Постанова № 34086389, 14.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.10.2013 р. справа №905/4317/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,суддів:Марченко О.А., Радіонової О.О.за участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від05.09.2013р.проповернення зустрічної позовної заяви без розглядуу справі№905/4317/13 (суддя Бокова Ю.В.)за позовомПриватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. ДонецькдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», м. Донецьк простягнення заборгованості у сумі 1790197,98грн.. пені у сумі 133896,88грн.В С Т А Н О В И В :

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/4317/13 за позовом Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 1790197,98грн.. пені у сумі 133896,88грн.

05 вересня 2013 року до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк про визнання договору №24739дс від 23.11.2011р. недійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у справі №905/4317/13 позовну заяву ТОВ «Збагачувальна фабрика №105» повернуто без розгляду на підставі п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.63 ГПК України у зв'язку з ненаданням доказів, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини, ненаданням заявником доказів сплати судового збору та направлення іншій стороні позову з додатками.

ТОВ «Збагачувальна фабрика №105» не погодившись із ухвалою господарського суду від 05.09.2013р., подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу, передати позовну заяву для розгляду до господарського суду Донецької області.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник посилається на те, що положення чинного законодавства не містять вказівок щодо обов'язку сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви, а також на те, що позовна заява містить всі обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2013р. у справі №905/4317/13 прийнято апеляційну скаргу до провадження, а також було зобов'язано скаржника надати оригінал зустрічної позовної заяви з доданими до неї документами. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 16.09.2013р., 17.09.2013р. та 18.09.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» зазначило, що оспорювана ухвала винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання 09.10.2013р. представники скаржника та сторін не з'явилися, причин неявки до суду не повідомили.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи ті обставини, що явка представників скаржника та сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, скорочений строк для перегляду апеляційним судом ухвали суду першої інстанції (ст.102 ГПК України), колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників скаржника та сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно частини 5 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положенню частини першої статті 55 Конституції України дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.97р. N9-зп.

Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

За приписами ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 60 ГПК України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів. Це означає, що позов повинен бути поданий з додержанням вимог статей 54-57 ГПК України щодо форми і змісту позовних заяв.

При винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції застосовано п.3

ст.63 ГПК України. Зокрема, суд послався на те, що ТОВ «Збагачувальна фабрика №105» до позовної заяви не додано жодних доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтується позовна вимога.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2013р. про порушення апеляційного провадження та від 25.09.2013р. про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі №905/4317/13, було зобов'язано скаржника надати до суду оригінал зустрічної позовної заяви з доданими до неї документами. Скаржником вимоги суду не виконані.

Колегія суддів, оглянувши копію зустрічної позовної заяви, наявної в матеріалах справи, дійшла висновку про те, що посилання суду першої інстанції на п.3 ст.63 ГПК України у даній справі не можуть слугувати підставою для повернення зустрічної позовної заяви без розгляду та помилково застосовані судом першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до п.3 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

В своїй ухвалі суд першої інстанції зазначив, що позивач у позовній заяві зазначає про наявність договору №24739дс від 23.11.2011р., водночас, до позовної заяви не додано жодного документа, зокрема договору №24739дс від 23.11.2011р.

Згідно п.3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Пунктом 3.5. зазначеної постанови визначено, що якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо прийняття або не прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду, міг скористатися наданим йому правом та витребувати у ТОВ «Збагачувальна фабрика №105» договір №24739дс від 23.11.2011р., а також інші докази, які необхідні при розгляді даної зустрічної позовної заяви.

Отже, викладені судом першої інстанції в ухвалі від 05.09.2013р. обставини не можуть бути підставою для повернення зустрічного позову на підставі п.3 ст.63 ГПК України.

Водночас, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про повернення матеріалів позовної заяви та доданих документів без розгляду згідно з п.п.4, 6 ст. 63 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст.2 Закону Україну «Про судовий збір»).

За приписами ст.3 Закону Україну «Про судовий збір» судовий збір справляється, в тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013р. складає 1147грн.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, до позовної заяви не надано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, які також відсутні в переліку документів, доданих до позовної заяви.

Частиною 1 статті 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Копії позовної заяви та доданих до неї документів повинні надсилатися до подання позовної заяви до суду, виходячи з того, що відповідно до ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Копії позовної заяви та доданих до неї документів надсилаються поштою, кур'єрською доставкою або вручаються нарочним під розписку.

Відповідно до пункту 2 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою Kабінету Mіністрів України від 05.03.2009р. №270, фіскальний чек видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує лише факт надання послуги відділенням зв'язку, у зв'язку з чим за відсутності опису вкладення або списку відправлень, засвідчених підписами працівника пошти та відбитком календарного штемпеля, не може вважатися належним доказом надіслання копії позовної заяви іншій стороні у справі.

Таким чином, належним доказом направлення копії позовної заяви іншим сторонам у справі відповідно до статті 34 ГПК України є фінансовий чек та опис вкладення або списки відправлень.

Як вбачається з копії зустрічної позовної заяви, наявної в матеріалах справи, ТОВ «Збагачувальна фабрика №105» до зустрічної позовної заяви в якості доказів надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» було додано фіскальний чек №3920 від 05.09.2013р. без листа з описом вкладення.

Відповідно до п.п.4, 6 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду зокрема, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Отже, за змістом статей 44, 56 і 57 ГПК України ТОВ «Збагачувальна фабрика №105» при поданні зустрічного позову мало сплатити судовий збір, а також надіслати стороні у справі копію позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, однак на момент подання позовної заяви скаржник вказаних вимог не виконав.

Відповідно до ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що пункт 3 ст.63 ГПК України був невірно застосований судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, проте це не вплинуло на правильність висновків суду, а саме наявність правових підстав для повернення зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду згідно з п.п.4, 6 ст.63 ГПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у справі №905/4317/13 не підлягає скасуванню, та має бути залишена без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови апеляційної інстанції. Апеляційна скарга з наведених підстав задоволенню не підлягає.

Разом з тим, повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає зверненню з відповідною позовною заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Враховуючи до ст.49 ГПК України, судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає віднесенню на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 44, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у справі №905/4317/13 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у справі №905/4317/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надруковано 6 примірників: 1 - позивачу (вул. Челюскінців, 174, м. Донецьк, 83001); 1 - відповідачу (бул. Шевченко, 3/б, м. Донецьк); 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС