Постанова № 34090415, 10.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 908/999/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачаЄмельянова О.О., дов. від 18.03.2013розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.08.13у справі№908/999/13 господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Арні 2010"доПриватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр"простягнення 144962,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр" про стягнення 144962,67 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти по договору поставки №21051 від 21.05.2012. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо повної та своєчасної оплати за отримані нафтопродукти.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.06.2013 (суддя Давиденко І.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2013 (судді: Ломовцева Н.В. - головуючий, Принцевська Н.М., Скакун О.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" 45590,00 грн. боргу, 4953,28 грн. пені, 16069,50 грн. штрафу, 77138,15 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди, 1211,74 грн. - 3% річних та 2899,25 грн. судового збору. Судами попередніх інстанцій зазначено, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки підтверджено матеріалами справи. При цьому судами зазначено, що право вимоги по зобов'язанням відповідача за вказаним договором, позивач набув на підставі договору цесії та додаткової угоди до нього. Судові рішення обґрунтовані приписами статей 512, 514, 516, 518, 525, 526, 604, 612, 655, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 218, 225, 232 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Новополтавський кар'єр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 604 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що за договором цесії позивачу було передано право вимоги на 67750,00 грн., натомість позивачем заявлено до стягнення 144962,67 грн.; суди не надали належну оцінку додатковій угоді до договору цесії; при наявності двох самостійних договорів поставки, суди дійшли помилкового висновку про припинення первісного зобов'язання та безпідставно застосували до спірних правовідносин положення про новацію.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання. Враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що явка представників обов'язковою не визнавалась, колегія судів дійшла висновку про залишення клопотання без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Груп" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Новополтавський кар'єр" (покупець) укладено договір поставки товару № 13041П, за умовами якого постачальник зобов'язується передати в строки, визначені цим договором, а покупець прийняти та сплатити продукти у наступному асортименті: Дизельне пальне, бензин А-76, бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95. Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється партіями упродовж строку дії цього договору. Строком поставки товару є два календарних дні з дня, наступного за отриманням постачальником заявки. Оплата за отриману партію товару здійснюється, шляхом перерахування Покупцем 100 % грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок Постачальника (пункт 4.1 договору).

Також установлено, що 21.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Груп" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Новополтавський кар'єр" (покупець) укладено договір поставки товару №21051, за змістом якого постачальник зобов'язується передати в строки, визначені цим договором, а покупець прийняти та сплатити продукти у наступному асортименті: Дизельне пальне, бензин А-76 (А-80), бензин А-92, бензин А-95. Пунктом 2 договору погоджено, що кількість та ціна товару, дані про включення вартості ПДВ вказуються в накладних та рахунках-фактурах. Пунктом 4.1 узгоджено, що оплата за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування Покупцем 100 % грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок Постачальника за кожну партію поставленого товару не більше 4-ох банківських днів з дня поставки, але не пізніше 30-го числа кожного місяця. Днем поставки товару вважається дата отримання товару представником Покупця, проставлена в накладній (або товаротранспортній накладній). Оплата, здійснена протягом вказаного строку, вважається своєчасною.

При цьому судами зазначено, що договір №21051 від 21.05.2012 є новацією до договору №13041П від 13.04.2012.

Судами також зазначено, що в період з 21.05.2012 по 27.06.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" було поставлено Приватному акціонерному товариству "Новополтавський кар'єр" нафтопродукти на загальну суму 341390,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000445 від 21.05.2012 на суму 70000,00 грн., № РН-0000457 від 24.05.2012 на суму 70000,00 грн., № РН-0000483 від 05.06.2012 на суму 67900,00 грн., №РН-0000531 від 18.06.2012 на суму 67900,00 грн., № РН-0000550 від 27.06.2012 на суму 65590,00 грн. Однак, за поставлений товар відповідач розрахувався частково, сума заборгованості складає 45590,00 грн. Як зазначено судами, вказані поставки відбувались саме на виконання договору №21051 від 21.05.2012, зазначення у накладних №РН-0000445 від 21.05.2012, №РН-0000457 від 24.05.2012, №РН-0000483 від 05.06.2012, №РН-0000531 від 18.06.2012, №РН-0000550 від 27.06.2012 передачі нафтопродуктів згідно договору поставки №13041 від 13.04.2012, а не договору поставки № 21051 від 21.05.2012 відбулось помилково.

Також судами установлено, що 28.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" укладено договір купівлі-продажу права вимоги по зобов'язанням (цесії) №4, за умовами якого продавець (цедент) зобов'язується передати покупцю (цессіонарію), а покупець (цессіонарій) прийняти та оплатити право вимоги по зобов'язанням боржника продавця (цедента) у розмірі 67750,00 грн., що випливає з договору поставки №21051 від 21.05.2012. Пунктами 2.1 та 2.2 договору погоджено, що покупець (цессіонарій) зобов'язаний в строк до 01.02.2013 сплатити продавцю (цеденту) загальну суму договору, встановлену в пункті 1.1 договору цесії. Загальна сума договору складає 67750,00 грн. Пунктом 2.3 договору цесії узгоджено, що всі права на вимоги, які є предметом цього договору, переходять до покупця (цессіонарія) з моменту укладення цього договору. Листом №4 від 28.01.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" повідомило відповідача про укладення договору купівлі-продажу права вимоги по зобов'язанням (цесії), придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" права вимоги виконання Приватним акціонерним товариством "Новополтавський кар'єр" грошових зобов'язань в розмірі 67750,00грн. за поставлені нафтопродукти, що виникли у Приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр", згідно з договором поставки №21051 від 21.05.2012 та просило здійснити оплату за реквізитами позивача. 29.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель групп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арни 2010" укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу права вимоги по зобов'язанням (цесії) №4 від 28.01.2013, відповідно до якої пункт 1.1 договору купівлі-продажу права вимоги по зобов'язанням (цесії) №4 від 28.01.2013 викладено в наступній редакції: продавець (цедент) зобов'язується передати покупцю (цессіонарію), а покупець (цессіонарій) прийняти та оплатити право вимоги по зобов'язанням боржника продавця (цедента) в розмірі 67750,00 грн., що випливає з договору №13041 від 13.04.2012 та №21051 від 21.05.2012.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр" 144962,67 грн. заборгованості, яка складається з основного боргу у розмірі 45590,00 грн., 4953,28 грн. пені, 16069,50 грн. штрафу, 77138,15 збитків у вигляді упущеної вигоди та 1211,74 грн. - 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що розмір заборгованості за поставлені нафтопродукти у сумі 45590,00 грн. за договором №21051 від 21.05.2012 підтверджено матеріалами справи; розмір пені, штрафу, 3% річних та збитків у вигляді упущеної вигоди є обґрунтованим; право вимоги позивача на зазначену суму набуте останнім за договором цесії.

Однак, вказаний висновок господарських судів є передчасним, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонам (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Проте вказані обставини, з урахуванням вимог чинного законодавства, не були досліджені судами першої та апеляційної інстанції, достеменно не встановлено обставин щодо існування між сторонами правовідносин, до яких підлягають застосуванню положення статті 604 Цивільного кодексу України, не надано належної оцінки умовам договорів на підставі яких заявлено вимоги про стягнення заборгованості та не досліджено питання щодо виконання вказаних договорів.

За приписами статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. (частина 1 статті 513 Кодексу). Статтею 514 Кодексу унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів відзначає, що у разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Таким чином, виходячи із загальних правил та положень цієї статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав (наприклад, сума заборгованості, права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо) та умови (наприклад, боржник може виконати зобов'язання тільки за умови надання певної інформації) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.

Згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 жовтня 2012 року.

Втім, зазначені приписи чинного законодавства залишені судами попередніх інстанцій поза увагою. Однак, до предмету дослідження у даній справі, серед іншого, входить встановлення обсягу права вимоги, що було набуте позивачем за договором №4 від 28.01.2013, враховуючи положення пункту 1.1 та пункту 2.2 вказаного договору та додаткової угоди до нього.

Крім того, за приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Також, статтею 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Таким чином, для правильного вирішення спору у даній справі слід встановити правову природу заявлених до стягнення збитків, з урахуванням положень пункту 5.6 договору поставки № 21051 від 21.05.2012.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, з урахуванням приписів чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Поза увагою судів залишились також доводи та заперечення відповідача, чим порушено приписи статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.13 у справі №908/999/13 господарського суду Запорізької області та рішення господарського суду Запорізької області від 04.06.2013 у дані справі скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова