Постанова № 34090388, 10.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 918/399/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяПершиков Є.В.суддіХодаківська І.П., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 рокуу справі№ 918/399/13господарського судуРівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"простягнення 2 297 386, 44 грн.в судовому засіданні взяв участь представник позивача Єгоров В.С. дов. № 14-30 від 30.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі за текстом - ТОВ "Рівнетеплоенерго") про стягнення 2 297 386, 44 грн., з яких 1 720 485, 75 грн. пені, сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 95 967, 97 грн. та три відсотки річних у розмірі 480 932, 73 грн., які нараховані відповідачу внаслідок неналежного виконання умов договору на постачання природного газу № 22-ТЕ/11.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.06.2013 року у справі № 918/399/13 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз" 611 213, 85 грн. пені, 480 893, 78 грн. 3% річних, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 05.06.2013 року в частині зменшення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1 109 271, 75 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз" задоволено частково, рішення господарського суду Рівненської області від 05.06.2013 року № 918/399/13 змінено та викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:"Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 800 000, 00 грн. пені, 480 893, 00 грн. 3% річних, 14 954, 08 грн. інфляційних, всього - 1 295 847, 08 грн. 08 коп. В решті позову відмовити."

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 05.06.2013 року та постанову Рівненської апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі № 918/399/13 в частині зменшення пені на 1 109 271, 90 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз" 1 109 271, 90 грн. пені, в іншій частині рішення господарського суду Рівненської області від 05.06.2013 року у справі № 918/399/13 залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 224, 233, Господарського кодексу України, ст. ст. 549 - 552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2013 року № 03-05/2394 для перегляду в касаційному порядку справи № 918/399/13 у зв'язку із завантаженістю судді Данилової Т.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першикова Є.В., судді Ходаківська І.П., Яценко О.В. (доповідач).

03.10.2013 року в судовому засіданні, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів оголошено перерву до 10.10.2013 року на 9 год. 40 хв., про що повідомлено присутнього представника сторони.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.2011 року між публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (далі за текстом - ПАТ "Рівнегаз") та ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладено договір № 22-ТЕ/11 на постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеним на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі, вказаному в розділі 2 цього договору.

Пунктом 1.2. вказаного Договору сторони погодили, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає покупцю в період з 1.11.2011 року по 31.12.2012 року газ в об'ємі 45 287 тис. куб. м. за наявності його обсягів.

Згідно п. 3.3 Договору кількість газу, поставленого покупцю за цим договором, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками постачальника і покупця.

Положеннями п. 5.2. Договору передбачено, що ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб. м. природного газу, становить 1 390, 2000 грн. в тому числі ПДВ - 218, 2000 грн.

Обсяги постачання природного газу на 2012 рік, що становить 34 951, 05 тис. куб. м. сторони погодили у Додатку № 2 до Договору.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 01.11.2011 року ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладено додаткову угоду № 1 до Договору, згідно якої п. 5.2. Договору викладено в новій редакції: "Ціна за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 309, 2000 грн. в тому числі ПДВ - 68, 6200 грн.".

30.12.2011 року сторонами Договору укладено додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011 року, якою умови договору викладено у новій редакції.

Так, п. 1.1. Договору закріплено, що постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Положеннями п. п. 2.1., 2.2., 2.2.1., 2.3. Договору передбачено, що договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору, постачання газу здійснюється в разі підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів споживача (далі - підтверджені обсяги), постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.

Відповідно до п. 2.6. Договору визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даним вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

За умовами п. 2.7., 2.8., 2.9. Договору постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Згідно п. п. 4.1., 4.2. Договору розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна за природний газ становить 1 309, 20 грн. за 1 000 куб. м. з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердження тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця до 8-00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Положеннями п. п. 5.3., 5.3.1., 5.3.2., 5.3.3. Договору передбачено, що споживач зобов'язується виконувати умови договору, дотримуватися дисципліни споживання газу, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 26.03.2012 року ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладено додаткову угоду № 3 до Договору, згідно якої пункт 4.5. Договору викладено в наступній редакції: "Розрахунковий період за договором становить один місяць - 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно".

20.08.2012 року сторонами договору укладено додаткову угоду № 4 до Договору, якою погоджено вважати договір № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011 року таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01.09.2012 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що за період листопад 2011 року - серпень 2012 року ПАТ "Рівнегаз" поставило відповідачу природний газ на загальну суму 36 520 619, 72 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: № 22-ТЕ/11 від 30.11.2011 року на суму 5 618 756, 47 грн.; № 22-ТЕ/11 від 31.12.2011 року на суму 6 073 238, 71 грн.; № 22-ТЕ/11 від 31.01.2011 року на суму 7 477 040, 20 грн. 20 коп.; № 22-ТЕ/11 від 29.02.2012 року на суму 7 547 383, 52 грн.; № 22-ТЕ/11 від 31.03.2012 року на суму 4 646 424, 11 грн.; № 22-ТЕ/11 від 30.04.2012 року на суму 2 376 276, 55 грн.; № 22-ТЕ/11 від 31.05.2012 року на суму 932 564, 12 грн.; № 22-ТЕ/11 від 30.06.2012 року на суму 5 404 74, 41 грн.; № 22-ТЕ/11 від 31.07.2012 року на суму 649 978, 53 грн.; № 22-ТЕ/11 від 31.08.2012 року на суму 658 483, 10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.10.2012 року ПАТ "Рівнегаз" та ПАТ "НАК" Нафтогаз України" уклали договір № 14/6062/12 про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ТОВ "Рівнетеплоенерго" за договором на постачання природного газу № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011 року в сумі 21 107 482, 32 грн.

Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що право вимоги вважається переданими після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Згідно положень п. 2.4. Договору сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п. 1.1. договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредиторові шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно ст. 601 Цивільного кодексу України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору про відступлення права вимоги ПАТ "Рівнегаз" направило ТОВ "Рівнетеплоенерго" повідомлення № 10-3554 від 29.10.2012 року про відступлення ПАТ "НАК" Нафтогаз України" права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29.09.2011 року № 22-ТЕ/11 на суму 21 107 482, 32 грн.

Також, судами досліджено, що згідно акту приймання-передачі документів від 24.10.2012 року ПАТ "Рівнегаз" передало ПАТ "НАК" Нафтогаз України" документи, які засвідчують право вимоги щодо оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29.09.2011 року № 22-ТЕ/11 на суму 21 107 482, 32 грн.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" сплатило заборгованість в розмірі 21 107 482, 32 грн. в повному обсязі, однак з порушенням строків, визначених договором № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011 року, у зв'язку з чим ПАТ "НАК "Нафтогаз" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 720 485 ,75 грн. пені, 95 967, 97 грн. інфляційних та 480 932, 73 грн. 3% річних, всього - 2 297 386, 44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до місцевого господарського суду із заявою № 03-05/1159/700 від 25.04.2013 року про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені за зобов'язаннями грудня 2011 року в сумі 53 763, 20 грн., січня 2012 року в сумі 411 949, 70 грн. та лютого 2012 року в сумі 38 355, 56 грн. та відмовити в позові в цій частині.

Також, 16.05.2013 року відповідач подав до суду заяву №03-05/1386/356, в якій, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, через заборгованість споживачів та відсутність відшкодування різниці в тарифах на послуги, просить суд зменшити розмір пені на 70 %.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій досліджено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу виконав в повному обсязі, проте, заборгованість в сумі 21 107 482, 32 грн. сплачено з порушенням строків, передбачених договором № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011 року, що не заперечується сторонами.

Згідно положень ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України закріплено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позовна давність, згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постачання природного газу позивачем здійснювалось протягом листопада 2011 року - серпня 2012 року, а до суду позивач звернувся 21.03.2013 року, а тому обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені за прострочку оплати вартості природного газу, поставленого в грудні 2011 року, січні-лютому 2012 року, строк оплати якого наступив, відповідно, 10.01.2012 року, 10.02.2012 року, 10.03.2012 року.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, ст. 232 Господарського кодексу України та 528 Цивільного кодексу України, погоджується із здійсненим судом апеляційної інстанції перерахунком пені, нарахованої з 21.03.2012 року, тобто в межах строку позовної давності, на заборгованість за поставлений в грудні 2011 року, січні - квітні 2012 року природний газ та складає 1 512 671, 40 грн., а саме: в грудні 2011 року, пеню нараховану за період з 21.03.2012 року по 27.03.2012 року в сумі 1 787, 77грн., що відповідає розміру пені, нарахованому позивачем за цей же період (виключено пеню, нараховану позивачем за період з 11.02.2012 року по 20.03.2012 року); в січні 2012 року, пеню нараховану за період з 21.03.2012 року по 10.08.2012 року в сумі 288 455, 95грн., що відповідає розміру пені, нарахованому позивачем за цей же період (виключено пеню, нараховану позивачем за період з 11.02.2012 року по 20.03.2012 року); в лютому 2012 року, пеню нараховану за період з 21.03.2012 року по 10.09.2012 року в сумі 538 421, 25грн. (виключено пеню, нараховану позивачем за період з 11.03.2012 року по 20.03.2012 року); в березні 2012 року, пеню нараховану за період з 11.04.2012 року по 06.12.2012 року в сумі 348 481, 81грн., що відповідає розміру пені, нарахованої позивачем; в квітні 2012 р, пеню року нараховану за період з 11.05.2012 року по 06.12.2012 року в сумі 179 194, 63грн., що відповідає розміру пені, нарахованої позивачем; в травні 2012 року, пеню нараховану за період з 11.06.2012 року по 06.12.2012 року в сумі 68 413, 52грн. (позивачем безпідставно нараховано пеню за 07.12.2012 року, оскільки цієї дати борг був сплачений, отже пеня підлягала нарахуванню по 06.12.2012 року).

Також, апеляційною інстанцією обґрунтовано зазначено про правомірність нарахування пені за поставлений в червні, липні, серпні 2012 року природний газ, відповідно, за періоди з 11.07.2012 року по 06.12.2012 року в сумі 33 004, 38 грн., з 11.08.2012 року по 06.12.2012 року в сумі 31 433, 39 грн., з 11.09.2012 року по 06.12.2012 року в сумі 23 478, 70грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, при прийнятті рішення, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Так, судами попередніх інстанцій досліджено, що тарифи, які використовує відповідач, не відповідають фактичним витратам з надання послуг теплопостачання, різниця в тарифах на послуги теплопостачання для ТОВ "Рівнетеплоенерго" для населення за 2012 рік, яка становить 15 998 710, 65 грн. не відшкодована, очікувана різниця в тарифах для населення за перший квартал 2013 року становить 6 000 000, 00 грн., також, відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та розподіл теплової енергії для потреб населення, та соціально значимих об'єктів міста.

За таких обставин, враховуючи ступінь виконання зобов'язання - станом на 06.12.2012 року відповідач повністю оплатив борг, а також те, що розмір пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, складає 1 512 671, 40 грн., обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про зменшення пені до 800 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача 480 893, 78 грн. 3% річних з огляду на безпідставність нарахованих 3 % річних за 07.12.2012 року, у зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості газу, отриманого в травні 2012 року.

Також, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості природного газу, поставленого в листопаді-грудні 2011 року, лютому 2012 року з огляду на те, що сума інфляційних втрат становить 0, 00 грн.

Крім того, позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати на суму 7 477 040, 20 грн. за поставлений в січні 2012 року природного газу за період з 15.01.2012 року по 15.03.2012 року, оскільки строк оплати вказаної суми наступив 10.02.2012 року, тобто прострочення платежу - з 11.02.2012 року, а не з 15.01.2012 року проте, підлягає стягненню 14 954, 08 грн. інфляційних втрат, нарахованих за лютий 2012 року, у зв'язку з несплатою вказаної заборгованості за поставлений в січні 2012 року природний газ.

Приписами ч. 2 ст. 1117 ГПК України закріплено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суддів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку місцевим та апеляційним господарськими судами

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі № 918/399/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі № 918/399/13 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіІ.П. Ходаківська О.В. Яценко