Рішення № 34089726, 07.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 р. Справа № 914/3609/13

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко», м. Львів;до відповідача:Львівського комунального підприємства « 504», м. Львів;про:про стягнення 40 388,81 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.Представники сторін: від позивача:Суходольська Н.Є. - представник (довіреність б/н від 29.01.2013р.);від відповідача:Гринів Т.В. - представник (довіреність № 07-352 від 16.07.2013р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

20.09.2013р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Ліфт-ЕКО» до ЛКП «504» про стягнення 40 388,81 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2013р. порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 07.10.2013р.

В судове засідання 07.10.2013р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити повністю.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 26.04.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 11/103 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем. На виконання умов вказаного договору, позивачем на замовлення відповідача було проведено повне технічне обслуговування ліфтів, які вказані в переліку до договору. Відповідач в свою чергу зобов'язувався на підставі підписаних актів, своєчасно оплачувати виконані роботи, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. Однак, всупереч умовам договору, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, оплативши виконані позивачем роботи лише частково, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 36 383,34 грн.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2013р. з'явився, розмір боргу визнав, пояснив суду, що у зв'язку з дебіторською заборгованістю інших осіб перед відповідачем, останній немає можливості погасити існуючу заборгованість. А тому просить суму боргу розстрочити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко» (надалі - Позивач) та Львівським комунальним підприємством « 504» (надалі - Відповідач) укладено Договір на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем № 11/103 (надалі-Договір).

Як вбачається з положень п. 1.1. Договору, замовник (відповідач) доручає, підрядник (позивач) бере на себе обов'язки з ремонту, повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем на об'єктах замовника згідно з додатком 1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п.п. 8.1., 8.2. Договору, договір діє з 01 травня 2011р. до 31 грудня 2011р. Якщо за два місяці до закінчення терміну дії Договору ні одна із сторін не заявить про припинення його дії, то договір вважається продовженим ще на один рік.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, у зв'язку з тим, що після закінчення терміну дії Договору, жодна зі сторін Договору не заявляла про його припинення, дія Договору автоматично продовжувалася на один рік.

Пунктом 2.1., 2.2. Договору передбачено, що щомісячна оплата робіт згідно з Додатком 1 цього Договору визначена узгодженням сторін на день його укладення з врахуванням ПДВ і складає 16 648,73 грн. Сума оплати робіт може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення у разі запровадження нових законодавчих і нормативних актів, які впливають на вартість технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, необхідності врахування інфляційних факторів, внесення змін до обсягу і складу робіт.

На підставі підписаних актів замовник щомісячно, не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним, оплачує виконані роботи (п. 5.3. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем за дорученням відповідача в період з травня по липень 2013р.р. було проведене технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах, включених до Переліку - Додатку 1а до Договору.

Факт належного виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи Актами - рахунками приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем за травень, червень та липень 2013 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, в частині оплати виконаних підрядних робіт, позивач, листом № 120 від 02.09.2013р. звернувся до директора ТОВ ЛКП « 504» з вимогою погасити існуючу заборгованість за Договором, проте, дана претензія залишилася без задоволення.

Судом встановлено, а також не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору, утворилася заборгованість в розмірі 36 383,34 грн., що підтверджується також і Довідкою про розмір заборгованості ТОВ «Ліфт-Еко» станом на 17.09.2013р.

Встановивши наведені обставини справи, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає позовні вимоги про стягнення коштів такими, що підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способом її визначення.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 5.3. Договору строк, кошти в розмірі 36 383,34 грн. сплачено не було, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку.

Крім цього, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями пункту 5.2. Договору встановлено, що у разі порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного у пункті 5.3. цього Договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Суд зазначає, що розмір пені, встановлений в п. 5.3. Договору не береться ним до уваги, оскільки такий розмір суперечить чинному законодавству України, зокрема ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка передбачає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, крім суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 3 170,94 грн. пені. Як прослідковується з розрахунку пені, така розраховувалася позивачем, виходячи з розміру заборгованості в період з 25.10.12р. по 26.07.13р. Однак, з позовної заяви вбачається, що підставою звернення позивача до суду, є факт невиконання відповідачем умов Договору, в частині оплати за виконані підрядні роботи у травні, червні та липні 2013р.р. у розмірі 36 383,34 грн. Відтак, суд приходить до висновку, що розмір пені, а також три проценти річних та інфляційні втрати (у разі заявлення вимоги про їх стягнення) повинні розраховуватися, виходячи з заявленої позивачем суми основного боргу (за виконані роботи у травні, червні липні 2013р.р.).

З приводу нарахування пені, суд відмічає, що постановою Правління НБУ від 06.06.2013р. № 209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» встановлено, що з 10.06.2013р. облікова ставка дорівнює 7,0% річних, в той час як позивачем при обрахунку застосовувалася лише ставка в розмірі 7,5%.

Перерахувавши заявлений розмір пені та беручи до уваги наведене, суд вирішив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають до задоволення частково, а саме в розмірі 1 218,93 грн., в решті вимог в цій частині слід відмовити.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім основної суми боргу та пені, позивач просить стягнути з відповідача 634,19 грн. - три проценти річних від суми боргу.

Суд, здійснивши перерахунок трьох процентів річних, виходячи з заявленої суми основного боргу встановив, що до стягнення з відповідача підлягатиме 257,85 грн., в решті вимог в цій частині суд відмовляє.

З приводу стягнення з відповідача 200,34 грн. інфляційних втрат, то суд відмічає наступне.

Як зазначив ВГС України в п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Проте, відповідно до повідомлень Державної служби статистики про індекс інфляції, такий становив у червні - 100.0, у липні - 99.9, у серпні - 99.3 та вересні - 100.0. Таким чином, інфляційні збитки у даному випадку - відсутні.

У зв'язку з визнанням представником відповідача заборгованості в заявленому розмірі, останній, просив суд розстрочити виконання рішення. Однак, жодних доказів, які б підтверджували існування обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду, відповідач не подав. Відтак, суд прийшов до висновку, що в заявленому клопотанні представника відповідача слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача, пропорційно заявленим вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства « 504» (79038, м. Львів, вул. Пасічна, 64; код ЄДРПОУ 20822365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко» (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 95; код ЄДРПОУ 31658533) 36 383,34 грн. боргу, 1 218,93 грн. пені, 257,85 грн. три проценти річних.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути з Львівського комунального підприємства « 504» (79038, м. Львів, вул. Пасічна, 64; код ЄДРПОУ 20822365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко» (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 95; код ЄДРПОУ 31658533) 1 681,62 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2013 р.

Суддя Крупник Р.В.