Постанова № 34090341, 09.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 910/4703/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р.у справі Господарського суду№ 910/4703/13 м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ"доПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"простягнення 593 796,98 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;відповідача: Пушанко І.О., дов. № юр-222/д від 08.05.2013 р;

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" (далі - Товариство "УкрЄвроМАЗ") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - Товариство "Укрнафта) 593 796,98 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за договором № 20/3/1152-МТР від 13.12.2012 р. у розмірі 579 500,00 грн., пені у розмірі 11 431,23 грн., 3% річних у розмірі 2 286,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 579,50 грн., а також 11 875,94 грн. судового збору

Позовні вимоги Товариство "УкрЄвроМАЗ", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обґрунтовувало тим, що на виконання укладеного з Товариством "Укрнафта" договору № 20/3/1152-МТР від 13.12.2012 р. воно поставило товар, проте останнє свої грошові зобов'язання перед ним за вказаним договором не виконало, надіслану претензію про сплату заборгованості проігнорувало, у зв'язку із чим ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням встановленої законодавством пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) 09.04.2013 р. Товариство "УкрЄвроМАЗ" подало заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із сплатою Товариством "Укрнафта" суми основної заборгованості за договором № 20/3/1152-МТР від 13.12.2012 р. у розмірі 579 500,00 грн., просило стягнути з Товариства "Укрнафта" пеню у розмірі 11 431,23 грн., 3% річних у розмірі 2 286,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 579,50 грн. та 11 875,94 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2013 р. (суддя Бондаренко Г.П.) позовні вимоги Товариства "УкрЄвроМАЗ" задоволено частково, стягнуто з Товариства "Укрнафта" на користь Товариства "УкрЄвроМАЗ" 3 % річних у розмірі 2 286,25 грн., 579,50 грн. інфляційних втрат та 10 344,86 грн. судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р. (колегія суддів: Ропій Л.М., Кондес Л.О., Рябуха В.І.) рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2013 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством "УкрЄвроМАЗ" у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. В іншій частині судові рішення мотивовано тим, що укладений між сторонами договір № 20/3/1152-МТР від 13.12.2012 р. не містить положень про нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Товариство "Укрнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р. і рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2013 р. в частині задоволення позовних вимог Товариства "УкрЄвроМАЗ" та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Укрнафта" обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення договору № 20/3/1152-МТР від 13.12.2012 р., ст.ст. 509, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 49, 82 ГПК України та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" зазначаючи, що судами попередніх інстанцій надано невірну правову оцінку окремим доказам у справі.

Товариство "УкрЄвроМАЗ" не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства "Укрнафта" до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Укрнафта" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Товариством "УкрЄвроМАЗ" (продавець) та Товариством "Укрнафта" (покупець) 13.12.2012 р. укладено договір № 20/3/1152-МТР, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі "товар", відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною (далі - Договір);

- за приписами пунктів 3.1, 3.2, 3.5 Договору умови постачання товару перелік вантажовідправників і вантажоодержувачів вказуються в додатку. Датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї із сторін), в інших випадках - відмітка про отримання на товаросупровідних документах. По прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його прийом проводиться безпосередньо вантажоодержувачем з обов'язковим оформленням акту приймання;

- відповідно до п. 5.2 Договору покупець проводить оплату товару на умовах, зазначених у додатку;

- у додатку до Договору сторони визначили, що постачанню підлягає товар - сідельний тягач МАЗ-543205-220 та вантажний напівпричіп бортовий 2-х осн. МАЗ-938660-044, на загальну суму 579 500,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

- відповідно до п.п. 3, 4 особливих вимог додатку до Договору, термін постачання: протягом 15 робочих днів з моменту підписання договору. Умови оплати: по факту поставки протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі;

- на виконання умов Договору, за попереднім погодженням (лист 25.12.2012 р. № 20-02-12/1578), Товариство "УкрЄвроМАЗ" 02.01.2013 р. поставило, а Товариство "Укрнафта" прийняло передбачений додатком до Договору товар на загальну суму 579 500,00 грн., про що складено відповідні акти прийому-передачі по якості та комплектності транспортних засобів від 02.01.2013 р. та видаткову накладну № СФ-0000001 від 02.01.2013 р., підписані сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень;

- Товариство "Укрнафта" свої зобов'язання за Договором належним чином не виконувало, направлену листом від 21.02.2013 р. № 07/02/004-74 на його адресу вимогу Товариства "УкрЄвроМАЗ" про сплату заборгованості залишило без задоволення, за поставлений товар розрахувалось лише 08.04.2013 р. після звернення останнього до суду з даним позовом.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи було встановлено, що оскільки акти прийому-передачі по якості та комплектності транспортних засобів складено 02.01.2013 р., то, з урахуванням п. 4 особливих вимог додатку до Договору, Товариство "Укрнафта" зобов'язане було оплатити одержаний товар до 18.01.2013 р.

Натомість, Товариство "Укрнафта" здійснило оплату товару платіжним дорученням № 3378-ПБ13 від 05.04.2013 р. лише після звернення Товариства "УкрЄвроМАЗ" до суду з даним позовом - 08.04.2013 р., допустивши таким чином прострочення виконання своїх грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення з Товариства "Укрнафта" 3% річних та інфляційних втрат перевірено господарськими судами попередніх інстанцій та визнано арифметично вірним.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Товариства "УкрЄвроМАЗ" про стягнення на його користь з Товариства "Укрнафта" 3% річних у розмірі 2 286,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 579,50 грн. правомірними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги Товариства "Укрнафта" зазначеного вище не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за доцільне зазначити, що більшість доводів Товариства "Укрнафта" у касаційній скарзі, у тому числі щодо неналежності актів прийому-передачі по якості та комплектності транспортних засобів від 02.01.2013 р. зводяться до того, що господарські суди попередніх інстанцій надали невірну оцінку окремим доказам у справі, проте ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи Товариства "Укрнафта" про неправомірне стягнення із нього 10 344,86 грн. судового збору за умови добровільної оплати ним суми основної заборгованості за поставлений згідно Договору товар, було предметом дослідження господарського суду апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені з огляду на те, що вказану оплату було проведено вже після звернення Товариства "УкрЄвроМАЗ" до суду з даним позовом.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства "Укрнафта" зводяться до переоцінки доказів у справі та не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р. у справі № 910/4703/13 господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський