Постанова № 34087243, 09.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року справа №805/2016/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Борисова А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Ніконович С.В. - за довір. від 08.01.2013 року № 5

від відповідача - Чернявська О.Д. - за довір. від 10.09.2013 року № 03-1/01-1-06/4380

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі № 805/2016/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Східної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 29 про стягнення суми податкового зобов'язання в розмірі 170429,26 грн. та податкового повідомлення рішення від 01.02.2013 року № 30 про стягнення сум податкового зобов'язання в розмірі 59829,48 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі № 805/2016/13-а (суддя Хохленков О.В.) позовні вимог задоволені у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східної митниці № 29 від 01.02.2013 року у частині визначення податкових зобов'язань у сумі 170429,26 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східної митниці № 30 від 01.02.2013 року у частині визначення податкових зобов'язань у сумі 59829,48 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що за ст. 264 МКУ 2002 року заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не були включені раніше, згідно статті 267 МКУ 2002 року, входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрати на обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до митного кордону України.

При цьому, відповідно до ч. 3 статті 267 МКУ 2002 року витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Тобто, умовою не включення до митної вартості витрат на транспортування товарів, понесених після їх ввезення, є документальне підтвердження та можливість обчислення таких витрат. В тому числі має бути можливість виділення з загальної суми як витрат на транспортування до митного кордону (з метою їх декларування та включення до митної вартості), так і витрат після ввезення з метою недопущення необгрунтованого збільшення митної вартості. Саме в останньому має бути зацікавлений позивач як платник податків.

Отже, враховуючи вищенаведені нормативні приписи, витрати, понесені у зв'язку з транспортуванням мають бути об'єктивними, документально підтвердженими та піддаватися обчисленню. Така інформація має бути підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні.

Наголошує на тому, що підставою для виписки рахунку за виконані перевезення є товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт. Товарно-транспортні накладні та акти виконаних робіт є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Втім, довідки про вартість транспортних витрат до пункту перетину митного кордону України, що надаються підприємствами при митному оформленні товарів, не є документами, що підтверджують фактичний розмір таких витрат та не відповідають ознакам первинних документів.

Отже, перевірку достовірності декларування митної вартості товарів, імпортованих Концерном «Стирол» на умовах поставки FСА здійснено шляхом співставлення даних, що містяться у документах, поданих до митного оформлення, з даними бухгалтерського обліку підприємства (вантажні митні декларації, товарно-транспортні накладні (СМR), декларації митної вартості, довідки, акти виконаних робіт та рахунки від експедиторів) та бухгалтерського обліку перевізників/експедиторів (товарно-транспортні накладні (СМR), договори на перевезення, акти виконаних робіт від перевізника/експедитора, рахунки, податкові накладні, транспортні заявки, платіжні документи тощо).

За результатами перевірки встановлено, що вартість витрат на доставку імпортованих товарів до митного кордону України на умовах поставки FСА зазначених у довідках, що подавалися Концерном «Стирол» до митного оформлення, не підтверджуються у документах бухгалтерського обліку підприємства та перевізників/експедиторів. А саме: неможливо виділити із повної ціни транспортування імпортованих товарів та обчислити витрати на транспортування товарів після їх ввезення, оскільки немає документального підтвердження таких витрат.

Враховуючи, що розмір витрат на завантаження, розвантаження та транспортування оцінюваних товарів до митного кордону України, не підтверджується жодним документом бухгалтерського обліку позивача та перевізників/експедиторів, має місце недотримання позивачем приписів ч. 3 ст. 267 МКУ 2002 року, тому до складу митної вартості повинна бути включена повна сума витрат на транспортування оцінюваних товарів Концерну «Стирол».

Також зазначає, що з наданих до перевірки бухгалтерських документів (накази про відрядження водіїв, подорожні листи в міжнародному сполучені, авансові звіти водіїв, розрахунок сум амортизації автомобіля/заробітної плати водія, чеки на придбання палива/інформація щодо вартості палива (стосовно придбання палива за «картками») встановлена невідповідність заявлених транспортних витрат до митної території України у деклараціях митної вартості та встановлених перевіркою.

А саме, перевіркою встановлено наявність витрат, які були понесені у зв'язку з доставленням товару, але не були включені до загальних витрат на транспортування й відповідно до митної вартості: вартість проживання, вартість стоянки, проїзд платними дорогами, амортизація автомобіля, добові, заробітна плата водія за період відрядження, тощо.

Також наголошує на тому, що ст. 345 МК України 2012 року митним органам надано право здійснювати митний контроль шляхом проведення планових документальних виїзних перевірок з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення. При цьому, ч. 4 ст. 69 МКУ 2012 року визначено, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після цього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. При цьому, згідно п. 14 ст. 354 МКУ рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

У зв'язку з виявленням митним органом факту невірної класифікації товару, уповноваженими особами митниці було проведено перевірку і попередніх митних оформлень товару «порошок магнезитовий каустичний марки ОТМК. 76», за результатами якої було виявлено 26 ВМД, оформлених за кодом 2519909000 згідно з УКТЗЕД.

У судовому засіданні представники відповідача наголошували на задоволені апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» зареєстровано виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 10.10.1995 серія А00 № 664431, код ЄДРПОУ 05761614 (т. 1 а.с.115).

02.08.2010 року між Dalmond Trade House Ltd. (Республіка Кіпр) як Продавцем та ВАТ «Концерн Стирол» як Покупцем був укладений зовнішньоекономічний контракт № DTH-015-10 на купівлю - продаж вогнетривкої продукції в асортименті передбаченим в Додатках (т. 1 а.с.8-46).

У період з 04.07.2011 року по 12.03.2012 року позивачем здійснювалося ввезення на митну територію України у режимі ІМ-40 порошок магнезитовий згідно вищевказаного зовнішньоекономічного контракту та були оформлені вантажні митні декларації на цей імпортований товар. Всього 26 ВМД, у графі 33 (код товару) вказаних ВМД було зазначено код згідно УКТЗЕД 2519909000 (т. 1 а.с.156-181).

Згідно з висновком № 17-249 від 27.04.2012 року Донецької служби з експертного забезпечення митних органів центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, було здійснено дослідження порошку магнезитового каустичного марки DTMR 76 та проведеними методами дослідження у складі товару виявлено гідравлічну зв'язку (т. 1 а.с.105-108).

Рішенням відповідача про визначення коду товару від 08.05.2012 року № КТ-700-0397-2012 змінено заявлений позивачем код товару 2519909000 зі ставкою ввізного мита 2% на код товару 3824509000 зі ставкою ввізного мита 5% згідно з УКТЗЕД (т.1 а.с.109-110).

Вищезазначене рішення позивачем не оскаржувалося.

Відповідно до положень Митного кодексу України 2012 року, Податкового кодексу України, на виконання Плану перевірок Східної митниці на IV квартал 2012 року, згідно наказу Східної митниці від 17.10.2012 року № 598 відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка дотримання ПАТ «Концерн Стирол» законодавства України з питань митної справи за період 05.11.2009 - 04.11.2012 року.

За результатами вищезазначеної перевірки був складений акт № 10/3/700000005/005761614 від 15.01.2013 року (т.1 а.с.47-90).

В розділі акту перевірки правильності класифікації імпортованих товарів згідно з УКТЗЕД вказується, що за результатами опрацювання товаросупроводних документів та висновків лабораторних досліджень рішенням від 08.05.2012 року № КТ-700-0397-2012, було змінено заявлений позивачем код товару 2519909000 зі ставкою ввізного мита 2% на код товару 3824509000 зі ставкою ввізного мита 5% згідно з УКТЗЕД (т.1 а.с.58).

Актом перевірки дотримання ПАТ «Концерн Стирол» вимог законодавства України з питань митної справи встановлено:

1) порушення вимог п. 5 ст. 267 Митного Кодексу України (в редакції Закону України від 11.07.2002 року № 92-ІV із змінами і доповненнями), п. 10.5 ст. 58 Митного кодексу України (в редакції Закону України від 13.03.2012 року № 4495-VI) в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, що призвело до недоборів митних платежів, у сумі 27472,20 грн. (з них: мито - 1969,08 грн., ПДВ - 25503,12 грн.), які підлягають перерахуванню до Державного бюджету;

2) порушення Закону України від 05.04.01 № 2371-III «Про Митний тариф України» в частині невірної класифікації товарів згідно УКТЗЕД, що призвело до недоборів митних платежів у сумі 161249,23 грн. (з них мито - 134374,33 грн., ПДВ - 26874,9 грн.), які підлягають перерахуванню до Державного бюджету. (т.1 а.с.63).

01.02.2013 року відповідачем на підставі акту перевірки, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 5 ст. 267 Митного кодексу України, п. 10.5 ст. 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року), Закону України «Про митний тариф України», п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р":

№ 29, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 170429,26 грн., у тому числі за основним платежем - 136343,41 грн., за штрафними санкціями - 34085,85 грн.;

№ 30, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 59829,48 грн., у тому числі за основним платежем - 47863,58 грн., за штрафними санкціями - 11965,90 грн. (т. 1 а.с.102-103)

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року Державну митну служби було зобов'язано надати інформацію про середню митну вартість товару «порошку магнезитового каустичного марки DTMR 76» за кодом УКТ ЗЕД 3824509000 та за кодом УКТ ЗЕД 2519909000 відповідно даних електронної цінової бази Державної митної служби України за період 04.07.2011 року по 12.03.2012 року (т. 1 а.с.236).

Листом Міністерства доходів і зборів України № 8334/5/99-99-24-02-05-16 від 19.07.2013 року повідомлено суд, що товар «порошок магнезитового каустичного марки DTMR 76» оформлявся за кодом УКТ ЗЕД 2519909000 за рівнем митної вартості 0,47 $/кг (виробник ООО «Група Магнезит» Росія). Оформлень за кодом УКТ ЗЕД 382450900 не виявлено (т.1 а.с.241).

Листом Міністерства доходів і зборів України № 9627/5/99-99-24-02-05-16 від 07.08.2013 року повідомлено суд, що товар «порошок магнезитового каустичного марки DTMR 76» оформлявся за кодом УКТ ЗЕД 2519909000 за рівнем митної вартості 0,47 $/кг (виробник ООО «Група Магнезит» Росія). Оформлень за кодом УКТ ЗЕД 382450900 не виявлено (т.1 а.с.245).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених окружним та апеляційним адміністративними судами, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок правомірним, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 543 Розділу ХХ Митного кодексу України (в редакції 2012 року) безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митну службу України.

Митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України.

Митними органами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спеціалізовані митні органи, митниці та митні пости.

За приписами ст. 544 Митного кодексу України призначенням митної служби України є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.

Реалізуючи митну політику України, митна служба України виконує такі основні завдання:

1) забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи;

2) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону;

3) створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзиту, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

4) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо;

5) аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю;

6) забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України;

7) застосування передбачених законом заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;

8) здійснення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

9) сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушеннями охоронюваних законом прав інтелектуальної власності;

10) запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил на всій митній території України;

11) здійснення в межах повноважень, визначених цим Кодексом, контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами;

12) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

13) ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн;

14) проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження;

15) здійснення обміну документами та інформацією (у тому числі електронною) з іншими державними органами;

16) впровадження, розвиток та технічне супроводження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій в державній митній справі, автоматизація митних процедур;

17) здійснення міжнародного співробітництва у сфері державної митної справи, залучення зовнішніх ресурсів для забезпечення діяльності митної служби України;

18) кінологічне забезпечення діяльності митної служби України;

19) управління об'єктами митної інфраструктури, розбудова митного кордону.

Відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012 року № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство доходів і зборів України, шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Указом Президента України 18.03.2013 року № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про дане Міністерство та, зокрема, визначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Східну митницю Держмитслужби реорганізовано шляхом приєднання до Східної митниці Міндоходів.

Тобто, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно митних інтересів України.

За приписами ст. 345 Митного кодексу України (в редакції 2012 року) документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з'ясування питань перевірки.

Відшкодування збитків та/або шкоди, заподіяних посадовими особами митного органу підприємству під час проведення перевірки, здійснюється у порядку, встановленому законом.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

У разі виявлення митним органом під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи митного органу вживають передбачених законом заходів.

У разі скасування, зміни за результатами документальної перевірки рішень щодо класифікації товарів для митних цілей, прийнятих митними органами відповідно до статті 69 цього Кодексу, або рішень про коригування заявленої митної вартості товарів, прийнятих митними органами відповідно до розділу III цього Кодексу, дії, вчинені підприємством на виконання таких рішень, не тягнуть за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені, накладення адміністративних стягнень, крім випадків, якщо зазначені рішення були прийняті на підставі поданих підприємством недостовірних документів, недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначених рішень, що суттєво вплинуло на характер цих рішень.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За приписами п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності проведеної відповідачем перевірки, оскільки в Митному кодексі України (в редакції 2012 року) закладені норми як матеріального так і процесуального права.

За приписами ст. 259 МК України (в редакції 2002 року) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 260 МК України (в редакції 2002 року) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Згідно ст. 264 МК України (в редакції 2002 року) заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 267 МК України (в редакції 2002 року) митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України

Згідно п.10.5 ст. 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно ст. 69 МК України (в редакції 2012 року) товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Відповідно до п. 14 ст. 354 МК України (в редакції 2012 року) в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», із врахуванням основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Згідно з пунктами 2,3 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1863, УКТ ЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку роботи відділу контролю митної вартості та класифікації товарів регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 року № 667 (у редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2011 року № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 року за № 968/14235, контроль правильності класифікації товарів, заявлених декларантом до митного оформлення, здійснюється посадовими особами, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовуються для виконання покладених завдань (уповноваженими особами підрозділу митного оформлення (далі - ПМО), які пройшли відповідну підготовку та/або стажування у відділі контролю митної вартості та класифікації товарів (далі - ВКМВК), посадовими особами ВКМВК, які перебувають у ПМО).

Згідно п. 4 розділу ІІ цього Порядку, контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД під час митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом:

перевірки повноти опису товару у митній декларації згідно з установленими вимогами, у тому числі опису його упаковки;

перевірки відповідності відомостей про товар, заявлених у вантажній митній декларації (далі - ВМД), відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах;

визначення завдань для перевірки характеристик товару з метою його ідентифікації та класифікації згідно з УКТ ЗЕД у разі ініціювання проведення митного огляду посадовими особами ВКМВК або уповноваженими особами ПМО.

За приписами п. 10 розділу ІІ цього Порядку, рішення приймається ВКМВК на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТ ЗЕД.

У пункті 4 «Висновок» Рішення зазначаються опис товару та встановлений десятизначний код товару згідно з УКТ ЗЕД, які мають міститись у відповідних графах ВМД згідно з вимогами Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за № 443/2247 (зі змінами).

Законом України «Про митний тариф» від 05.04.2001 року № 2371-III (в редакції, чинній на час митного оформлення) встановлено, що митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Згідно Указу Президента України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 17.05.2002 року № 466/2002 Україна приєдналась до вказаної системи.

Відповідно до п. «а» статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983 року, що є частиною національного законодавства України, кожна Договірна Сторона Конвенції зобов'язується, за виключенням випадків застосування положень (а) даного параграфу, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності даної Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов'язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без будь-яких доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об'єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.

Згідно пункту 1 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 428 цей Порядок визначає процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Порядком № 428 та Міжнародною конвенцією про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983 року передбачено, що Держмитслужба приймає рішення про проведення деталізації товарів в УКТ ЗЕД на національному рівні та запровадження додаткових одиниць виміру.

За приписами ст. 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (в редакція яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) сума над міру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.

Мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.

Своєчасно не сплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який, зокрема, містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення товарів за ВМД від 30.12.2010 року № 70001001/10/3720 для підтвердження транспортних витрат ПАТ «Концерн Стирол» подавалась виписана ТОВ «Сілвер бюро» довідка, згідно якої транспортні витрати з перевезення вантажу маршрутом Німеччина - п/п Ягодин склали 26 800,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що від Підприємства отримано рахунок-фактуру від 16.12.2010 року № СА-309, акт від 30.12.2010 № СА-309, що виставлялися ТОВ «Сілвер бюро» за дане перевезення, а саме, згідно вказаних первинних документів вартість транспортних послуг складає 32000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком митного органу, що оскільки відсутнє документальне підтвердження транспортних витрат до і після перетину митного кордону України, різниця у розмірі 5200,00 грн. повинна бути включена до митної вартості.

Також і в інших випадках, шляхом зіставлення відомостей, зазначених у вантажних митних деклараціях та документах, що надавались об'єктом контролю під час митного оформлення (інвойси, транспортні накладні, довідки транспортних витрат), з бухгалтерськими документами Концерну «Стирол» (договори на надання послуг з транспортування вантажів, акти виконаних робіт, рахунки на надання транспортних послуг, платіжні документи) та бухгалтерськими документами перевізників/експедиторів встановлено невідповідність між розміром транспортних витрат, заявлених під час митного оформлення, та витратами, понесеними перевізником/експедитором вантажу:

- № ВМД 700010001/10/81, відхилення складає 22572,21 грн.;

- № ВМД 700010001/10/660, відхилення складає 11182,70 грн.;

- № ВМД 700010001/10/1191, відхилення складає 200 грн.;

- № ВМД 700010001/10/1328, відхилення складає 7200 грн.;

- № ВМД 700010001/10/2107, відхилення складає 900 грн.;

- № ВМД 700010001/10/3720, відхилення складає 5200 грн.;

- № ВМД 700010001/11/3050, відхилення складає 6790 грн.

З огляду на вищенаведене, встановлений перевіркою факт заниження сум транспортних витрат, кошти у загальній сумі 54044,91 грн. підлягали включенню до митної вартості задекларованого товару за вказаними 8 ВМД (детальний розрахунок даної суми наведений в Додатку 5 до Акту перевірки) (т.1 а.с.87).

Розрахунки митної вартості з урахуванням встановлених відхилень по сплаті транспортних витрат та розрахунки донарахованих митних платежів наведені в Ддодатку 7 до цього Акту .(т.1 а.с.88 - 89)

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 05.11.2009 року по 04.11.2012 року Концерном «Стирол» власним автотранспортом здійснювалося перевезення імпортованих товарів з Росії, Польщі та Німеччини на територію України.

За вказаний період оформлено 13 вантажних митних декларацій в режимі «ІМ-40», які наведені у Додатку № 4 до Акту перевірки. (т.1 а.с.85-86)

Перевірка проведена шляхом співставлення транспортних витрат, зазначених у декларації митної вартості, які є складовою часткою при визначені митної вартості товарів, з витратами фактично понесеними підприємством (паливо, паливно-мастильні матеріали, витрати на відрядження, на проживання, паркування/стоянка, проїзд платними дорогами, амортизація автомобіля, заробітна плата водія, тощо).

З бухгалтерських документів (накази про відрядження водіїв, подорожні листи в міжнародному сполучені, авансові звіти водіїв, розрахунок сум амортизації автомобіля/заробітної плати водія, чеки на придбання палива/інформація щодо вартості палива (стосовно придбання палива за «картками») вбачається невідповідність заявлених транспортних витрат до митної території України у деклараціях митної вартості та встановлених перевіркою.

Відповідачем встановлено наявність витрат, які були понесені у зв'язку з доставлянням товару, але не були включені до загальних витрат на транспортування й відповідно до митної вартості: вартість проживання, вартість стоянки, проїзд платними дорогами, амортизація автомобіля, добові, заробітна плата водія за період відрядження тощо.

Розрахунки фактичних транспортних витрат по вищевказаним деклараціям з зазначенням відхилень наведені у Додатку № 4 до Акту перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком митного органу, що кошти у загальній сумі 78899,27 грн. підлягають включенню до митної вартості задекларованого товару за вказаними ВМД.

Щодо встановлення фактів невірної класифікації товарів, імпортованих позивачем встановленою перевіркою відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Єдиним можливим шляхом здійснення класифікації товарів безпосередньо митним органом є прийняття Рішення про класифікацію товарів відповідно до ст. 313 МК України 2002 року.

Форму такого Рішення станом на момент здійснення митного оформлення було передбачено наказом Держмитслужби України від 07.08.2007 року № 667 «Про затвердження Порядку роботи відділу контролю митної вартості та класифікації товарів регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України».

Відповідачем за період з 04.07.2011 року по 12.03.2012 року будь-яких Рішень про визначення коду товару «порошок магнезитовий каустичний» не приймались, а код товару 2519909000 згідно УКТ ЗЕД заявлявся декларантом Позивача самостійно у графі 33 вантажної митної декларації, що відповідає п. 5.3 розділу І Інструкції про порядок заповнення ВМД, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09.07.1997 року № 307 (у редакції, що діяла на момент здійснення митного оформлення).

У квітні 2012 року при митному оформленні товару «порошок магнезитовий каустичний марки БТМК 76», заявленого за ВМД від 24.04.12 № 700100000/2012/001018, зразки товару у встановленому порядку були до Донецької служби з експертного забезпечення митних органів (ДСЕЗМО) для проведення лабораторних досліджень.

Згідно результатів лабораторних досліджень, викладених у висновку ДонСЕЗМО від 27.04.2012 № 17-249, було визначено, що «При додаванні води проба товару з часом твердне, що згідно ДСТУ ГОСТ 28874:2006 Вогнетриви. Класифікація, свідчить про наявність у її складі гідравлічної зв'язки».

Саме здатність суміші тверднути при доданні води за рахунок наявності у складі продукту зв'язки відрізняє готовий розчин (готову суміш) товарних позицій 3824 або 3816 від аналогічних компонентів товарної позиції 2519.

З огляду на вищенаведене, визначено, що продукт належить до не вогнетривких розчинів, що застосовуються у будівельній та хімічній промисловості, та класифікується у товарній підкатегорії УКТЗЕД 3824509000.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем, за результатами опрацювання товаросупровідних документів та висновку лабораторних досліджень, правомірно було винесено Рішення від 08.05.2012 року про визначення коду товару № КТ-700-0397-2012, яким змінено заявлений код товару 2519909000 (ставка мита - 2 %) на код товару 3824509000 (ставка мита - 5 %) згідно з УКТЗЕД.

Зазначене рішення ПАТ «Концерн Стирол» в судовому порядку не оскаржувалося.

На підставі встановленої невірної класифікації товару, відповідачем проведено перевірку і попередніх митних оформлень товару «порошок магнезитовий каустичний марки DTMR 76», за результатами якої було виявлено 26 ВМД, оформлених за кодом 2519909000 згідно з УКТЗЕД.

З огляду на вищенаведене, виходячи з ідентичних характеристик товару, вказаних у графі 31 вищезазначених митних декларацій, відповідачем зроблено висновок щодо необхідності класифікації «порошку магнезитового каустичного марки DTMR 76», ввезеного в рамках контракту від 02.09.2010 року № DТН-015-10, укладеного з DALMOND TRADE HOUSE Ltd, у товарній підкатегорії 3824509000 (ставка мита 5%) згідно з УКТЗЕД, а не як було заявлено позивачем - 2519909000 (2%).

Розрахунок належних до сплати податків, що мають бути сплачені у зв'язку з встановленим фактом невірної класифікації, наведено у Додатку № 6 до Акту перевірки.

Стосовно посилань суду та позивача на судову практику Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України колегія суддів зазначає наступне.

Приведені судові рішення, ґрунтуються на ст. 69 МК України 2002 року та Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які на даний час втратили чинність.

Правовим обґрунтуванням дій митниці в спірному випадку є наведені положення Податкового та МК України 2012 року, які закріплюють повноваження митних органів, як контролюючих, зокрема, із здійснення контрольно-перевірочних заходів при вирішенні класифікаційних питань вже оформлених у митному відношенні товарів (чого не було в попередніх нормативно правових актах).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в межах наданих повноважень та у спосіб визначений законодавством проведено донарахування сум митних платежів, що підлягали сплаті до держбюджету.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки розмір витрат на завантаження, розвантаження та транспортування оцінюваних товарів до митного кордону України, не підтверджується у повному обсязі документами бухгалтерського обліку позивача та перевізників/експедиторів, тобто, має місце недотримання позивачем приписів ч. 3 ст. 267 Митного Кодексу України (в редакції 2002року), а тому до складу митної вартості повинна бути включена повна сума витрат на транспортування оцінюваних товарів Концерну «Стирол», також колегія суддів зазначає, що ст. 69 Митного кодексу України 2012 передбачає, що митний орган самостійно класифікує товари у всіх випадках виявлення порушення правил класифікації після митного оформлення без встановлення будь-яких умов чи застережень для реалізації вказаної норми закону.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Митним кодексом України (в редакції 2002 року), Митним кодексом України (в редакції 2012 року), ст. 2, ст. 11, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 3 ст. 198, п. 3, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східної митниці Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі № 805/2016/13-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі № 805/2016/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Східної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Східної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2013 року № 29 та від 01.02.2013 року № 30 - відмовити.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 09.10.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 14.10.2013 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська