Рішення № 34089634, 09.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14690/13 09.10.13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 24 325, 89 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Успенський С.О. за довіреністю № 155/1/23-4673 від 26.09.2013 р.;

від відповідача: Петрушко М.М. за довіреністю № 2 від 14.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 24 325, 89 грн., в тому числі: 24 180, 71 грн. основного боргу, 135, 05 грн. 3% річних, 10, 13 грн. інфляційних втрат та 1 720, 50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору відповідач мав відшкодовувати позивачу вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми. Як зазначає, позивач, відповідач заборгував йому за період з липня 2012 року по червень 2013 року 24 180, 71 грн. з оплати теплової енергії та наданих послуг, у зв'язку з чим з метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14690/13 та призначено її до розгляду на 04.09.2013 р.

04.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

04.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, вказуючи на те, що протягом 2011, 2012 та 2013 р. р. він не користувався спірним приміщенням, відносно якого укладався Договір між сторонами, та крім того не може нести відповідальність перед позивачем, оскільки кошторисом витрат відповідача не передбачено відповідної статті для обслуговування нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ульянових, 1/62-А, як і не передбачено таких витрат в бюджеті міста Києва.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 09.10.2013 р.

В судовому засіданні 09.10.2013 р. представником позивача позов підтримано в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечив.

У судовому засіданні 09.10.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2009 р. між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) було укладено Договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів № 1671 (надалі - Договір).

Предметом цього Договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем централізованого опалення (ЦО), постачання холодної води та водовідведення (ХВП) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вулиця Ульянових, 1/62, літ. А (п. 1.1.).

Згідно з п.п. 2.2.1., 2.2.2. Договору підприємство зобов'язалась розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону) в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонента з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводити, засобами дирекції та структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

У свою чергу, відповідно до п.п. 2.3.2, 2.3.3. Договору споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у зверненні-дорученні, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках № 1, 2 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.6 Договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування систем ЦО, ХВП.

При цьому, відповідно до п. 3.5. Додатку № 2 до Договору сторонами було визначено, що крім сплати вартості спожитої теплової енергії відповідач сплачує позивачу вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання відповідно до Додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

Відповідно до пункту 2 Звернення-доручення визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями (до встановлення приладів обліку).

Пунктом 2 Додатку № 2 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримувати у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 Додатку № 2 до Договору оплата по договору здійснюється не пізніше 23 числа поточного місяця.

Згідно з п. 6.1. Договору він набуває чинності з 16.10.2008 р. та діє до 14.10.2011 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов цього Договору.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 6.4. Договору).

Так, матеріали справи не містять доказів припинення сторонами зазначеного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував належним чином зобов'язань з компенсації вартості спожитої теплової енергії, внаслідок чого у нього за спірним договором утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 24 180, 71 грн., що підтверджується: розрахунками нарахувань, в яких відображені облікові картки, за січень - квітень 2013 року та за листопад - грудень 2012 року; актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, реєстрами відправленої кореспонденції за липень - грудень 2012 року, за січень - червень 2013 року; актами на технічне обслуговування за липень - грудень 2012 року; за січень - червень 2013 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про наданням послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, у відповідності до п. 3 Додатку № 2 до Договору оплата по договору здійснюється не пізніше 23 числа поточного місяця.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв без зауважень надані позивачем послуги, однак не оплатив їх вартості у відповідності до укладеного між сторонами Договором, спірна сума боргу має бути стягнута з нього в судовому порядку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 135, 05 грн. 3% річних, 10, 13 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, як і не доведено відсутності відповідних бюджетних призначень для розрахунків з суб'єктами господарювання, з якими він вступає в договірні відносини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 37405284) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Володимирська, будинок 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 24 180 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят) грн. 71 коп. основного боргу, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 05 коп. 3% річних, 10 (десять) грн. 13 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.2013 р.

Суддя В.С. Ломака