Постанова № 34090419, 09.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 910/288/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Корсака В.А., Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача відповідачаШорстов О.Ю. (дов. від 16.01.2013 р., № 759/70-4-П) Пташенчук О.М. (дов. від 30.05.2013 р., № 01-02/141)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р.у справі № 910/288/13 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"доПублічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"простягнення 3 029 282, 09 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про стягнення заборгованості в сумі 3 029 282 грн. 09 коп. за договором від 21.10.2010 р. № 720-227, з яких 2 929 447, 45 грн. - основна заборгованість внаслідок неналежного виконання умов договору в частині здійснення розрахунків за надані послуги по ремонту судна, 99 834, 64 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В подальшому до господарського суду міста Києва публічне акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод" подало заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" 2 929 447, 45 грн. основної заборгованості за договором від 21.10.2010 р. № 720-227 та 119 050, 87 - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. (колегія суддів: головуючий Бойко Р.В., судді Босий В.П., Мандичев Д.В.) провадження у справі №910/288/13 припинено на підставі частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", у зв'язку з тим, що укладений між сторонами договір від 21.10.2010 р. № 720-227, на підставі якого заявлено позовні вимоги, містить арбітражне застереження (угоду) про передачу спору за цим договором на розгляд до Міжнародного Комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р. (колегія суддів: головуючий Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.) ухвала господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. залишена без змін з тих же підстав.

Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р. скасувати, та направити дану справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва з метою розгляду спору по суті згідно вимог чинного законодавства України.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" всупереч вимог статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" клопотання про припинення провадження у даній справі подано після подання першої заяви щодо суті спору.

У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" просить залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р. без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди (частина 2 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.10.2010 р. між публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (замовник) та публічним акціонерним товариством "Херсонський суднобудівний завод" (виконавець) укладено договір № 720-227, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати роботи по ремонту судна, а замовник зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт.

До умов договору № 720-227 від 21.10.2010 р. сторонами було включено арбітражне застереження, відповідно до якого будь-який спір, що виникає за даним договором або у зв'язку з ним та не врегульований шляхом переговорів протягом 10 днів, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Міжнародного Комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій Палаті України (пункт 10.1 договору).

Із аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що у господарському суді може бути розглянуто спір і при наявності арбітражної угоди, проте з урахуванням приписів частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Отже, якщо клопотання про припинення провадження по справі було зроблено стороною до подання суду своєї першої заяви щодо суті спору, то таке провадження підлягає припиненню.

Як вбачається з матеріалів справи, публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот", крім клопотань про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, жодних заяв, в тому числі і щодо суті спору, до суду першої інстанції не подавалось.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що клопотання публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору не містять пояснення щодо суті даного спору, а є проханням до суду здійснити певні процесуальні дії у відповідності до приписів статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2013 р. на адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" щодо припинення провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що наявність арбітражної угоди унеможливлює вирішення даного спору у господарському суді, оскільки сторони домовилися про вирішення спору іншим органом - Міжнародним Комерційним арбітражним судом.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, те, що публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" жодних заяв щодо суті спору до суду першої інстанції не подавалось, а також те, що доказів визнання пункту 10.1 договору № 720-227 від 21.10.2010 р., який містить арбітражне застереження, недійсним, втрати ним чинності або доказів неможливості виконання цієї угоди сторонами до суду надано не було, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, обґрунтовано припинив провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду, якою було залишено без змін ухвалу суду першої інстанції, прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р. у справі № 910/288/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова