Рішення № 34089485, 07.10.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7141/13-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В. ,

при секретарях - Злобарю А. Г. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства АБ «Укргазбанк» про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», було укладено кредитний договір №322-Ф/08, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_2 відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 360000 дол. США терміном з 19 червня 2008 року по 18 червня 2018 року або по день визначений в п.1.6 та/або в п.3.3.11 цього договору зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 15% річних.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між банком та позивачем ОСОБА_1 19 червня 2008 року було укладено договір поруки №322-Ф/08-Р, відповідно до умов якого позивач поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Позивач зазначає, що в договорі поруки №322-Ф/08-Р від 19 червня 2008 року чіткий строк дії договору поруки в розумінні ст.ст.251, 252 ЦК України не встановлено, а відтак строк поруки повинен визначатися через строк виконання зобов'язань за кредитним договором.

Посилався на те, що відповідачка ОСОБА_2 фактично перестала виконувати свої зобов'язання за кредитним договором в червні 2009 року. 18 червня 2009 року банком АБ «Укргазбанк» на адресу ОСОБА_2 була направлена претензія №1312/3973, зі змісту якої вбачалось, що у випадку несплати 18 230,10 дол. США банк мав намір здійснити стягнення на заставлене майно, а у випадку недостатності вартості заставленого майна для повного погашення заборгованості за кредитним договором - за рахунок іншого майна та грошових коштів ОСОБА_2.

Позивач вважає, що така претензія банку є фактично рішенням про встановлення строку виконання основних зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2, як це передбачено п.1.6. кредитного договору.

Відповідно до п.5.1. договору поруки, договір поруки набуває юридичної сили з його підписання і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за кредитним договором №322-Ф/08 від 19 червня 2008 року.

Відповідно до п.5.2. договору поруки передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Зазначив, що відповідно до ст. 559 ЦК України та п. 5.2 договору поруки у шестимісячний строк, який закінчився 1 лютого 2010 року, банк не пред'являв вимоги про погашення заборгованості до позивача, та лише 5 березня 2010 року відразу звернувся до суду з позовом до позивача як поручителя ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, в той час, як на думку позивача, порука вже була припинена на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.

З огляду на вказане, просив визнати припиненими зобов'язання за договором поруки з підстав закінчення строку пред'явлення вимоги до поручителя.

Крім того, позивач посилався на те, що з вересня 2009 року банк нараховує ОСОБА_2 проценти за користування кредитом у розмірі 16% річних, однак такий розмір процентів не було передбачено укладеним між позивачем та банком договором поруки. Збільшення обсягу відповідальності поручителя вважав також підставою для визнання поруки припиненою.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник банку у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася за адресою реєстрації.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк відкрив ОСОБА_2 відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 360 000 дол. США на строк з 19 червня 2008 року по 18 червня 2018 року (а.с. 4-10).

Зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором були забезпечені укладеним 19 червня 2008 року договором поруки між банком та позивачем ОСОБА_1 (а.с. 11).

Відповідачка ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, а тому станом на 17 червня 2009 року мала заборгованість по сплаті кредиту та відсотків у розмірі 18230,10 дол. США.

18 червня 2009 року банк звернувся до ОСОБА_2 з претензією про погашення заборгованості за кредитом (а.с. 12).

Претензія поручителю - позивачу по справі не направлялася.

У зв'язку з непогашенням заборгованості за кредитним договором, у вересні 2010 року банк звернувся до ОСОБА_2 та її поручителя - позивача по справі - з позовом про стягнення кредитної заборгованості (а.с.14).

Посилаючись на те, що звернення до суду з позовною заявою є першою вимогою до позивача про погашення кредитної заборгованості, та те, що позивачка з червня 2009 року перестала виконувати свої зобов'язання по погашенню кредиту, а тому банк повинен був протягом шести місяців пред'явити вимоги до поручителя, однак цього не зробив, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим.

Так, відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Разом з тим, згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Отже, висновок позивача про те, що обрахування передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку має здійснюватися з моменту невнесення основним боржником чергового платежу, є помилковим

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Пунктом 5.1.договору поруки передбачено, що порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника за основним договором, що забезпечуються такою порукою.

Умовами п.1.1. кредитного договору строк виконання основного зобов'язання встановлений - 18 червня 2018 року.

Таким чином, оскільки відповідно до п.1.1 кредитного договору від 19 червня 2008 року ОСОБА_2 зобов'язана повернути кредит до 18 червня 2018 року, а банк реалізував своє право на дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, звернувшись з позовом до позичальника та поручителя одночасно, твердження позивача про наявність підстав для застосування норми ч.4 ст. 559 ЦК України є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Не є підставою для визнання поруки припиненою також посилання позивача на ті обставини, що банк без його згоди збільшив обсяг відповідальності поручителя, спочатку нараховуючи 15% річних, а з вересня 2009 року - 16% річних.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.06.2012 року по справі № 6-73цс-12, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Разом з тим, як вбачається з п. 3.3.4 кредитного договору, сторони передбачили можливість банку у разі неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором застосовувати підвищену відсоткову ставку на 1% порівняно з тією, що встановлена у п. 1.1. договору.

Таким чином, починаючи нараховувати з вересня 2009 року підвищену відсоткову ставку, банк не збільшив обсяг відповідальності поручителя без його згоди, а застосував умови договору, за які вже поручився позивач, підписавши договір поруки 19 червня 2008 року.

За таких обставин, позовні вимоги позивача не знайшли свого доведення у суді, а відтак у їх задоволенні потрібно відмовити.

Керуючись ст.ст. 526, 554, 559, 1050 ЦК України, ст.ст. 3,10,11, 60, 88, 209, 213-215, 294 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 у задоволенні його позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. В. Войтенко