Рішення № 34086239, 09.10.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2013 року Справа №913/2487/13

Провадження №32/913/2487/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрхіменерго», м.Сєвєродонецьк, код ЄДРПОУ 05744691

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», м.Сєвєродонецьк, код ЄДРПОУ 04643841

про стягнення 8414,60 грн.

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ямов А.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрхіменерго», м.Сєвєродонецьк звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» про стягнення заборгованості за договором №15-77 від 15.06.2012р. в сумі 7729,99 грн., пені - 570,25 грн. та 3% річних - 114,36 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №15-77 від 15.06.2012р. в частині проведення оплати виконаних за вказаною угодою робіт на суму 7729,99 грн. згідно із актом №21 від 25.06.2012р., що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №9101611539871.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання на виклик суду не з'явився, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 15.06.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Укрхіменерго» (виконавець) та Товариством з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (замовник) був укладений договір №15-77.

За змістом п.1.1, п.1.2 вказаного договору виконавець зобов'язався своїми силами та засобами виконати токарну обробку фланців у кількості 8 шт, а замовник прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно із п.2.2 договору №15-77 від 15.06.2012р. загальна сума договору становить 30920 грн. з урахуванням ПДВ - 5153,33 грн.

У відповідності до п.10.1 укладеного позивачем та відповідачем правочину договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання обов'язків обома сторонами.

За правилами ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №15-77 від 15.06.2012р., позивачем має бути доведено, в тому числі, факт здійснення та прийняття робіт за вказаним правочином, а також настання строку виконання замовником за договором обов'язку стосовно оплати виконаних робіт.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, факт виконання позивачем обов'язків за договором №15-77 від 15.06.2012р. підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 30919,96 грн., а саме: №18 від 20.06.2012р. на суму 7729,99 грн., №19 від 21.06.2012р. на суму 7729,99 грн., №20 від 22.06.2012р. на суму 7729,99 грн., №21 від 25.06.2012р. на суму 7729,99 грн.

Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень, внаслідок чого приймаються судом в якості належного доказу здійснення позивачем та прийняття відповідачем робіт у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт виконання робіт, зокрема, на суму 7729,99 грн. у відповідності до акту №21 від 25.06.2012р.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту п.п.2.3, 2.5 договору №15-77 від 15.06.2012р. оплата здійснюється протягом 3 банківських днів з дня отримання повідомлення про виконання робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Як зазначалося вище, акт №21 щодо прийняття виконаних робіт на суму 7729,99 грн. було підписано замовником та виконавцем 25.06.2012р., внаслідок чого судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за договором №15-77 від 15.06.2012р. у визначеній частині настав.

Проте, за поясненнями позивача, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Товариство з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» за виконані роботи з позивачем в повному обсязі не розрахувалося.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.09.2013р. відповідача було зобов'язано, зокрема, надати докази часткової чи повної оплати визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Витребуваних судом доказів Товариством з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу не представлено, тверджень позивача щодо наявності заборгованості в сумі 7729,99 грн. не спростовано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №15-77 від 15.06.2012р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрхіменерго» до Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» про стягнення 7729,99 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Згідно із п.7.2 договору №15-77 від 15.06.2012р. за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Одночасно, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, з огляду на те, що погоджена позивачем та відповідачем у договорі №15-77 від 15.06.2012р. ставка пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, з огляду на вимоги ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» позивачем при здійсненні розрахунку пені правомірно застосована подвійна облікова ставка Національного банку України.

За змістом позовної заяви пеня за період з 30.06.2012 по 26.12.2012р. становить 570,25 грн.

Наразі, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 03.07.2012р. по 26.12.2012р. на суму 560,74 грн. (ставка НБУ = 7,5%; 7729,99 грн. * 2 * 7,5% * 177 днів прострочення / 366 = 560,74 грн.).

При цьому, судом прийнято до уваги, що 28.06.2012р., 30.06.2012р., 01.07.2012р. були вихідними днями, а робочий день 29.06.2012р. було перенесено на 07.07.2012р. згідно з розпорядженням №1210-р від 28.11.2011р. Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2012 році». Крім того, судом враховано, що робота системи електронних платежів Національного банку України також була перенесена з 29.06.2012р. на 07.07.2012р. у відповідності до листа №25-211/203-822 від 25.01.2012р. Національного банку України «Про перенесення робочих днів СЕП у 2012 році».

З огляду на вищевикладене, судом частково задовольняються вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрхіменерго» про стягнення пені в сумі 570,25 грн., а саме на суму 560,74 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за період з 03.07.2012р. (з урахуванням обставин, які визначені вище) по 26.12.2012р. на суму 112,15 грн. (3% / 366 = 0,0081967%; 7729,99 грн. * 0,0082192% * 177 днів прострочення = 112,15 грн.).

Таким чином, судом частково задовольняються вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрхіменерго» про стягнення 3% річних в сумі 114,36 грн., а саме на суму 112,15 грн.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрхіменерго», м.Сєвєродонецьк до Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», м.Сєвєродонецьк про стягнення заборгованості за договором №15-77 від 15.06.2012р. в сумі 7729,99 грн., пені - 570,25 грн. та 3% річних - 114,36 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (93403, м.Сєвєродонецьк, вул.Пивоварова, буд.5-Д6/1, код ЄДРПОУ 04643841) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрхіменерго» (93400, м.Сєвєродонецьк, вул.Промислова, буд.36, код ЄДРПОУ 05744691) заборгованість в сумі 7729,99 грн., пеню - 560,74 грн., 3% річних - 112,15 грн., а також судовий збір в розмірі 1718,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.10.2013р.

Суддя Ю.О. Паляниця