Рішення № 34086210, 07.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р.Справа № 922/3035/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 202 650,41 грн. за участю представників сторін:

позивача - Фокін Р.В. за довіреністю від 05.09.2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 202 650,41 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки №42/12 від 19.03.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 526, 530, 610, 625, 655, 664, 692 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 174 811,64 грн., яка утворилась за період з 10.04.2012 року по 13.09.2012 року, пеню в розмірі 22582,15 грн., 3% річних в розмірі 4557,37 грн., інфляційне збільшення в розмірі 699,25 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 4054,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 06.08.2013 року о 11:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 23.09.2013 року о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2013 року було клопотання представника позивача (вх. 34860) про продовження строку розгляду справи за межами двохмісячного строку, встановленого ч.1. ст. 69 ГПК України - задоволено та продовжено строк розгляду справи №922/3035/13 на 15 днів, до 07.10.2013 року, а також розгляд справи відкладено на 07.10.2013 року о 10:30 годині.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 174 811,64 грн., яка утворилась за період з 10.04.2012 року по 13.09.2012 року, пеню в розмірі 22582,15 грн., 3% річних в розмірі 4557,37 грн., інфляційне збільшення в розмірі 699,25 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 4054,00 грн. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102211981694.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

19 березня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕЛІТ» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» (Відповідач) було укладено договір поставки 2/12 (Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору Позивач прийняв на себе зобов'язання в порядку та строки, встановлені Договором, передавати у власність Покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а Відповідач прийняв на себе зобов'язання приймати та оплачувати такий товар на умовах визначених у Договорі.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 232 022,46 грн., що підтверджується видатковими накладними: №Ха-004440 від 10.04.2012, №Ха-004442 від 10.04.2012, №Ха-004445 від 10.04.2012, №Ха-005120 від 20.04.2012, №Ха-005121 від 20.04.2012, №Ха-005122 від 20.04.2012, №Ха-005671 від 27.04.2012, №Ха-005672 від 27.04.2012, №Ха-005673 від 27.04.2012, №Ха-006223 від 04.05.2012, №Ха- 006224 від 04.05.2012, №Ха-006225 від 04.05.2012, №Ха-007679 від 18.05.2012, №Ха-007683 від 18.05.2012. №Ха-007687 від 18.05.2012, №Ха-008019 від 22.05.2012, №Ха-008021 від 22.05.2012, №Ха-008025 від 22.05.2012, №Ха-008026 від 22.05.2012, №Ха-008027 від 22.05.2012, №Ха-008209 від 24.05.2012, №Ха -008405 від 26.05.2012, №Ха-008640 від 30.05.2012, №Ха-008641 від 30.05.2012, №Ха-008642 від 30.05.2012. №Ха-008643 від 30.05.2012, №Ха-008644 від 30.05.2012, №Ха-008645 від 30.05.2012, №Ха-009175 від 06.06.2012, №Ха-009177 від 06.06.2012, №Ха-009178 від 06.06.2012, №Ха-009179 від 06.06.2012, №Ха- 009182 від 06.06.2012, №Ха-009184 від 06.06.2012, №Ха-009367 від 08.06.2012, №Ха-009368 від 08.06.2012. №Ха-009369 від 08.06.2012, №Ха-009683 від 13.06.2012, №Ха-009684 від 13.06.2012, №Ха-009685 від 13.06.2012, №Ха-009786 від 13.06.2012, №Ха-009787 від 13.06.2012, №Ха-009788 від 13.06.2012, №Ха- 009952 від 15.06.2012, №Ха-009953 від 15.06.2012, №Ха-009954 від 15.06.2012, №Ха-010073 від 16.06.2012, №Ха-010074 від 16.06.2012, №Ха-010075 від 16.06.2012, №Ха-010076 від 16.06.2012, №Ха-010077 від 16.06.2012, №Ха-010078 від 16.06.2012, №Ха-010388 від 20.06.2012, №Ха-010389 від 20.06.2012, №Ха-010390 від 20.06.2012, №Ха-010391 від 20.06.2012, №Ха-010392 від 20.06.2012, №Ха-010635 від 22.06.2012, №Ха- 010650 від 22.06.2012, №Ха-010651 від 22.06.2012, №Ха-010726 від 23.06.2012, №Ха-010727 від 23.06.2012, №Ха-010728 від 23.06.2012, №Ха-010729 від 23.06.2012, №Ха-010730 від 23.06.2012, №Ха-011199 від 28.06.2012, №Ха-011200 від 28.06.2012, №Ха-011201 від 28.06.2012, №Ха-011202 від 28.06.2012, №Ха-011203 від 28.06.2012, №Ха-011205 від 28.06.2012, №Ха-011303 від 29.06.2012, №Ха-011304 від 29.06.2012, №Ха- 011305 від 29.06.2012, №Ха-011625 від 04.07.2012, №Ха-011627 від 04.07.2012, №Ха-012347 від 12.07.2012. №Ха-012348 від 12.07.2012, №Ха-012350 від 12.07.2012, №Ха-012351 від 12.07.2012, №Ха-012487 від 13.07.2012, №Ха-012490 від 13.07.2012, №Ха-012494 від 13.07.2012, №Ха-012622 від 14.07.2012, №Ха-012624 від 14.07.2012, №Ха-012625 від 14.07.2012, №Ха-012626 від 14.07.2012, №Ха-012632 від 14.07.2012, №Ха- 012635 від 14.07.2012, №Ха-012880 від 18.07.2012, №Ха-012881 від 18.07.2012, №Ха-012882 від 18.07.2012. №Ха-012883 від 18.07.2012, №Ха-012884 від 18.07.2012, №Ха-012885 від 18.07.2012, №Ха-0ІЗ 137 від 20.07.2012, №Ха-013160 від 20.07.2012, №Ха-013242 від 21.07.2012, №Ха-013243 від 21.07.2012, №Ха-013244 від 21.07.2012, №Ха-013246 від 21.07.2012, №Ха-013419 від 25.07.2012, №Ха-013420 від 25.07.2012, №Ха- 013421 від 25.07.2012, №Ха-013422 від 25.07.2012, №Ха-013423 від 25.07.2012, №Ха-013666 від 27.07.2012. №Ха-013667 від 27.07.2012, №Ха-013747 від 28.07.2012, №Ха-014127 від 02.08.2012, №Ха-014128 від 02.08.2012, №Ха-014129 від 02.08.2012, №Ха-014130 від 02.08.2012, №Ха-014131 від 02.08.2012, №Ха-014132 від 02.08.2012, №Ха-014220 від 03.08.2012, №Ха-014221 від 03.08.2012, №Ха-014222 від 03.08.2012, №Ха- 014310 від 04.08.2012, №Ха-014579 від 08.08.2012, №Ха-014580 від 08.08.2012, №Ха-014581 від 08.08.2012, №Ха-014583 від 08.08.2012, №Ха-014584 від 08.08.2012, №Ха-014689 від 09.08.2012, №Ха-014691 від 09.08.2012, №Ха-014692 від 09.08.2012, №Ха-014693 від 09.08.2012, №Ха-014695 від 09.08.2012, №Ха-015775 від 23.08.2012, №Ха-015777 від 23.08.2012, №Ха-015778 від 23.08.2012, №Ха-015779 від 23.08.2012, №Ха- 015780 від 23.08.2012, №Ха-015781 від 23.08.2012, №Ха-015784 від 23.08.2012, №Ха-016266 від 30.08.2012, №Ха-016267 від 30.08.2012, №Ха-016268 від 30.08.2012, №Ха-016269 від 30.08.2012, №Ха-016270 від 30.08.2012, №Ха-016271 від 30.08.2012, №Ха-016713 від 06.09.2012, №Ха-016714 від 06.09.2012, №Ха-1671; від 06.09.2012, №Ха-016716 від 06.09.2012, №Ха-016718 від 06.09.2012, №Ха-016719 від 06.09.2012, №Ха- 017120 від 13.09.2012, №Ха-017121 від 13.09.2012, №Ха-017122 від 13.09.2012, №Ха-017123 від 13.09.2012, №Ха-017124 від 13.09.2012 р. (том 1, арк.с. 40 - 237).

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що покупець проводить оплату товару на умовах 30 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання коштів з банківського рахунка Покупця.

Відповідно до укладеної 19.03.2012 р. Додаткової угоди до Договору поставки від 19.03.2012 р. №42/12, сторонами було узгоджено, що покупець проводить оплату товару на умовах 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата списання коштів : банківського рахунка Покупця.

Судом встановлено, що позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму в розмірі 232 022,46 грн., відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар в сумі 16 340,14 грн., та частину товару на суму 40 870,88 грн. було повернено. Таким чином, не сплаченою залишилась сума отриманого відповідачем товару в розмірі 174 811,44 грн.

Отже, надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 174 811,64 грн.

Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 22 582,15 грн. пені, 4 557,37 грн. - 3 % річних та інфляційне збільшення в розмірі 699,25 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох відсотків річних в сумі 4557,37 грн. (розрахунок, арк.с. 23 - 24) та інфляційних нарахувань в розмірі 699,25 грн. (розрахунок арк..с. 24 - 26), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2. Договору, яким встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 22 582,15 грн.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені у розмірі 22 582,15 грн. (розрахунок арк.с. 21 - 23), суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок нарахований не вірно, оскільки нарахування пені перевищує встановлений ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України термін нарахування, тому, задоволенню підлягає пеня в розмірі 19 888,15 грн., в частині стягнення пені в розмірі 2693,55 грн., суд відмовляє у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", м. Харків (61052, м.Харків, вул.Мала Панасівська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34629821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт", м. Київ (01032, м.Київ, вул.Саксоганського, будинок 115-А, код ЄДРПОУ 34965659) суму основного боргу в розмірі 174 811,64 грн., пеню в розмірі 19 888,60 грн., 3% річних в розмірі 4557,37 грн., інфляційні нарахування в розмірі 699,25 грн., судовий збір в розмірі 3999,13 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 2693,55 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 14.10.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/3035/13