Ухвала суду № 34090097, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/3240/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 26.09.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дніпрометиз" (ДМВО) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010

у справі № 2а-3518/09/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Дніпрометиз" (ДМВО)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Дніпропетровську,

Головного управління Державного казначейства України у

Дніпропетровській області

за участю: Прокуратури Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Дніпрометиз" (ДМВО) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ( правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів), Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за липень, серпень та вересень 2008 року у розмірі 13943778 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 24.06.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень та вересень 2008 року у розмірі 13943778 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2009 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем за результатами позапланової документальної невиїзної (камеральної) перевірки з питань підтвердження відшкодування з бюджету податку на додану вартість за вересень 2008 року порушень податкового законодавства щодо відшкодування податку на додану вартість позивачу не встановлено та видано Довідку №66-08-02/2-53/05393145 від 14.11.2007, якою підтверджене суму заявлену до бюджетного відшкодування у розмірі 3213333 грн. в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом складені та направлені до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області відповідні висновки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходили з того, що бюджетне відшкодування за податковими деклараціями з податку на додану вартість підтверджено контролюючим органом за результатами документальної невиїзної перевірки, а тому відповідно до норм пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач має право на отримання цієї суми бюджетного відшкодування, яка на час розгляду спору позивачу не виплачена.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходи в з того, що Закон України „Про податок на додану вартість" не надає права позивачу на звернення до суду з позовом про стягнення про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

За визначенням пункту 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у позивача є право на отримання бюджетного відшкодування.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дніпрометиз" (ДМВО) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 слід задовольнити, судове рішення скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 24.06.2009 у справі № 2а-3518/09/0470 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дніпрометиз" (ДМВО) задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі № 2а-3518/09/0470 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 24.06.2009 у справі № 2а-3518/09/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко