Постанова № 34090402, 10.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 911/938/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Фролової Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Гудименко Ю.В. - прокурор ГПУ, посв. №014715, позивача: Пронін О.А. - дов. від 04.12.12, відповідача: Балицький Т.М. - дов. від 05.08.13, Островерх В.П. - дов. від 05.08.13, касаційну скаргуЗаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Аграрного фондуна постановуКиївського апеляційного господарського судувід12.08.13у справі№911/938/13за позовомПрокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави в особі Аграрного фондудоСпоживчого товариства "Настуся" простягнення 36000 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 10.10.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Фролової Г.М.

Прокурор Білоцерківського району Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом, поданим в інтересах держави в особі Аграрного фонду, про стягнення зі Споживчого товариства "Настуся" 36000 грн. штрафу. В обґрунтування позову, прокурор посилався на порушення відповідачем зобов'язань за форвардним біржовим контрактом №621Ф від 10.05.12 щодо поставки у повному обсязі зерна пшениці 3 класу, що, на його думку, є підставою для стягнення спірної суми штрафу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.05.13 (суддя Заєць Д.Г.) в позові відмовлено. Господарський суд визнав необґрунтованим стягнення з відповідача спірної суми штрафу, оскільки порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань за форвардним біржовим контрактом №621Ф від 10.05.12 відбулося з вини самого позивача через несвоєчасну оплату ним авансу за контрактом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.13 (судді: Гаврилюк О.М., Зубець Л.П., Корсакова Г.В.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, поданою в інтересах держави в особі Аграрного фонду, звернувся Заступник прокурора Київської області, який просить судові рішення у справі скасувати та задовольнити позов. Прокурор вважає, що судами порушені приписи статей 538, 612, 614 Цивільного кодексу України та не враховані пункти 6.5, 7.2, 7.3, 7.4 контракту. Він наголошує на тому, що відповідачем не було поставлено у повному обсязі зерно пшениці 3 класу, як то передбачено умовами спірного контракту. Викладене, на думку, прокурора, є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу. Водночас прокурор вказує на те, що відповідач не повідомляв позивача про неможливість виконання своїх договірних зобов'язань та не вживав усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язань.

Від Споживчого товариства "Настуся" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін постанову у справі у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.05.12 Аграрний фонд - покупець та Споживче товариство "Настуся" - продавець уклали форвардний біржовий контракт на закупівлю зерна №621Ф. За умовами цього контракту продавець передає покупцю у власність пшеницю м'яку 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2012, у кількості 200 тонн, а покупець, в свою чергу, приймає та оплачує її. Термін поставки сторонами визначений до 01.11.12; базис поставки - EXW КП "Блоцерківхлібопродукт"; ціна за одиницю товару (тонну) на базисі поставки 1800 грн.; загальна вартість товару - 360000 грн., у т.ч. ПДВ 60000 грн. (пункти 1.3-1.6 контракту). Відповідно до пункту 5.1 контракту покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Відповідальність сторін за порушення договірних зобов'язань визначена у розділі 7 спірного контракту. Пунктом 7.2 контракту передбачено, що за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки продавець сплачує штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару. Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі та діє до 01.12.12 (пункт 10.3 контракту). В процесі розгляду спору господарські суди установили, що позивач згідно з пунктом 5.1 контракту в строк до 13.05.12 повинен був перерахувати відповідачеві 180000 грн. авансу. Проте, ці кошти він перерахував лише 02.07.12 (платіжне доручення №971 від 02.07.13); аванс надійшов на рахунок відповідача 20.07.12. Відповідач, як установили суди, неодноразово звертався до позивача з листами та повідомляв про необхідність перерахування авансу, який мав бути спрямований на придбання гербіцидів і міндобрив для підживлення пшениці; що несвоєчасне підживлення пшениці вплине на її врожайність. Установили суди і те, що прострочення у сплаті авансу позбавило відповідача можливості вчасно придбати міндобрива і здійснити підживлення пшениці. Суди, дослідивши усі докази у справі, також установили, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі сталося через прострочення кредитора-позивача. Відповідач відвантажив позивачеві 100 тонн зерна пшениці 3-го класу врожаю 2012 року (ДСТУ 3768-2010) на загальну суму 180000 грн. Це зерно було прийнято позивачем 08.10.12 за актом передавання-приймання зерна. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Прокурора Білоцерківського району Київської області заявлена в інтересах держави в особі Аграрного фонду про стягнення зі Споживчого товариства "Настуся" 36000 грн. штрафу у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за форвардним біржовим контрактом №365Ф від 17.04.12 щодо поставки у повному обсязі зерна пшениці. Ухвалюючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цією нормою кореспондується і стаття 175 Господарського кодексу України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом. Стаття 526 цього Кодексу визначає загальні умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. У розумінні приписів наведеної норми боржник не буде вважатися таким, що прострочив, якщо він невчасно виконав свій обов'язок внаслідок прострочення кредитора. У разі, коли відповідно до змісту зобов'язання кредитор має здійснити певні дії, пов'язані із забезпеченням виконання або із прийняттям виконання, невиконання боржником своїх обов'язків в даному випадку не буде вважатися простроченням, а отже, не будуть наставати і відповідні правові наслідки. Разом з тим, статтею 613 Цивільного кодексу України унормовано правові наслідки прострочення кредитора у зобов'язанні. Так, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Відповідно до приписів статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, позивач за умовами спірного контракту мав перерахувати відповідачу авансовий платіж в строк до 13.05.12, проте, аванс було отримано останнім лише 20.07.12. Відповідач через невиконання позивачем своїх договірних зобов'язань зміг поставити лише 100 тонн зерна пшениці 3-го класу врожаю 2012 року (ДСТУ 3768-2010). Отже, суди попередніх інстанцій установили та це підтверджено матеріалами справи, що в даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань самим позивачем - несвоєчасна оплата ним авансу за контрактом; що прострочення позивача позбавило відповідача можливості виконати належним чином власні зобов'язання за форвардним контрактом. Відтак, в силу приписів статті 612 Цивільного кодексу України, (як визнали суди) правові наслідки у вигляді стягнення з відповідача штрафу не настають. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи встановлене судами, висновок господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову визнається обґрунтованим. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують встановленого судами та вони стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.13 у справі №911/938/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова