Ухвала суду № 34090244, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-23416/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кіт О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс Машинері Тюнінг»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року

у справі № 2-а-26051/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс Машинері Тюнінг»

до Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс Машинері Тюнінг» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій ДПІ у м. Лисичанську Луганської області по винесенню податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2009 року № 0000242301/3 та № 0000252301/3 та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2009 року № 0000242301/3 та № 0000252301/3 (в редакції уточнення позовних вимог від 27 листопада 2009 року за вих. №3).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії ДПІ у м. Лисичанську щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2009 року № 0000242301/3 та від 16 вересня 2009 року № 0000252301/3. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську від 16 вересня 2009 року № 0000242301/3 про донарахування ТОВ «Гласс Машинері Тюнінг» податку на прибуток за основним платежем у сумі 92761,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46380,50 грн., а також від 16 вересня 2009 року № 0000252301/3 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем у сумі 101583,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 50791,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Гласс Машинері Тюнінг» судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Гласс Машинері Тюнінг», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Лисичанську Луганської області була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Гласс Машинері Тюнінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складений акт № 24/23-32792561 від 19 березня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 92761,00 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2007 року - 18902,00 грн., за 2 квартал 2007 року - 18910,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 44584,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 10365,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 101583,00 грн., у тому числі: за липень 2007 року - 30250,00 грн., за жовтень 2007 року - 71333,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями, проведеними з ПП «Ефа Груп» та ПП «Більйон Трейд», у періоді, який перевірявся, оскільки договори про надання послуг № 42 від 11 липня 2007 року та № 1/2007 від 22 січня 2007 року та договір купівлі-продажу № 19/11 від 19 листопада 2007 року, укладені між ТОВ «Гласс Машинері Тюнінг» та вказаними контрагентами, є нікчемними, з огляду на те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року у справі № 2а-31127/08 було визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «Ефа Груп», а Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року у справі № 2а-31156/08 було визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «Більйон Трейд».

16 вересня 2009 року ДПІ у м. Лисичанську Луганської області на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури апеляційного узгодження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000242301/3, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Гласс Машинері Тюнінг» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 139141,50 грн., у тому числі: 92761,00 грн. - за основним платежем, 46380,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

16 вересня 2009 року ДПІ у м. Лисичанську Луганської області на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури апеляційного узгодження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000252301/3, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Гласс Машинері Тюнінг» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 152374,00 грн., у тому числі: 101583,00 грн. - за основним платежем, 50791,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ТОВ «Гласс Машинері Тюнінг» правомірно включило до складу валових витрат вартість придбаних у ПП «Ефа Груп» та ПП «Більйон Трейд» товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту, оскільки фактичне виконання зобов'язань сторін за укладеними договорами підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням того, що на момент укладення та виконання оспорюваних договорів вказані контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими юридичними особами та перебували на податковому обліку, а також зважаючи на те, що орган державної податкової служби не надав суду доказів, що позивач знав, або міг знати, що відомості про у ПП «Ефа Груп» та ПП «Більйон Трейд», які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є недостовірними.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що висновки органу державної податкової служби про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «Ефа Груп» і ПП «Більйон Трейд», є правомірними, оскільки записи про державну реєстрацію вказаних підприємств були визнані недійсними згідно постанов Луганського окрудного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року, а вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2009 року у справі № 1-24/2009 засновника ПП «Ефа Груп» - ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а також зважаючи на обставини, встановлені у постанові Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2009 року у справі № 1-24/2009 стосовно ОСОБА_3.

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд касаційної інстанції відзначає, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення витрат на оплату вартості товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав фіктивності фінансових операцій між позивачем та ПП «Ефа Груп», податковий орган посилався на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2009 року у справі № 1-24/2009, яким засновника ПП «Ефа Груп» - ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що такі обставини можуть бути підтверджені вироком суду про визнання осіб, які укладали договори та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов договорів № 42 від 11 липня 2007 року та № 19/11 від 19 листопада 2007 року.

При цьому, вказаний вирок не містить посилань на те, що ОСОБА_2 умисно ухилявся від сплати податкових зобов'язань які виникли за оспорюваними договорами № 42 від 11 липня 2007 року та № 19/11 від 19 листопада 2007 року, укладеними між ПП «Ефа Груп» та ТОВ «Гласс Машинері Тюнінг» (т.1 арк. справи 207-212).

Крім іншого, колегія суддів вказує, що судами не були враховані обставини, які слугували приводами та підставами для порушення кримінальної справи № 1-24/2009, оскільки обставини, встановлені у постанові Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2009 року у справі № 1-24/2009 стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стосувались створення ПП «Онікс-М» з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з ухиленням від оподаткування та порушенням порядку провадження підприємницької діяльності (т.1 арк. справи 213-220).

Також, судами не була надана належна правова оцінка обставинам, які слугували приводами та підставами для порушення кримінальної справи № 1-289/2009, оскільки в мотивувальній частині постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2009 року у справі № 1-289/2009, порушеній стосовно ОСОБА_5 (засновника та директора ПП «Більйон Трейд»), вказано, що протоколами вилучення були вилучені бухгалтерські документи ПП «Більйон Трейд», які свідчать про фінансово-господарські відносини в частині продажу товарно-матеріальних цінностей у наступних підприємств, зокрема, ТОВ «Гласс Машинері Тюнінг» (т.2 арк. справи 26-29).

При цьому колегія суддів вказує, що визнання недійсним запису про державну реєстрацію саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації таких осіб, з урахуванням того, що на момент укладення оспорюваних договорів ПП «Ефа Груп» та ПП «Більйон Трейд» знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій (т.2 арк. справи 5-10).

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення понесених витрат до складу валових та у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс Машинері Тюнінг» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна