Ухвала суду № 34089154, 24.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. справа № 0870/3979/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - Жейнова А.І. дов. від 04.01.2013

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.12

у справі № 0870/3979/12

за позовом відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз» звернулося до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 № 0000841702 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 110366,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимори обґрунтовані тим, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки на теперішній час на ВАТ «Мелітопольгаз» поширюються судова процедура - розпорядження майном, визначена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII, внаслідок чого питання погашення податкових зобов'язань або податкового боргу товариства нормами Податкового кодексу України не регулюються.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2012 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що введений згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с. 65), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга фактично мотивована обставинами, наведеними в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2003 у справі № 25/55 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Мелітопольгаз», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2005 у справі № 25/55 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів, складений розпорядником майна боржника.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.07.2013 у справі № 25/55 продовжено строк процедури розпорядження майном ВАТ «Мелітопольгаз» до 01.01.2014.

17.04.2012 відповідачем - Мелітопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000841702, яким позивачеві нарахована штрафна (фінансова) санкція по податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 110366,19 грн. згідно п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є висновки, зроблені відповідачем в ході проведеної планової виїзної перевірки ВАТ «Мелітопольгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 (акт перевірки від 02.04.2012 №3/23/05535349).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.8.1.2, 8.1.4 ст.8, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003, пп.168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п.168.1, п.168.4 ст.168, ст.171 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 823451,34 грн. за періоди вересень-листопад 2010 року, серпень - листопад 2011 року.

Відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Сума штрафної санкції 110366,19 грн. застосована за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період серпень-листопад 2011 року в загальному розмірі 441464,74 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування до позивача штрафної санкції за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб під час дії процедури розпорядження майном згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Встановлені відповідачем в ході перевірки обставини щодо несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб за відповідні періоди з серпня по листопад 2011 року позивачем не заперечуються, спір з цього приводу між сторонами відсутній.

Відповідач в розумінні пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України є податковим агентом, на якого покладено обов'язок своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п.176.2 ст.176 ПК України).

Відповідно пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в редакції Закону України від 07.07.11 № 3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (набрав чинності з 06.08.2011) у разі коли оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податків, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно п.1.3 ст.1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, вказана норма, на яку посилається позивач, спірні відносини щодо правомірності визначення грошового зобов'язання відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, не регулює, оскільки ця норма стосується порядку сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу.

Крім того, слід враховувати, що податкове зобов'язання позивача як податкового агента виникло після порушення стосовно нього провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз.24 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до абз.6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Виходячи з наведених вище правових норм в їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив, що з моменту введення мораторію виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до його введення, зупиняється, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, припиняються. Разом з цим мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, їх виконання для боржника є обов'язковим, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Встановлена ст.12 вказаного Закону заборона нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань стосуються вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію, тобто вказане положення слід застосовувати у контексті ст.1 цього Закону, яким визначено поняття мораторію.

Вказана правова позиція цілком узгоджується з висновками Верховного Суду України в судових рішеннях, прийнятих стосовно подібних правовідносин (зокрема, постанови Верховного Суду України від 25.06.2011 у справі № 21-113а11, від 04.07.2011 у справі № 21-144а11).

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів, інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ґрунтується на законі.

Також колегія суддів вважає помилковим посилання позивача на п.6 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки виходячи з правового статусу позивача вказана правова норма на позивача не розповсюджується.

Підстави, які б звільняли позивача від встановленої відповідальності за невиконання свого обов'язку як податкового агента, відсутні.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.12 у справі № 0870/3979/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко