Постанова № 34086526, 10.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р.Справа № 915/833/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Філінюк І.Г., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 09.10.2013р. №807 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Новікова Т.В., за довіреністю №1 від 21.01.2013р.

від відповідача: Власенко М.О., за довіреністю №1 від 03.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 11 липня 2013 року

по справі №915/833/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврощебінь"

до відповідача Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

про стягнення 31126,14 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Єврощебінь" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" та ПАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" 31126,14 грн., з яких: 26234,94 грн. основного боргу, 2162,77 грн. 3% річних та 2728,43 грн. інфляційних втрат.

В процесі розгляду справи господарським судом першої інстанції позивач частково відмовився від позовних вимог, а саме від позовних вимог до ПАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" та просив суд стягнути заборгованість та нараховані на неї 3% річних та інфляційні втрати у сумі 31126,14 грн. з ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11 липня 2013 року у справі №915/833/13 (суддя Бритавська Ю.С.) позовні вимоги ТОВ „Єврощебінь" задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 26234,94 грн. основного боргу, 2160,61 грн. 3% річних, 2728,43 грн. інфляційних втрат та 1720,33 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що додатковою угодою від 12.03.2009р., наданими заявками та поставкою товару сторони договору фактично вчинили конклюдентні дії, а саме наступні: з боку Замовника - надання відповідної заявки на поставку товару із зазначенням періоду поставки - 2009-2010 р.р. та підписання Додаткової угоди від 12.03.2009р., з боку відповідача - підписання Додаткової угоди від 12.03.2009р. та наступне надання на підставі договору та вказаної Додаткової угоди листа-заявки від 28.04.2010р. на поставку товару, з боку позивача - підписання Додаткової угоди від 12.03.2009р. та наступна поставка товару на підставі договору, Додаткової угоди та заявки відповідача. Враховуючи підтвердження матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару та транспортних послуг (витрат), пов'язаних з його поставкою, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів своєчасного погашення відповідачем наявної заборгованості, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Єврощебінь" в частині стягнення 26234,94 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Розрахунки 3% річних та втрат від інфляції місцевий господарський суд не прийняв до уваги з огляду на наявність помилок у вказаних розрахунках та надав свої розрахунки.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ „Єврощебінь" відмовити у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „Єврощебінь") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких просив просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" без задоволення, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 10.10.2013р.

Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 09.10.2013р. №807 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Філінюк І.Г.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2008р. між ТОВ „Єврощебінь" (постачальник, позивач), ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" (отримувач-платник, відповідач) та ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України", правонаступником якого є ПАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" (замовник) було укладено договір поставки №116 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався, відповідно до наданих замовником заявок, передати у власність отримувача-платника, а отримувач-платник зобов'язався прийняти та оплатити щебінь із природного каменю (надалі - товар), по фракціях відповідно до специфікації. Загальна кількість товару становить: - щебінь - 10000 куб.м.; - відсів - 10000 куб.м. За ініціативи замовника кількість товару, який постачається по даному договору може бути зменшена.

Відповідно до п.2.1 договору ціна за одиницю товару встановлюється за домовленістю сторін на кожну окрему партію товару, з урахуванням ринкових цін, умов поставки, термінів розрахунків і фіксується в додаткових угодах до договору. Погоджена сторонами ціна не може перевищувати граничної ціни на відповідний вид товару, встановленої Державною службою автомобільних доріг України, діючої на момент поставки.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 договору на поставку кожної партії товару замовник надає постачальнику заявку. У заявці вказується: найменування товару; кількість товару; строк поставки даної партії товару; умови поставки згідно ІНКОТЕРМС 2000; строк оплати за оставлений товар. Постачальник розглядає заявку замовника в 2 денний строк та акцептує її або надає замовнику обґрунтовані заперечення у письмовій формі (засобами факсимільного зв'язку або електронної пошти, з подальшим письмовим підтвердженням шляхом направлення листа). У разі відсутності у постачальника заперечень щодо отриманої заявки, між сторонами укладається додаткова угода на поставку даної партії товару з погодженням ціни за одиницю товару. Постачальник здійснює поставку кожної партії товару по ціні, на умовах та в строки, що передбачені відповідною додатковою угодою до цього договору. Датою передачі товару вважається дата підписання акту приймання передачі товару або належним чином оформлених товарно-транспортних документів.

За п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору приймання-передача товару проводиться уповноваженими представниками постачальника і отримувача-платника. Підтвердженням передачі кожної партії товару є акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками постачальника та покупця, та скріплюється печатками. Товар постачається постачальником відповідно до ІНКОТЕРМС 2000, на умовах СРТ (залізнична станція покупця (вказана в заявці)).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати покупцем на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів згідно рахунка-фактури на відвантажену партію товару.

У відповідності до п.12.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було надано позивачу заявки на підставі п.3.1 укладеного договору, з яких вбачається замовлення поставок товару із вказанням періоду поставок - 2009р. та 2009-2010 р.р.

Зокрема, 11.03.2009р. та 12.03.2009р. замовником було надано позивачу заявки відповідно до договору поставки №116 від 15.10.2008р. на поставку ДП „Миколаївський облавтодор" 150 куб.м. (210 т.) щебеню гранітного фракції 5-10 мм (1,4 т/куб.м.). Строк поставки партії - 7 днів після підписання додаткової угоди та отримання реквізитів на відвантаження товару від ДП „Миколаївській облавтодор". Період поставки - 2009-2010 р.р.

У подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до договору поставки №116 від 15.10.2008р, а саме додаткові угоди від 06.03.2009р. та від 12.03.2009р.

Як вбачається з пояснень представників сторін, поставки товару за додатковою угодою від 06.03.2009р. були здійснені у 2009 році, спори щодо поставок здійснених у 2009 році між сторонами відсутні.

Відповідно до п.1 додаткової угоди від 12.03.2009р. до договору поставки №116 від 15.10.2008р. на підставі заявки замовника, постачальник передає, а отримувач-платник приймає та оплачує на умовах вищезазначеного договору наступний товар: щебінь гранітний фракції 5-10 мм (1,4 т/куб.м.) у кількості 150 куб.м., 210 т., ціна за 1 куб.м. - 121,80 грн., загальна вартість 18270 грн. В ціну не включаються транспортні витрати, які мають бути оплачені покупцем, на підставі окремого рахунку-фактури та акту прийому-передачі, який надається постачальником в кінці місяця, який складається з залізничного тарифу, додаткових зборів та витрат по подачі та збирання вагонів.

Згідно з п.3 додаткової угоди від 12.03.2009р. до договору поставки №116 від 15.10.2008р. постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ (згідно з Інкотермс 2000) за реквізитами відвантаження, які надаються отримувачем-платником в письмовій формі (засобами факсимільного зв'язку або електронної пошти, з подальшим письмовим підтвердженням шляхом направлення листа) та є невід'ємною частиною даної додаткової угоди.

Пунктом 4 додаткової угоди від 12.03.2009р. до договору поставки №116 від 15.10.2008р. передбачено, що поставка даної партії товару здійснюється постачальником в строк 7 діб після підписання цієї додаткової угоди та отримання реквізитів на відвантаження.

У відповідності до п.5 додаткової угоди від 12.03.2009р. до договору поставки №116 від 15.10.2008р. отримувач-платник оплачує поставлений товар в строк 90 днів з дати отримання від постачальника рахунку-фактури та підписання сторонами акту приймання-передачі товару та/або належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

28.04.2010р. ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" додатково направило ТОВ „Єврощебінь" лист-заявку, в якій просило позивача виставити рахунок та провести відвантаження та поставку партії товару відповідно до договору поставки №116 від 15.10.2008р. та додаткової угоди від 12.03.2009р., а саме: щебінь гранітний фракції 5-10 мм, у кількості 156,82 куб.м. (207 т), за ціною - 121,80 грн. та надало відповідні реквізити відвантаження, обов'язковість яких для поставки визначена відповідними договором, угодами до нього та заявками.

На виконання умов укладених між сторонами договору поставки №116 від 15.10.2008р. та Додаткової угоди від 12.03.2009р. до нього, наданих Замовником та відповідачем заявок, 28.04.2010р. позивачем було відвантажено відповідачу замовлений товар на умовах СРТ (згідно Інкотермс 2000) за реквізитами відвантаження, зазначеними відповідачем у листі-заявці від 28.04.2010р. (а.с. 106), що підтверджується відповідною квитанцією про приймання вантажу від 28.04.2010р. №42421521 (а.с. 27).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000032 від 28.04.2010р. на суму 19100,68 грн. та №СФ-0000033 від 28.04.2010р. на суму 7134,26 грн., які були надіслані відповідачу листом від 29.06.2011р. №86, в якому заявлено вимогу сплату заборгованості у розмірі 26234,94 грн., з яких: 19100,68 грн. боргу за поставлений за Додатковою угодою від 12.03.2009р. щебінь та 7134,26 грн. транспортних послуг.

Окрім того, представниками сторін було підписано видаткову накладну №РН-0000022 від 28.04.2010р. на суму 19100,68 грн.(а.с. 26), відповідно до якої позивачем передано, а відповідачем одержано за рахунком-фактури №СФ0000032 від 28.04.2010р. щебінь фр.5-10 у кількості 156,820т. також на підставі п.1 додаткової угоди від 12.03.2009р. до договору - акт №ОУ-0000013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 7134,26 грн. по рахунку №СФ-0000033 від 28.04.2010р. (а.с. 28).

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою №15 від 07.02.2012р., який був отриманий останнім 17.02.2012р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.02.2013р. В зазначеному листі ТОВ „Єврощебінь" заявив відповідачу вимогу про сплату заборгованості в розмірі 26234,94 грн.

17.10.2012р. сторонами по справі було підписано та скріплено печатками акт перевірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, згідно з договором поставки №116 від 15.10.2008р. станом на 17.10.2012р. за відповідачем на користь позивача наявна заборгованість у розмірі 26234,94 грн.

22.04.2013р. ТОВ „Єврощебінь" звернулось до відповідача з повторним листом-вимогою №95 про сплату 24234,94 грн. заборгованості та 1991,91 грн. трьох відсотків річних. Дана вимога була отримана відповідачем 24.04.2013р., що підтверджується відповідними документами кур'єрської служби.

Вказані листи-вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Єврощебінь" до господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом до ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Щодо позовних вимог ТОВ „Єврощебінь" в частині стягнення з відповідача 26234,94 грн. основного боргу, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 5 статті 265 ГК України передбачено, що до відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже було зазначено вище та вірно зазначено господарським судом першої інстанції, п.12.1 укладеного між сторонами договору поставки №116 від 15.10.2008р. сторонами було погоджено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вимогами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на спростування факту отримання та підписання відповідних рахунків-фактури №СФ-0000032 від 28.04.2010р. на суму 19100,68 грн. та №СФ-0000033 від 28.04.2010р. на суму 7134,26 грн., квитанції про приймання вантажу від 28.04.2010р. №42421521, листа-заявки від 28.04.2010р., видаткової накладної №РН-0000022 від 28.04.2010р. на суму 19100,68 грн. та акту №ОУ-0000013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 7134,26 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, матеріали та обставини справи, приймаючи до уваги факт виставлення та направлення відповідачу рахунків-фактури №СФ-0000032 від 28.04.2010р. на суму 19100,68 грн. та №СФ-0000033 від 28.04.2010р. на суму 7134,26 грн., які були надіслані відповідачу листом від 29.06.2011р. №86, враховуючи видаткову накладну №РН-0000022 від 28.04.2010р. на суму 19100,68 грн., за якою позивачем було передано, а відповідачем отримано 156,820т. щебеня, яка в свою чергу підписана представниками сторін, акт №ОУ-0000013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 7134,26 грн., за яким позивачем було проведено для відповідача роботи (надані послуги) за рахунком №СФ-0000033 від 28.04.2010р. на суму 7134,26 грн. (залізничний тариф, подача забирання вагонів, додатковий збір при перевезенні вантажу), яка також підписана представниками сторін, квитанцію про приймання вантажу від 28.04.2010р. №42421521 та лист-заявку від 28.04.2010р. на отримання відповідного товару, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт поставлення позивачем, та отримання відповідачем щебеню на суму 19100,68 грн. на підставі договору поставки №116 від 15.08.2008р. та додаткової угоди до нього від 12.03.2009р.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на вищенаведене, дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що дії сторін, а саме: надання відповідачем відповідної заявки на поставку товару із зазначенням періоду поставки - 2009-2010 р.р., підписання сторонами додаткової угоди від 12.03.2009р., подальше надання на підставі договору та вказаної Додаткової угоди відповідачем листа-заявки від 28.04.2010р. на поставку товару, та наступна поставка товару на підставі договору, Додаткової угоди та заявки відповідача, вчинені та спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для підтвердження факту продовження дії договору поставки №116 від 15.10.2008р., відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, згідно з якими цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Така ж правова позиція щодо продовження між сторонами за таких обставин договірних зобов'язань викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.04.2011р. по справі №20/125-10.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності або погашення відповідної заборгованості у розмірі 26234,94 грн. за поставлений позивачем щебінь на підставі договору поставки №116 від 15.10.2008р. та додаткової угоди до нього від 12.03.2009р.

За таких обставин, враховуючи встановлення апеляційним господарським судом факту поставки та отримання відповідачем спірного товару, приймаючи до уваги підписання сторонами акту перевірки взаєморозрахунків за спірним договором на суму 26234,94 грн., з огляду на те, що відповідачем не сплачена відповідна заборгованість, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не виконані свої зобов'язання за договором поставки №116 від 15.10.2008р. та додаткової угоди до нього від 12.03.2009р. в частині оплати поставленого позивачем товару та транспортних послуг (витрат), пов'язаних з його поставкою.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ „Єврощебінь" в частині стягнення з відповідача 26234,94 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань скаржника на закінчення строку дії укладеного між сторонами договору, не підписання сторонами відповідної Додаткової угоди до договору, на підставі якої здійснювалась поставка товару, неналежність документів, що підтверджують поставку товару, вказані доводи не приймаються до уваги апеляційним господарським судом з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість, та оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи та вищезазначеними висновками Одеського апеляційного господарського суду.

Решта доказів наданих сторонами не стосуються предмету спору та не спростовують вищезазначених висновків колегії суддів.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2162,77 грн. 3% річних та 2728,43 грн. інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що такий розрахунок зроблено з порушенням норм чинного законодавства, та вважає вірним розрахунок річних, який було надано господарським судом Миколаївської області.

Проаналізував наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що такий розрахунок зроблено з порушенням норм чинного законодавства, та погоджується з розрахунком втрат від інфляції господарського суду першої інстанції, також, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що господарські суди, відповідно до ст. 83 ГПК України, позбавлені виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Єврощебінь" в частині стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню, а саме, стягненню підлягають 2160,61 грн. 3% річних та 2728,43 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах було частково задоволено позовні вимоги ТОВ „Єврощебінь".

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11 липня 2013 по справі №915/833/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 14 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов І.Г. Філінюк А.І. Ярош