Постанова № 34090311, 10.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 922/891/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Палія В.В. (доповідач)

суддів Бондар С.В., Кондратової І.Д.

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Добробут плюс"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2013

у справі № 922/891/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія

"УРОЖАЙ"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

"Добробут плюс"

про стягнення 9 194,36грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "УРОЖАЙ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут плюс" про стягнення 9194,36грн. (4975,85грн. - боргу за недопоставлений товар, 4218,51грн. - неустойки), у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання із поставки товару за договором поставки сільськогосподарської продукції №181012/1 від 18.10.2012.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2013 (суддя Аріт К.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що договір поставки сільськогосподарської продукції №181012/1 від 18.10.2012 є неукладеним; порушення умов додаткової угоди №1 до договору мало місце зі сторони позивача, який не вчинив дій, спрямованих на одержання товару на складі зберігача товару (відповідача).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 (судді Гончар Т.В., Потапенко В.І., Гребенюк Н.В.) позовні вимоги задоволено повністю, із посиланням на їх обґрунтованість.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут плюс", посилаючись на порушення попередньою судовою інстанцією норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 18 жовтня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №181012/1, згідно з предметом якого відповідач (постачальник) зобов'язався поставити, а позивач (покупець) прийняти то оплатити товар (соняшник) у порядку та на умовах, що передбачені в цьому договорі та додаткових угодах до нього.

Згідно з пунктом 2.1. договору ціна, кількість, загальна вартість кожної конкретної партії товару та порядок розрахунків визначається у додаткових угодах до договору.

18 жовтня 2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до вказаного договору, якою узгодили, що відповідач зобов'язується у строк до 25 жовтня 2012 року поставити, а покупець сплатити товар -соняшник в кількості 100 тонн загальною вартістю 415 000,00 грн., в тому числі ПДВ 69166,67 грн.

Строк оплати товару:

- 80% - передплата за поставлений товар або оплата за фактом погрузки товару у транспортний засіб покупця;

- 20% - протягом трьох банківських днів від дати приймання товару на складі покупця (п. 9 додаткової угоди).

Базові умови поставки: FCA -франко-автомобіль (вагон) на складі зберігача (ІНКОТЕРМС-2010). Зберігачем партії товару є СТОВ "Добробут плюс" (п. 3 додаткової угоди).

Позивач перерахував відповідачу в порядку передплати 80% загальної вартості партії товару в сумі 332 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 11908 від 22.10.2012.

Відповідач здійснив поставку товару позивачу за товарно - транспортними накладними від 23.10.2012 та від 25.10.2012, в яких зазначена вартість поставленого товару 78,700 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір та додаткова угода до договору були підписані не директором відповідача, а головним бухгалтером підприємства Давиденко В.І.

Згідно з ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з ч.2 ст.241 Цивільного кодексу України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач, як юридична особа своїми діями схвалив укладення цього правочину.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 1 від 18.10.2012 до договору поставки сільськогосподарської продукції від 18.10.2012 № 181012/1 прийомка товару (партії товару) за якістю та кількістю здійснюється на складі позивача виробнича площадка № 9 (м. Слав'янськ) згідно з даними виробничо-технічної лабораторії. Поставленим постачальником та відповідно прийнятим покупцем вважається кількість товару в заліковій вазі, що визначена за показниками, які зазначені в пункті 2.3. договору.

В пунктах 2.2., 2.3. договору сторони визначили обов'язкові вимоги до якості товару: вологість-не більш 8,0%;олійна домішка -не більш15,0%; сміттєва домішка-не більш 3,0%, кислотне число масла-не більш 4,0 мг-КОН (ДСТУ4694:2006 "Соняшник.Олійна сировина.Технічні умови"-а.с. 25-28).

За результатами аналізів виробничо-технічної лабораторії виробничої площадки № 9 позивача, сміттєва домішка поставленого відповідачем товару перевищила норму, встановлену договором, у зв'язку з чим залікова вага замість зазначеній у товарно- транспортних накладних - 78,700 тонн склала 77,301 тонни.

Фактично сумою попередньої оплати 332 000,00грн. (80%) оплачено 80 тонн продукції.

Таким чином, як встановлено судом апеляційної інстанції, недопоставлена продукція склала 2,699 тонн на загальну суму 11200,85 грн.

В пункті 6.7. договору поставки сільськогосподарської продукції від 18.10.2012 № 181012/1 сторони передбачили, що у випадку, коли покупець за поставлену партію товару перерахував постачальнику авансовий платіж, а продавець прострочив поставку товару, останній зобов'язаний на 1-й день від узгодженої дати поставки повернути покупцю отриманий авансовий платіж.

02.11.2012 відповідач повернув позивачу авансовий платіж в сумі 6255,00 грн.

Листом від 18.12.2012 №1812/3 позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернути 4975,85грн. передоплати за недопоставлений товар.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення попередньої оплати за недопоставлений товар у розмірі 4975,85 грн. та невиконання обов'язку щодо поставки обумовленого договором товару у повному обсязі (100 тонн соняшнику), стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду про стягнення з відповідача 4975,85грн. - боргу за недопоставлений товар, 4218,51грн. - неустойки, яка нарахована на суму непоставленого товару у розмірі 87 975,85грн. (21,199 тонн).

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

FCA -франко-автомобіль (вагон) згідно Правил Інкотермс означає, що зобов'язання продавця з поставки вважаються виконаними після передачі товару, очищеного від експортного мита, під відповідальність перевізника, який названий покупцем, у погодженому місці.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений в договорі, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений-вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у разі порушення термінів поставки, зазначених в додатковій угоді постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Встановивши, що підписаний сторонами договір поставки є укладеним, правочин схвалений зі сторони відповідача, проте, відповідач в порушення умов договору не здійснив поставку товару на користь позивача у повному обсязі (не поінформував позивача про готовність товару до передачі покупцю в обумовленому сторонами місці) та не повернув передоплату за недопоставлений товар у повному обсязі, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов до мотивованого висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим підставно задовольнив заявлені позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарських судів ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередньої судової інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут плюс" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 у справі № 922/891/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді С.В. Бондар

І.Д. Кондратова