Рішення № 34086161, 10.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17368/13 10.10.13

За позовом ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»

до ВАТ « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6 244, 63 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не з»явився

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова копанія «Українська страхова група» (надалі - ПрАТ «СК «УСГ», позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - ВАТ НАСК «Оранта», відповідач) про стягнення 6 244, 63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.09.2013 порушено провадження у справі № 910/17368/13, розгляд справи призначено на 26.09.2013.

В судове засідання 26.09.2013 представники сторін не прибули, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, суд відклав розгляд справи на 10.10.2013.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2013 не з'явився, подав клопотання через канцелярію суду про розгляд без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.10.2013 також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача є: 02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд.7, літ. «Д»;

Ухвала суду від 13.09.2013 за вказаною адресою отримана відповідачем 19.09.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02081 0296573 6 ( в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 між ПрАТ «СК «Українська страхова група» та ТОВ «Віта-Авто» (надалі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-0301-12-00010, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля « Вольво», д.н. АС 2748 АО.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

03.03.2013 на вул. Люстдорфська в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів : застрахованого позивачем автомобіля «Вольво», д.н. АС 2748 АО та «ГАЗ», д.н. ВН 8798 АМ , який знаходився під керуванням водія Загарія Володимира Вікторовича, що підтверджується довідкою № 9165978 ВДАІ України( в матеріалах справи).

Згідно з постановою Київського районного суду м. Одеси від 04.04.2013 (справа № 520/3540/13-п Загарія В.В.. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Вольво», д.н. АС 2748 АО , а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно до акту виконаних робіт №СН-ОД 130843 від 19.03.2013, наданим СТО «Вольво», вартість матеріального збитку, нанесеного власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП становить 6 244,63 грн. (копія в матеріалах справи).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту № КА-3052 від 27.03.2013, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 6 244,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5096 від 29.03.2013( в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Загарія В.В. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації ним автомобіля «ГАЗ», д.н. ВН 8798 АМ ним відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність Загарія В.В., як власника даного автомобіля, на дату ДТП була застрахована ВАТ «НАСК «Оранта» згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1286308, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ № 7/2-28/27142 від 03.10.2013 за вказаним полісом ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У зв'язку з наведеним заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу підлягає зменшенню на суму франшизи та становить: 6 244,63 грн. - 510,00 грн. = 5734.63 грн.

Таким чином на думку суду, до позивача перейшло в межах суми 5 734. 63 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 141,08 грн., на відповідача - 1579,42 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд.7, літ. «Д»; ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Федорова Івана, буд 32, літ. А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 5 734 (п»ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 1579(одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 42 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 14.10.2013