Рішення № 34089750, 09.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11761/13 09.10.13

За позовом Національної телекомпанії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-медіамаркет»

про стягнення 17 348, 82 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Євтушенко В.В. за довіреністю № 8-01-19/2549 від 09.09.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна телекомпанія України (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-медіамаркет» (далі - відповідач) про стягнення 17 348, 82 грн., в тому числі 15 570, 00 грн. основного боргу, 747, 36 грн. інфляційних втрат та 1 031, 46 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 720, 50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги з розміщення спонсорської інформації шляхом телевізійної трансляції в складі телепередач на телевізійному каналі «Перший Національний», за які останній не розрахувався, у зв'язку з чим позивач з метою захисту власних прав та законних інтересів вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. (суддя Чебикіна С.О.) порушено провадження у справі № 910/11761/13 та призначено її до розгляду на 31.07.2013 р.

04.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 31.07.2013 р., у зв'язку з тривалим лікарняним судді Чебикіної С.О. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/11761/13.

За наслідками повторного автоматичного розподілу справи № 910/11761/13 її передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/11761/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 04.09.2013 р.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та зважаючи на неявку представника відповідача відкладено розгляд справи на 09.10.2013 р. При цьому, зобов'язано позивача надати суду докази направлення на адресу відповідача та отримання ним рахунків-фактур, складних на виконання п. 4.2. спірного Договору, а також Акту прийому-передачі послуг від 10.01.2011 р.

26.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, оформлена у вигляді клопотання, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 15 570, 00 грн. основного богу та 153, 57 грн. відсотків річних.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 09.10.2013 р. судом, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, було вирішено прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог від 26.09.2013 р.

При цьому, судом враховано, що позивач вказаною заявою, в тому числі, фактично відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, у зв'язку з чим в цій частині провадження у справі має бути припинено.

Відповідно до приписів п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що заява позивача, якою він зменшив позовні вимоги, в тому числі виключивши з них інфляційні втрати, підписана уповноваженою особою, не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, у зв'язку з чим у суду немає правових підстав не прийняти таку відмову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи зазначене, судом вирішено припинити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 747, 36 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 09.10.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2010 р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір № 725/1-25 про розповсюдження реклами імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги по розміщенню Спонсорської інформації, що надана замовником в ефірі телеканалу, та при цьому замовник зобов'язується сплачувати вартість послуг згідно умов цього Договору.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного Договору, а тому в силу встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) презумпції правомірності правочину, цей договір про надання послуг є дійсним, а його положення приймаються судом до уваги при розгляді спору.

Відповідно до п. 4.1 Договору його сторони визначили, що кількість, черговість і строки розміщення спонсорської інформації узгоджується сторонами у відповідних Додатках до цього договору, які є невід'ємними частинами цього Договору. Сторони домовились, що ціна послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на доданий до позовної заяви Додаток № 1 від 07.09.2010 р. до Договору, яким визначено наступні умови розміщення спонсорської інформації в ефірі Першого Національного телеканалу:

1.1. Територія виходу в ефір, телеканал, програма: Україна, Перший Національний телеканал, програма «Національний відбірковий конкурс на «Євробачення-2011»

1.2. Період розміщення: з 16.09.2010 р. до 31.12.2010 р.

1.3. Вид послуг: 1. Логотип в анонсах, хронометраж - 10 сек., кількість 100 виходів; 2. Усне оголошення, хронометраж - 10 сек., кількість - 2 рази в одній програмі; 3. Логотип під час програми, хронометраж - 10 сек., кількість - 3 рази в одній програмі; 4. Динамічна заставка, хронометраж - 5 сек., кількість - 3 рази в одній програмі. Загальний хронометраж - 4670 сек.

1.4. Вартість послуг: Всього з ПДВ та ПзР - 15 570, 00 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору, узгоджену у Додатках до цього Договору ціну Послуг Замовник сплачує шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі рахунків, що їх виставляє Виконавець. Оплата Послуг здійснюється Замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Виконавця.

Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, що вони можуть погодити інший порядок оплати послуг, про що зазначається у відповідних додатках, які укладаються на виконання п. 4.1 цього Договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонам і діє до 31 березня 2011 р. (п. 9.1. Договору).

Згідно з п. 10.1 Договору всі зміни та доповнення до цього договору здійснюються у встановленому законом порядку і мають юридичну силу, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані вповноваженими на те представниками сторін.

Як зазначає позивач, ним було надано відповідачу відповідні послуги з розміщення спонсорської інформації в період з 16.09.2010 р. до 31.12.2010 р., що підтверджується Ефірною довідкою про розміщення спонсорських матеріалів на Першому Національному телеканалі.

З метою прийняття відповідачем наданих позивачем послуг, останній склав Акт прийому-передачі послуг до Договору від 10.01.2011 р., а також виставив відповідачу Рахунок-фактуру № 413 від 09.04.2012 р.

04.04.2013 р. позивач направив відповідачу Претензію за № 8-02-19/558 від 03.04.2013 р., якою просив впродовж 30 днів з моменту її отримання провести розрахунок за надані послуги, сплативши 15 570, 00 грн. (відправлення за номером 0411913012984 згідно з поштовою квитанцією № 9377 від 04.04.2013 р.)

Згідно з даними онлайн-ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» «Пошук поштових відправлень» (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/search_post) відправлення за номером 0411913012984 вручене адресату (одержувачу) особисто 10.04.2013 р. об'єктом поштового зв'язку Київ міська дирекція МСП-601 з індексом 01601.

Також, як свідчать матеріали справи, 16.05.2013 р. разом з Листом-претензією за № 8-02-19/813 від 14.05.2013 р. позивач направив відповідачу цінним листом з описом вкладенням рахунок-фактуру № 413 від 09.04.2012 р., Акт прийому-передачі послуг до Договору від 10.01.2011 р. та Ефірну довідку за період 16.09.2010 р. - 31.12.2010 р. (відправлення за номером 0411908884833 згідно з поштовою квитанцією № 0085 від 16.05.2013 р.).

Згідно з даними онлайн-ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» «Пошук поштових відправлень» (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/search_post) відправлення за номером 0411908884833 вручене адресату (одержувачу) особисто 10.06.2013 р. об'єктом поштового зв'язку КИЇВ 133 з індексом 01133.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору замовник зобов'язаний підписувати та скріпляти печаткою Акти, отримані від виконавця та повертати виконавцю 1 підписаний примірник Акту протягом семи робочих днів з дати отримання відповідних Актів від виконавця.

У випадку наявності підстав для відмови у підписанні Актів (Акту), замовник в той же строк направляє виконавцю рекомендованим листом та факсом письмові обґрунтовані пояснення про причини такої відмови (п. 2.1.4. Договору).

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, останній надісланий йому Акт прийому-передачі послуг до Договору від 10.01.2011 р. не підписав та його примірника позивачу не повернув.

При цьому, відповідач також не здійснив розрахунку з позивачем за надані ним послуги, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 15 570, 00 грн. та внаслідок чого останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що представлений позивачем примірник Додатку № 1 від 07.09.2010 р. до Договору, який містить опис послуг, що мали надаватись позивачем за замовленням відповідача, не містить підпису та печатки з боку останнього, проте як відповідач і не заперечив проти того, що ним було замовлено у позивача послуги, що наразі пов'язані з даним спором.

Таким чином, враховуючи те, що подальші відносини сторін засвідчують згоду відповідача з наданими йому за Договором послугами, що проявилось у відсутності будь-яких заперечень проти таких послуг, їх обсягу, вартості, якості тощо, як під час спроб позивача в досудовому порядку врегулювати спір, так і під час провадження у даній справі, а також зважаючи на відсутність будь-яких зауважень до направленого на адресу відповідача акту прийому-передачі послуг, суд вважає, що відповідачем було замовлено, а позивачем було прийнято до виконання надання спірних послуг з розміщення спонсорської інформації в ефірі Першого Національного телеканалу.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору, він не містить умов, які б визначали строки виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, а відповідно до спірних правовідносин мають застосовуватись приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з представленими суду доказами, позивач направив відповідачу вимогу про оплату у формі претензії за № 8-02-19/558 від 03.04.2013 р. рекомендованим листом, реєстр якого містить примітку щодо вмісту, - 04.04.2013 р., який, як зазначалось вище, було отримано відповідачем 10.04.2013 р.

Таким чином, за приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг відповідачем прострочено з 18.04.2013 р.

За загальним правилом, згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Оскільки відповідачу були надані замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки він не сплатив позивачеві їх вартості, позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими, з огляду на що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України, постанова від 08.11.2010 р. № 3-12г10).

Позивач, згідно з заявою про зменшення розміру позовних вимог, нарахував відповідачу на суму боргу в розмірі 15 570, 00 грн. 3 % річних за період 03.04.2013 р. - 31.07.2013 р. в сумі 153, 57 грн.

Водночас, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином обставин виникнення у відповідача грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг в обраний для нарахування відсотків річних період, у суду відсутні правові підстави для їх задоволення, оскільки, як зазначалось вище, згідно з встановленим судом на підставі наданих до матеріалів справи доказів, у відповідача обов'язок з оплати наданих позивачем послуг виник лише з 18.04.2013 р.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно з розрахунком 3 % річних за вірний період їх розмір має становити 134, 37 грн. (15 570, 00 х 3 % / 365 х 105).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 747 (сімсот сорок сім) грн. 36 коп. інфляційних втрат, - припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-медіамаркет» (01133, місто Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 34; код ЄДРПОУ 33498731) на користь Національної телекомпанії України (04119, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Мельникова, будинок 42; код ЄДРПОУ 23152907) 15 570 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 134 (сто тридцять чотири) грн. 37 коп. 3 % річних та 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.2013 р.

Суддя В.С. Ломака