціального внеску як особі, що перебуває на пенсії за віком і пенсійний вік для якого було зменшено.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем безпідставно виставлено вимогу про сплату боргу, оскільки він отримує пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважає, що вимога про сплату боргу надіслана відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю. У поданих в судовому засіданні письмових запереченнях на позов зазначає, що фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачують єдиний внесок на добровільних засадах після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 цього Закону.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.10.2002 року за № 24080170000000828, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно наявного в матеріалах справи Свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_3, позивач обрав спрощену систему оподаткування з 01.12.2012 року.

Відповідачем на адресу позивача було скеровано вимогу № Ф-868/1 від 01.08.2013 року щодо сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 5766,45 грн, що виникла за 2012 рік та за період січень-березень 2013 року. Вказану вимогу позивачу вручено 06.08.2013 року.

До матеріалів справи долучено копію пенсійного посвідчення НОМЕР_5, Серії НОМЕР_4 та копію протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1 з яких вбачається, що позивачу з 2011 року призначено пенсію за віком - довічно.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року за № 2464-VI, зі змінами та доповненнями в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-IV, зі змінами та доповненнями, пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Судом встановлено, що відповідач отримує довічну пенсію за віком, а відтак, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2426-VI, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI для добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особи подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів добровільної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що до ФО-П ОСОБА_1 не може бути застосовано ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки позивач не досяг 60-річного віку, тому що вказана норма не ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для призначення пенсії за віком на загальних підставах, і для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначених ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», законом вимагається досягнення застрахованою особою певного віку та наявності відповідного трудового стажу. Отже, пенсія за віком на пільгових умовах за свою правовою природою є нічим іншим як пенсією за віком.

Окрім того, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що Закон № 2464-VI звільняє, зокрема, пенсіонерів за віком, які отримують пенсію відповідно до закону, і не конкретизує диференційованого поділу підстав набуття такої пенсії.

За таких обставин, суд вважає, що, оскільки позивач отримує довічну пенсію за віком, він звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому вимога про сплату боргу в сумі 5766,45 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в даній частині до задоволення.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання УПФУ в Сокальському районі і припинити нарахування єдиного соціального внеску, як особі, яка є пенсіонером за віком та перебуває на спрощеній системі оподаткування, то суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ст.ст. 2, 6 КАС України, в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Вирішення питання щодо прогнозованих можливих порушень з боку відповідача та зобов'язання його утриматися від вчинення певних дій у майбутньому виходить за межі компетенції суду. Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене та те, що в силу припису ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області в частині визнання протиправною і скасування вимоги про сплату недоїмки - задовольнити, а в частині зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про сплату недоїмки від 01.08.2013 року №Ф-868/1 в сумі 5766 (п'ять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 45 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 57 (п'ятдесят сім) гривень 35 копійок.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 09.10.2013 року.

Суддя Кедик М.В.