Рішення № 34086025, 09.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/93/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2013 Справа № 908/2782/13

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний будинок", м. Мелітополь Запорізької області,

до відповідача-1: Управління освіти Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізької області,

до відповідача-2: Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізької області,

про стягнення субсидіарно з відповідачів 14411,65 грн. збитків від застосування економічно невигідного тарифу, та стягнення з відповідача-1 пені в розмірі 5424,32 грн. та 4962,64 грн. штрафу,

за участю представників сторін:

від позивача: Хінельов А.Ф. (доручення № 01/09/01 від 01.09.2011 р.);

від відповідача-1: Джаним М.С. (довіреність № 01-31/1030 від 05.09.2013 р., юрист Управління освіти Мелітопольської міської ради);

від відповідача-2: Додудзинський М.М. (довіреність б/н від 02.10.2013 р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний будинок з позовом про стягнення субсидіарно з Управління освіти Мелітопольської міської ради та Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради прямих збитків від застосування економічно невигідного тарифу - 14411,65 грн.; стягнення з відповідача-1 - Управління освіти Мелітопольської міської ради пені згідно з п. 7.5 договору у розмірі 5424,32 грн., штрафу - 7% в розмірі 4962,64 грн., а також судового збору в сумі 1686,82 грн. та пені в сумі 1303,27 грн., виплачених позивачем ВАТ «Мелітопольгаз» 09.08.2013 р. на підставі рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1211/13 від 27.05.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 01.10.2012 р. до 31.12.2012 р. Управління освіти Мелітопольської міської ради (відповідач-1), незважаючи на перевищення суми договору № 73 від 16.02.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти, отримувало від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний будинок" теплову енергію для опалення ДНЗ № 48 (не висуваючи претензій щодо якості та кількості спожитого тепла). Всього за цей період відповідач-1 спожив 99,0003 Гкал теплової енергії, що є еквівалентним кількості газу 13,552 тис. куб.м. Оплата за тепло в сумі 70894.90 грн., була здійснена відповідачем-1 08.07.2013 р. на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. у справі № 908/1050/13 за тарифом, у якому закладено ціну газу на вироблення теплової енергії для бюджетних установ, яка діяла до підвищення такої ціни з 01.07.2012 р. Таким чином, позивач отримав від відповідача (у складі суми 70894,90 грн.) у якості компенсації витрат за спожитий на опалення газ усього 54270,07 грн. (13,552 тис. куб.м. х 4004,58 грн./тис. куб.м). У зв'язку з тим, що оплата за спожите тепло відповідачем-1 своєчасно не була здійснена, позивач не мав можливості розрахуватися з ВАТ «Мелітопольгаз» за спожитий на опалення ДНЗ № 48 природний газ. Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2013 р. у справі № 908/1211/13 стягнуто з ОСББ "Дружний будинок" на користь ВАТ «Мелітопольгаз» 63971,06 грн. основного боргу за спожитий в жовтні-грудні 2012 року газ, 1303,27 грн. пені та 1686,82 грн. судового збору. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача-1 пеню в розмірі 1303,27 грн. та судовий збір в розмірі 1686,82 грн., сплачені позивачем за судовим рішенням у справі №908/1211/13, та крім того пеню в сумі 5424,32 грн. на підставі п. 7.5 договору №73 від 16.02.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти, і 7% штрафу в розмірі 4962,64 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України. Різниця між фактичною вартістю газу та отриманою від відповідача-1 компенсацією за спожитий газ складає 9700,99 грн. (63971,06 грн. - 54270,07 грн.). Дану різницю позивач вважає своїми прямими збитками від встановлення виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради економічно необґрунтованих тарифів на теплову енергію, які підлягають компенсації відповідно до ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Враховуючи викладене, позивач просить стягнути субсидіарно з відповідачів 1 і 2 суму збитків від застосування економічно невигідного тарифу в розмірі 9700,99 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 202, 214, 217, 231, 232, 611, 612, 614, 619, 623, 624, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 188, 231, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 15.08.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/93/13 та призначено розгляд справи на 05.09.2013 р.

В судовому засіданні оголошувались перерви до 24.09.2013 р., потім до 03.10.2013 р. та до 09.10.103 р.

16.09.2013 р. позивачем подані уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути субсидіарно з відповідачів: з відповідача-1 - суму 13162,90 грн. (5242,37 грн. пеня + 4930,44 грн. штраф + 1686,82 грн. судовий збір + 1303,27 грн. пені), а з відповдіача-2 - суму 9701,06 грн. (різниця у вартості газу).

Зменшення позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України та прийнято судом до розгляду.

Відповідач-1 надав відзив на позов, в якому не погодився з позовними вимогами, просить в задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що затримка в оплаті послуг за теплопостачання виникла саме з вини позивача, який не надав відповідачу-1 належним чином оформлені акти-рахунки для оплати. В іншому випадку послуги були б оплачені відповідачем-1 своєчасно, і у позивача не було б затримки в оплаті спожитого газу ВАТ «Мелітопольгаз».

В уточненому відзиві на позов відповідач-1 додатково зазначив, що позивачем безпідставно застосовано до відповідача-1 штраф у розмірі 7% на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки відповідач-1 не фінансується за рахунок державного бюджету. Пеня розрахована з порушенням шестимісячного терміну, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, зауважив, що поставка теплової енергії на суму 54398,92 грн. була позадоговірною, тому на неї не може нараховуватись пеня по договору. Також відзначив, що основний відповідач за позовом не визначений.

Відповідач-2 надав письмові пояснення на позовну заяву, згідно яких просить відмовити позивачу в позові, посилаючись на те, що виконком Мелітопольської міської ради не ухилявся від встановлення тарифів для позивача. Вказує, що позивач не звертався до виконкому Мелітопольської міської ради за встановленням тарифу, а лише надав лист з відповідним розрахунком (до відома). Також зауважив, що основного боржника позивач не визначив, а тому відповідач-2 не може нести додаткову відповідальність.

В судовому засіданні 09.10.2013 р. були присутні представники усіх сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів 1 і 2 заперечували проти задоволення позову.

В судовому засіданні 09.10.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16.02.2012 р. Управлінням освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області (замовник, відповідач-1) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Дружний будинок" (учасник, позивач) укладено договір № 73 про закупівлю послуг за державні кошти.

Відповідно до п 1.1 договору учасник зобов'язується у 2012 році надавати замовникові послуги з постачання водяної пари і гарячої води (виключно з холодоагентами) 40.30.1 (лот № 2 - опалення ДНЗ № 48 м. Мелітополь) вчасно та відповідної якості, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги своєчасно і за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Учасник постачає (відпускає) замовнику теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення організації з максимум теплового навантаження 0,1719 ккал/год.

Орієнтовна вартість послуг з теплопостачання - 261448,81 грн. (п. 1.2 договору).

У п. 1.3 сторони погодили, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Ціна договору згідно з п. 3.1 становить 261448,81 грн. без ПДВ. Для нарахування плати за опалення встановлено двоставковий тариф, який містить дві складові: тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії, грн./Гкал 567,17 грн. без ПДВ, абонентської плати за одиницю приєднаного теплового навантаження в місяць протягом року в розрахунку на 1 кв.м. для населення, та 2,77 грн. без ПДВ за 100 ккал/год приєднаного теплового навантаження в місяць протягом опалювального сезону.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка-акта приймання наданих послуг. Розрахунок виконується щомісяця. Розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць.

Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно наданого учасником рахунку.

У п. 6.2.4 договору сторони передбачили право замовника повернути рахунок учаснику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2 розділу ІV цього договору (відсутність печатки, підписів, тощо).

У пунктах 5.1, 5.2 договору визначено строк надання послуг - з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., місце надання послуг - дошкільний навчальний заклад № 48 м. Мелітополь.

Додатковою угодою № 1 від 06.03.2012 р. сторони зменшили ціну договору до 180000,00 грн., а додатковою угодою № 2 від 06.07.2012 р. - до 148519,61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, для оплати послуг за опалення за жовтень-грудень 2012 року позивач надав відповідачу-1 рахунки-акти прийому-передачі робіт:

№ 10/1 від 01.11.2012 р. за жовтень 2012 р. - на суму 6126,84 грн.;

№ 11/1 від 03.12.2012 р. за листопад 2012 р. - на суму 29459,52 грн.;

№ 12/1 від 31.12.2012 р. за грудень 2012 р. - на суму 45071,88 грн.

Загалом на суму 80658,24 грн.

Відповідач-1 не підписав вказані акти, оскільки в них була зазначена ціна на послуги, яка не передбачена договором (2,81 грн. - абонплата та 668,36 грн. - теплова енергія), і відповідна сума послуг була завищеною.

У зв'язку з несплатою відповідчем-1 послуг за теплопостачання за жовтень-грудень 2012 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний будинок" зверталося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Управління освіти Мелітопольської міської ради заборгованості в розмірі 80658,21 грн., 2827,96 грн. пені та 5646,08 грн. - 7% штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2013 р. у справі №908/1050/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти Мелітопольської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний будинок" суму основного боргу в розмірі 70434,90 грн., яка була визнана відповідачем, виходячи з договірного тарифу на послуги. Решту позовних вимог залишено без розгляду.

Рішення суду не було оскаржено відповідачем та набрало законної сили.

08.07.2013р. Управління освіти Мелітопольської міської ради перерахувало на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний будинок" стягувану суму в розмірі 70434,90 грн. платіжним дорученням № 0874966.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою Управлінням освіти Мелітопольської міської ради послуг з теплопостачання позивач в даному позові пред'явив до стягнення з відповідача-1 пеню в сумі 5424,32 грн., яка нарахована на підставі п. 7.5 договору №73 від 16.02.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти, і 7% штрафу в розмірі 4962,64 грн., нарахованого на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 4.1 договору відповідач-1 не оплатив надані позивачем рахунки за спірний період до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 70434,90 грн., яка була стягнута судовим рішенням у справі №908/1050/13. Даним судовим рішенням встановлено, що заборгованість виникла на підставі договору №73 від 16.02.2012р. про закупівлю послуг за державні кошти. Управлінням освіти Мелітопольської міської ради не було оскаржено це судове рішення. В силу приписів ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені судовим рішенням у справі №908/1050/13, не підлягають доведенню знову при розгляді даної справи. Тому в даній справі не приймаються заперечення відповідача-1 про позадоговірний характер поставки теплової енергії на суму 54398,92 грн. Рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2012р. у справі №5009/1992/12, на яке посилається позивач в обґрунтування свої позиції, не має преюдиціального значення для розгляду даної справи, оскільки підставою позовних вимог в цій справі був інший договір.

Крім того, суд зазначає, що відповідач-1 прийняв увесь обсяг теплової енергії, поставлений позивачем у жовтні-грудні 2012 року, без зауважень.

Частиною 3 статті 670 Цивільного кодексу України, яка регулює аналогічні правовідносини, визначено, що покупець, який прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Пунктом 26 Правил користування тепловою енергією, затверджених по постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. N 1198, споживач сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії, спожитої понад обсяг, передбачений на відповідний (розрахунковий) період, згідно з умовами договору.

За приписами ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 28 Правил користування тепловою енергією, у разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції.

Таким чином, відповідач-1 зобов'язаний був оплатити отриману теплову енергію у строк, встановлений договором (до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим).

При цьому, суд зауважує, що строк оплати теплової енергії за договором не залежить від дати отримання рахунків, а визначений конкретною датою місяця. Той факт, що відповідач-1 був не згоден із зазначеною в рахунках сумою до оплати, не перешкоджало відповідачу-1 у встановлений в договорі строк оплатити акцептовану ним суму. Ті обставини, на які посилається відповідач-1, не є за законом підставою для невиконання договірних зобов'язань.

Отже, з боку відповідача-1 було допущено прострочку виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із замовника стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пеня розрахована позивачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.11.2012 р. по 08.07.2013 р. в сумі 5424,32 грн. (згідно уточнених позовних вимог).

При розрахунку пені позивачем не враховано шестимісячний термін нарахування пені.

За розрахунком суду пеню слід розраховувати наступним чином:

- за період з 21.11.2012 р. по 21.05.2013 р. (182 дні) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за жовтень 2012 р. (5861,83 грн.) становить 438,16 грн.;

- за період з 21.12.2012 р. по 21.06.2013 р. (183 дні) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за листопад 2012 р. (25662,53 грн.) становить 1921,21 грн.;

- за період з 21.01.2013 р. по 08.07.2013 р. (169 днів) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за грудень 2012 р. (38910,53 грн.) становить 2671,50 грн.

Всього з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 5030,87 грн. пені. У стягненні 393,45 грн. пені суд відмовляє.

Вимоги про стягнення з відповідача-1 штрафу в розмірі 7% від суми боргу не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із змісту наведеної норми, застосування до боржника штрафних санкцій можливо, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу, тобто за порушення не грошових зобов'язань.

В даному випадку, за умовами договору № 73 від 16.02.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти відповідач-1 має перед позивачем лише грошові зобов'язання - сплачувати послуги теплопостачання. Тому за порушення цих зобов'язань не можуть застосовуватись штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Зазначена правова позиція суду підтверджується судовою практикою Верховного Суду України, викладеною в постановах від 06.12.2010 р. № 42/562 та від 28.02.2011 р. №23/225, відповідно до яких, виходячи із положень норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача-1 судового збору в сумі 13162,90 грн. та пені в сумі 1303,27 грн., які були стягнуті з позивача рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2013 р. у справі № 908/1211/13, суд зазначає, що дані вимоги пред'явлені позивачем як збитки, які виникли внаслідок неналежного виконання відпоідачем-1 своїх зобов'язань за договором № 73 від 16.02.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти.

Відповідно до ч. ч. 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При цьому суд зауважує, що стягнення збитків є формою цивільно-правової відповідальності боржника, тому кредитор має довести наявність в діях боржника повного складу цивільного правопорушення, який може бути підставою для стягнення збитків (факт порушення боржником договірних зобов'язань, наявність збитків та їх розмір, вину боржника та причинний зв'язок між діями боржника та спричиненими збитками). Зі свого боку кредитор має довести вчинення усіх необхідних дій для запобігання виникненню збитків або зменшення їх розміру.

В даному випадку позивачем не доведений причинний зв'язок між невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором та стягненням з позивача пені та судового збору.

За рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2013 р. у справі №908/1211/13 з позивача стягнуто заборгованість перед ВАТ «Мелітопольгаз» по договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.2012 р. № ТКЕ03/БО/12.

За умовами цього договору, виконання зобов'язань позивача перед ВАТ «Мелітопольгаз» не було обумовлено та якимось чином пов'язано з виконанням зобов'язань Управлінням освіти Мелітопольської міської ради за договором № 73 від 16.02.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти. Так само в договорі № 73 від 16.02.2012 р. не зазначено умови щодо зарахування сплачених Управлінням освіти Мелітопольської міської ради коштів за теплопостачання в рахунок оплати спожитого позивачем газу по договору з ВАТ «Мелітопольгаз».

Отже, позивач самостійно відповідає перед ВАТ «Мелітопольгаз» за виконання своїх зобов'язань власними коштами та повинен був вживати усіх необхідних заходів для належної оплати спожитого газу. Понесення позивачем додаткових витрат у вигляді сплати пені та судового збору по справі №908/1211/13 було викликано невиконання позивачем власних договірних зобов'язань перед ВАТ «Мелітопольгаз».

Таким чином, відсутній прямий причинний зв'язок між понесеними позивачем витратами та порушенням договірних зобов'язань Управлінням освіти Мелітопольської міської ради.

Оскільки склад цивільного правопорушення, необхідний для стягнення збитків, в даному випадку відсутній, вимоги про стягнення з відповідача-1 судового збору в сумі 13162,90 грн. та пені в сумі 1303,27 грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача-2 (виконавчого комітету Мелітопольської міської ради) різниці у вартості газу в сумі 9701,06 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до норм частин 2, 3, 4 статті 31 Закону України від 24.06.2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Тарифи на послуги позивача були встановлені рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 26.03.2012 р. № 47/1. На момент встановлення цих тарифів вони були економічно обґрунтованими, що не заперечується сторонами, та узгоджувались із цінами на газ, визначеними в договорі від 01.02.2012 р. №ТКЕ03БО/12, укладеному позивачем із ВАТ «Мелітопольгаз».

Витрати позивача на теплопостачання зросли у зв'язку з підписанням ним додаткової угоди від 01.07.2012р. до договору з ВАТ «Мелітопольгаз» про збільшення ціни на газ. Після зміни ціни на газ виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради тариф на послуги теплопостачання не змінювався. Отже, в даному випадку позивач фактично стягує компенсацію не за встановлений тариф, а за неустановлений тариф, що не узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Обставини, на які посилається позивач, не є відповідно до ч.4 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» підставою для відшкодування різниці у вартості газу.

Дії або бездіяльність виконавчого комітету Мелітопольської міської ради щодо незмінення тарифу позивачем не оскаржені.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про відшкодування з бюджету різниці у вартості газу в сумі 9701,06 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача-1 покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру пред'явлених до нього і задоволених судом вимог - в сумі 657,58 грн. (= 5030,87 грн. / 13162,90 грн. х 1720,50 грн.).

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов до Управління освіти Мелітопольської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Мелітопольської міської ради (вул. Осипенко, 96, м.Мелітополь, Запорізька область, 72313, код ЄДОРПОУ 02136092, р/р 35415018001193, 35411012001193 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний будинок" (вул. Дружби, 199, м.Мелітополь, Запорізька область, 72311, код ЄДРПОУ 34394757, р/р 26001044924300 в АКІБ «УкрСибБанк» м. Харків, МФО 351005) 5030,87 грн. (п'ять тисяч тридцять грн. 87 коп.) пені та 657,58 грн. (шістсот п'ятдесят сім грн. 58 коп.) витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову до Управління освіти Мелітопольської міської ради відмовити.

В задоволенні позову до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради відмовити повністю.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 11.10.2013 р.