Рішення № 34086141, 08.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17116/13 08.10.13

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Києва

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" м. Києва

про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 179676,10 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Мацегорін А.О.,

від відповідача Какун Н.М.

СУТЬ СПОРУ :

у лютому 2012 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним і відповідачем укладено договір № 06/10-1364 ТЕ-15 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14 жовтня 2010 р., згідно з умовами якого він протягом жовтня-грудня 2010 року передав відповідачу 3754008 м3 газу вартістю 4914747,27 грн.

Всупереч умов договору відповідач прострочив оплату переданого йому природного газу.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 59005,24 грн., три проценти річних з простроченої суми 19555,36 грн., пеню 101115,50 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2010 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 06/10-1364 ТЕ-15 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно з умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу протягом жовтня-грудня 2010 року природний газ виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання в обсязі до 3240000 м3 згідно погодженого графіку, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного газу та послуг з його транспортування.

Згідно з умовами п. 4.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2010 р., в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявною у матеріалах справи копією вищезгаданого договору.

Поясненнями представників сторін, актами передачі-приймання природного газу від 31 жовтня 2010 р., 30 листопада 2010 р., 31 грудня 2010 р. стверджується факт передачі позивачем відповідачу протягом жовтня-грудня 2010 року 3754008 м3 природного газу вартістю 4914747,27 грн., а також оплати останнім одержаного товару у повному обсязі з порушенням строків, встановлених договором. Остаточний розрахунок за придбаний товар проведений відповідачем 3 березня 2011 р.

Таким чином, позивач був вправі на підставі ст.ст. 624, 625 ЦК України та умов п. 7.3.1. договору нарахувати відповідачу штрафні та фінансові санкції за прострочення оплати природного газу за період з 21 листопада 2010 до 3 березня 2011 р.

Заявлені вимоги стосуються стягнення заборгованості з пені та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), нарахованих на заборгованість за природний газ, спожитий відповідачем у період до 1 січня 2011 р.

Спірні відносини виникли між сторонами як підприємствами паливно-енергетичного комплексу України, які врегульовані відповідними нормами чинного законодавства.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

4 червня 2011 р. набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (далі-Закон), дія якого поширювалася на сторін у справі (ст. 1 Закону).

Відповідно до вимог його п. 2.2 ст. 2 на умовах, визначених цим Законом, підлягала списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Указаний Закон втратив чинність 30 червня 2012 р.

Отже, за умови належного здійснення позивачем права на нарахування штрафних та фінансових санкцій, що є предметом даного спору, у період до 30 червня 2012 р., відповідач мав право списати таку заборгованість відповідно до вимог вищевказаного Закону.

Суд вважає, що утримавшись від нарахування штрафних та фінансових санкцій до та під час дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", позивач не вправі нараховувати ці суми після втрати чинності цим Законом, оскільки здійснення прав у такий спосіб всупереч вимог ч. 2 ст. 13 ЦК України порушує права відповідача, позбавляє його можливості списання заявлених сум, призводить до не передбачених чинним законодавством матеріальних втрат його як суб'єкта паливно-енергетичного комплексу.

Крім того, умовами п. 9.3 договору передбачено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позов в частині стягнення пені заявлений позивачем без урахування указаних положень договору між сторонами. Звернувшись з позовом в суд 3 вересня 2013 р. позивач безпідставно провів нарахування пені за період з 21 листопада 2010 р. до 3 березня 2011 р.

За таких обставин, у позові відповідно до вимог ст.ст. 16, 624, 625 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар