Рішення № 34085985, 08.10.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2013 року Справа № 913/2392/13

Провадження №3н/913/2392/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таун Сервіс», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ,

про визнання недійсним рішення

Суддя Секірський А.В.,

секретар судового засідання Хухрянська І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Лиманюк М.А., довіреність № 888/1 від 27.05.2013; Глущенко Д.В., довіреність № 739 від 29.04.2013;

від відповідача - Шапка В.Г., довіреність № 01-43/16 від 18.03.2013; Задорожня О.Л., довіреність № 01-43/10 від 08.02.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: 10.09.2013 ТОВ «Таун Сервіс» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відповідач) з вимогами про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01-24/128 від 27.06.2013 по справі № 134 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 10.07.2013 позивачем з супровідним листом № 04-07/1772-1 від 27.06.2013 було отримано копію оскаржуваного рішення, згідно з яким дії позивача, що полягали у встановленні у договорах про надання населенню послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення неправомірних умов реалізації товару, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п.2.1 рішення); встановленні у договорах про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення споживачам (юридичним особам) неправомірних умов реалізації товару, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п.2.2 рішення). Згідно з пунктами 3 та 4 рішення за порушення, зазначені у пунктах 2.1 та 2.2 рішення відповідно на позивача накладено штраф у розмірі 26 000,00 грн. та 26 000,00 грн.

На думку позивача, зазначеним рішенням на нього накладено два окремих штрафи за недодержання форми «Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, при укладенні відповідних договорів з населенням та юридичними особами. Підставою притягнення позивача до відповідальності є зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг централізованого водопостачання та водовідведення шляхом встановлення таких умов реалізації товару споживачам, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що призвело або могло призвести до ущемлення інтересів споживачів. У Типовому договорі під терміном «споживач» розуміються як фізичні, так і юридичні особи, тому форма Типового договору є єдиною для всіх категорій споживачів. Тому недодержання форми Типового договору при укладенні відповідних договорів з населенням та з юридичними особами не може вважатись двома різними порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Накладення за одне правопорушення двох штрафів суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В порушення п.23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, рішення не містить правового аналізу позиції позивача, якою керувалось підприємство при укладенні договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з споживачами, що свідчить про неповне з'ясування відповідачем обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення відповідачем норм процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачено можливість застосування відповідачем штрафу в різному розмірі пропорційно до доходу, але не більше 68 000,00 грн., який є максимальним, а відповідно до рішення відповідач наклав на позивача штраф у майже максимальному розмірі - 52 000, 00 грн. в межах наданої Законом компетенції. Тобто приймаючи рішення про накладення на позивача штрафу відповідач застосував до позивача непропорційні, неспіврозмірні заходи у вигляді накладення майже максимального штрафу, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яким широко вживається «принцип справедливої рівноваги». При визначенні суми штрафу відповідачем враховано лише одну обставину - розмір доходу (виручки) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2012 рік згідно з формою 2 «Звіт про фінансові результати за 2012 рік», який складає 55 209 тис. грн. За таких обставин, на думку позивача, відповідачем при прийнятті рішення повинні були бути враховані наступні обставини, що пом'якшують відповідальність позивача:

- такі порушення вчинено вперше;

- сприяння позивачем розгляду справи № 134, що полягає у наданні всіх необхідних для розгляду справи документів у встановлені строки;

- порушення позивачем визнані;

- порушення припинені;

- умови, встановлені в договорах про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що не передбачені Типовим договором, до споживачів не застосовувались;

- відсутність обтяжуючих обставин;

- фінансовий стан підприємства («Звітом про фінансові результати за 2012 рік» підтверджується наявність у позивача збитку у розмірі 4 909 тис. грн.).

Крім того, відповідно до п.7 «Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України», затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р, очолює адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України голова відділення або особа, яка виконує його обов'язки. Станом на 27.06.2013 головою Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є Захаров Сергій Юрійович. Проте рішення підписано Шапкою В.Г. та зазначено, що він є головою адміністративної колегії - головою Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. В той же час супровідний лист № 04-07/1772-1 датований тією ж датою - 27.06.2013, підписаний Захаровим С.Ю., що унеможливлює виконання Шапкою В.Г. обов'язків голови відділення та відсутність у нього правових підстав щодо підписання рішення.

В ході судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві. Також надав письмові заперечення на відзив від 08.10.2013, в якому зазначив, що оскільки оскаржуване рішення підписано не уповноваженою на це особою, воно є таким, що прийняте з порушенням встановленого порядку, що є самостійною підставою для визнання його недійсним. Форма типового договору є єдиною для всіх категорій споживачів (фізичних та юридичних осіб) та не може відрізнятися за змістом в залежності від категорії споживача. При укладенні договорів на підставі Типового договору сторони мають право тільки конкретизувати його умови, в тому числі - в залежності від категорії споживача. Порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, допущене позивачем, полягає в тому, що розділи договорів, укладених позивачем зі споживачами - фізичними та юридичними особами - відрізняються від розділів Типового договору. Оскільки діюче законодавство для цілей укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не розділяє споживачів на фізичні та юридичні особи, за своєю правовою природою вищенаведене порушення є одним - відступлення від змісту Типового договору. За таких обставин недодержання форми Типового договору при укладанні відповідних договорів з фізичними та юридичними особами не може вважатись двома різними порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Накладення за одне правопорушення двох штрафів суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмовий відзив на позов від 03.10.2013, в якому послався на наступне.

При розгляді справи № 134 відповідачем розглядались дії позивача при розробці та застосуванні договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення щодо неправомірного встановлення для себе права щодо фізичних осіб - вимагати передавати щомісяця показання лічильників, переходити на здійснення нарахування за нормами водопостачання без подальшого перерахунку, припиняти надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення споживачам; щодо юридичних осіб - розраховувати обсяг спожитої води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості води в ній 2.0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу, тимчасово припиняти або обмежувати водопостачання споживачу без попередження в разі невнесення плати за послуги водопостачання та водовідведення, або оплати не в повному обсязі. Договори за цими двома групами споживачів різняться за змістом, зокрема, мають різні розділи, умови надання послуг, обсяги споживання, тарифи тощо.

Фізичні та юридичні особи - це різні групи споживачів, і позивач встановлював для кожної з них різні неправомірні вимоги у договорах, більш того - в деяких випадках встановлення певних умов для однієї були неправомірними, для іншої - могли бути правомірними. Тому у рішенні зроблено аналіз договорів по кожній групі споживачів окремо і адміністративна колегія тер відділення дії позивача зі встановлення у договорах про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для різних груп споживачів неправомірних, але різних умов реалізації товару, оскаржуваним рішенням визнала як дії, що є окремими порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, хоча і мають одну кваліфікацію.

Щодо врахування позиції позивача, викладеної в листі від 13.06.2013 № 996, відповідач, зокрема, зазначив, що у зв'язку з тим, що позивачем було зроблено перерахунки мешканцям міста за неправомірне припинення водопостачання, в рішенні при визначенні розміру штрафу не враховувались як обтяжуючі обставини - незаконне одержання прибутку чи нанесення збитків споживачам, а щодо юридичних осіб - у рішенні при визначенні розміру штрафу зазначено враховану обставину «незастосування умов, встановлених у договорах». Не здійснення виплат компенсацій за перевищення строків проведення аварійно - відбудовних робіт у рішенні не враховувалось через відсутність розробленого центральним органом порядку визначення їх розміру.

При визначенні розміру штрафу відповідач дотримався обмежень, встановлених у пунктах 2 та 6 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Сприяння позивачем розгляду справи та визнання ним факту порушення, припинення порушення не є підставою для звільнення його від відповідальності (накладення штрафу) за вчинені порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Оскаржуване рішення позивача підписано уповноваженою на те особою, оскільки в той час голова тер відділення Захаров С.Ю. знаходився у відрядженні, а його заступник В.Г. Шапка відповідно до статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та наказу голови тервідділення очолював адміністративну колегію.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

Розпорядженням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.06.2013 року № 01-23/141 було розпочато справу № 134 у зв'язку з наявністю ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУН СЕРВІС», які полягали:

- у встановленні у договорах про надання населенню послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення неправомірних умов реалізації товару, що передбачені пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- у встановленні у договорах про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення споживачам (юридичним особам) неправомірних умов реалізації товару, що передбачені пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 134, керуючись статтями 12, 121, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтями 48 та 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Голови Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482 зі змінами та доповненнями, пунктами 29 і 31 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р) (із змінами), адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 01-24/128 від 27.06.2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» по справі № 134, яким постановлено:

1. Визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТАУН СЕРВІС» відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займало у період 2010 - 2012 років та січень-травень 2013 року монопольне (домінуюче) становище на ринках надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території міста Сєвєродонецька та населених пунктів с. Щедрищеве, с. Боброве, с. Сиротине, с. Синецький, с. Воронове, с. Павлоград, де розташовані належні йому водопровідні та каналізаційні мережі.

2. Визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУН СЕРВІС», які полягали:

2.1. у встановленні у договорах про надання населенню послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення неправомірних умов реалізації товару, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2.2. у встановленні у договорах про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення споживачам (юридичним особам) неправомірних умов реалізації товару, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. За порушення, зазначене у пункті 2.1. цього рішення, відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на товариство з обмеженою відповідальністю "ТАУН СЕРВІС" (ідентифікаційний код юридичної особи 36048157) штраф у розмірі 26 000,00 (двадцять шість тисяч) гривень.

4. За порушення, зазначене у пункті 2.2. цього рішення, відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на товариство з обмеженою відповідальністю "ТАУН СЕРВІС" (ідентифікаційний код юридичної особи 36048157) штраф у розмірі 26 000,00 (двадцять шість тисяч) гривень.

Повідомлено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу. Відповідно до частини 8 цієї статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати територіальному відділенню документи, що підтверджують сплату штрафу. Рішення може бути оскаржено до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання (а.с.10-13).

В ході розгляду справи № 134 встановлено наступне.

При розгляді звернення фізичної особи підприємця Березовського Олександра Ростиславовича (надалі - Заявник або Споживач) стосовно неправомірних дій з боку товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУН СЕРВІС» в частині недотримання останнім типової форми договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення відділенням було досліджено питання щодо встановлення в укладених договорах умов надавачем зазначених послуг і встановлено наступне.

ТОВ «ТАУН СЕРВІС» зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій, згідно з довідкою відділу статистики у місті Сєвєродонецьку серії АВ № 202174, ідентифікаційний код юридичної особи 360481157, юридична адреса: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк , вул. Богдана Ліщини - 13.

Послуги централізованого водопостачання та водовідведення споживачам м. Сєвєродонецька, с. Щедрищеве, с. Боброве, с. Сиротине, с. Синецький, с. Воронове, с. Павлоград у 2010-2012 роках надавало та надає у поточному році товариство з обмеженою відповідальністю «ТАУН СЕРВІС». Свою діяльність ТОВ «ТАУН СЕРВІС» здійснює згідно з ліцензією серії АГ № 500087, виданою національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, 29 жовтня 2012 року на ринках послуг централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно ст. 5 Закону України «Про природні монополії» ринок централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до сфери діяльності суб'єктів природних монополій. Тому ТОВ «ТАУН СЕРВІС» як суб'єкт природної монополії займає на ринках централізованого водопостачання та водовідведення монопольне (домінуюче) становище в територіальних межах міста Сєвєродонецька та населених пунктів: с. Щедрищеве, с. Боброве, с. Сиротине, с. Синецький, с. Воронове, с. Павлоград в межах власних мереж із часткою 100 відсотків. Відповідно до методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 1 квітня 2002 року за № 317/6605, товарними межами ринку є послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. ТОВ «ТАУН СЕРВІС» є єдиним суб'єктом господарювання, що може надавати послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в межах міста Сєвєродонецькта та населених пунктів с. Щедрищеве, с. Боброве, с. Сиротине, с. Синецький, с. Воронове, с. Павлоград.

Територіальними межами ринку є межі розташування наявних водопровідно-каналізаційних мереж на території зазначених населених пунктів.

Часовими межами ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення є період 2010 - 2012 років та січень-травень 2013 року. Внаслідок технологічних особливостей виробництва та надання зазначених послуг на цих ринках відсутня конкуренція. Тобто, ТОВ «ТАУН СЕРВІС», здійснюючи діяльність на ринках з централізованого водопостачання та водовідведення, не має конкурентів, а тому, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», займає монопольне (домінуюче) становище на ринках надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території міста Сєвєродонецька та населених пунктів с. Щедрищеве, с. Боброве, с. Сиротине, с. Синецький, с. Воронове, с. Павлоград, де розташовані належні йому водопровідні та каналізаційні мережі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, а виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги. Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про визначення виконавця послуг з централізованого водопостачання та водовідведення» від 01 вересня 2009 року № 1344 визначено виконавцем послуг централізованого водопостачання та водовідведення ТОВ «ТАУН СЕРВІС» в місті Сєвєродонецьк з 1 вересня 2009 року.

Взаємовідносини, які виникають в процесі надання і отримання послуг централізованого водопостачання та водовідведення між виробниками або виконавцями та споживачами, регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (надалі - Правила-1), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 936/15627(надалі - Правила 2), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 403/6691 (надалі - Правила 3) та іншими нормативно-правовими актами.

Дії ТОВ «ТАУН СЕРВІС» з встановлення у договорах про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення споживачам (юридичним особам) неправомірних умов реалізації товару є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Листом від 27.06.2013 вих. № 04-07/1772-1, підписаним головою Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України С.Ю. Захаровим, відповідачем було направлене оскаржуване рішення на адресу позивача (а.с.14).

Оцінивши встановлені обставини, подані сторонами докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відносини між сторонами за позовом пов'язанні із захистом економічної конкуренції та регулюються Законом України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» (із змінами та доповненнями), Законом України від 11.01.2011 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» (із змінами та доповненнями), іншими актами законодавства.

Вирішуючи даний спір суд застосовує положення Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції (ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначаються Законом України "Про захист економічної конкуренції", який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин та застосовується до відносин, що впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

На підставі ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний термін з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

На підставі статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.

Рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01-24/128 від 27.06.2013 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" ґрунтується на інформації, зібраній в процесі розгляду справи №134, дослідженні ринку централізованого питного водопостачання та водовідведення в територіальних межах м. Сєвєродонецьк та населених пунктів: с. Щедрищеве, с. Боброве, с. Сиротине, с.Синецький, с. Воронове, с. Павлоград, де розташовані належні позивачеві водопровідні та каналізаційні мережі, на яких здійснює діяльність як суб'єкт природної монополії позивач та визначенні на ньому монопольного (домінуючого) становища позивача, частка якого в межах власних мереж становить 100%.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово - комунальні послуги, а виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово - комунальної послуги.

Адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в процесі розгляду конкурентної справи №134 встановлено, що рішенням органу місцевого самоврядування - виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про визначення виконавця послуг з централізованого водопостачання та водовідведення» від 01.09.2009 № 1344 визначено виконавцем послуг централізованого водопостачання та водовідведення ТОВ «Таун Сервіс» в місті Сєвєродонецьку з 01.09.2009.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» питне водопостачання здійснюється на підставі договору.

Типовий договір затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», за п.8 яких послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як встановлено в оскаржуваному рішенні та вбачається з матеріалів конкурентної справи позивач укладає зі споживачами - фізичними та юридичними особами - договори «Про надання населенню послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення» та «Про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення» відповідно.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в оскаржуваному рішенні вказано, що умови договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що пропонувалися позивачем споживачам до укладення (та укладені) не відповідають Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», та Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005.

Дослідження судом наявних в матеріалах господарської справи договорів «Про надання населенню послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення» (щодо споживачів - фізичних осіб) та «Про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення» (щодо споживачів - юридичних осіб) та проектів договорів, що пропонувалися споживачам позивачем для укладення показало, що умови означених договорів не відповідають положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630.

Зокрема, у договорах зі споживачами (населенням) позивачем розділи, якими визначені права та обов'язки сторін, суттєво відрізняються від розділів Типового договору.

Так, у Типовому договорі передбачено 6 позицій прав «Виконавця», а договорами позивачем встановлено їх 12, додатково, зокрема встановлено право у двох випадках застосовувати штрафні санкції, вимагати передавати щомісяця показання лічильників, переходити на здійснення нарахування за нормами водопостачання без подальшого перерахунку та одночасно зменшено власні зобов'язання до 12 пунктів замість 20, зокрема, не передбачено виплати компенсацій, відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафу, пені), передбачених Типовим договором. ТОВ «ТАУН СЕРВІС» встановило собі право припиняти надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення споживачам - населенню. Наприклад, у договорах з мешканцями міста Сєвєродонецьк № 1707, № 28750, № 21948, укладених відповідно у листопаді 2009 року, у квітні та жовтні 2011 року, у розділі 4.3 встановлено, що виконавець має право «у разі невиконання умов договору припиняти надання послуг», а у розділі 5 встановлена відповідальність споживача за «несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом припинення надання послуг».

Відповідно до статті 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання», підприємства питного водопостачання мають право у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання» визначено термін «екологічна броня питного водопостачання» - мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів..."

Відповідно до пункту 23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах. У разі перерви в наданні послуг, ненадання або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та виплачує споживачеві компенсацію за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відбудовних робіт відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Крім того підпунктом 5 пункту 30 правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 встановлено, що споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі.

Таким чином, враховуючи зміст статей 1 і 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання», частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та пункту 23 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 припинення питного водопостачання (відключення від централізованого водопостачання) споживачів - населення, у разі внесення споживачем (населенням) не в повному обсязі плати за використану питну воду, не передбачено чинним законодавством.

У листі від 28.05.2013 № 893 позивач свої дії пояснює тим, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а також тим, що діючим законодавством України не встановлено жодної заборони на тимчасове обмеження споживача у послузі з централізованого водовідведення у разі внесення споживачем плати не в повному обсязі за отриману послугу.

У оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що такі обґрунтування щодо припинення надання послуг до рівня екологічної броні не можна приймати до уваги, так як дія Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, затвердженого постановою КМУ від 08.02.2006. № 119, на населення не поширюється.

Таких відключень (обмежень) Товариством було зроблено 624 у 2010 році, 658 у 2011 році та 203 у 2012 році. Слід зазначити, що у разі коли мали місце зазначені перерви в наданні послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, ТОВ «ТАУН СЕРВІС» проводило перерахунки розмірів плати споживачам за фактично надані послуги відповідно до вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.

Таким чином, дії ТОВ «ТАУН СЕРВІС» з встановлення у договорах про надання населенню послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення неправомірних умов реалізації товару, звуженню прав та обов'язків сторін по відношенню до Типового договору є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

У договорах зі споживачами (юридичними особами) розділи, якими визначені права та обов'язки сторін, також відрізняються від розділів Типового договору.

Так, у Типовому договорі передбачено 6 позицій прав та 20 позицій зобов'язань «Виконавця», а договорами позивачем встановлено 3 позиції прав та 2 - зобов'язань. Крім того, у договорах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, укладених у вересні 2009 році зі споживачами (юридичними особами) № 35, № 69, № 85, № 1032, № 1056, № 1061 у розділі 3 «Порядок надання послуг з водопостачання» встановлено, що: «Постачальник» виконує розрахунок витрат води згідно п.п. 3.3. п. 3 Правил користування, а саме за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості води в ній 2.0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу у разі:

- недопущення «Споживачем» представника «Постачальника» до приладів обліку, водопровідних пристроїв, споруджень локального очищення виробничих стічних вод, для регулювання подавання води та накладання пломб на запірно-регулюючу арматуру внутрішньої мережі «Споживача»;

- у разі ненадання «Первісним споживачем» та «Новим споживачем» у 7 (семиденний строк) «Виконавцю» відомостей про передачу (прийняття) об'єкта центрального водопостачання та водовідведення на баланс новому балансоутримувачу або власнику і не укладання договору «Новим споживачем» з «Виконавцем» у 7 (семиденний) строк».

Також у цьому розділі Договору встановлено, що «Постачальник» має право тимчасово припинити або обмежити водопостачання «Споживачу» без попередження у разі не внесення плати за послуги водопостачання та водовідведення, або оплати не в повному обсязі.

Пунктом 3.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 936/15627 встановлено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними, пункт 3.3. - визначає, як виконується розрахунок втрат води при таких випадках, а саме при швидкості руху води в трубі 2.0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Пунктами 5.14 та 5.18 цих правил передбачені випадки, коли можливо застосування пункту 3.3 зазначених правил. Інших випадків, за якими можливо водокористування вважати безобліковим, або застосовувати норму, викладену у пункті 3.3, чинним законодавством України не передбачено.

У цьому ж розділі Договору встановлено, що «Постачальник» має право тимчасово припинити або обмежити водопостачання «Споживачу» без попередження у разі не внесення плати за послуги водопостачання та водовідведення, або оплати не в повному обсязі. В той час як пунктами 14; 17; 18 Типового договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати за послуги стягується пеня у розмірі, встановленому Законом.

Крім того, рішенням господарського суду Луганської області від 27.09.2011 у справі № 18/140пд/2011 відмовлено ТОВ «Таун Сервіс» у задоволенні позову до ФОП Березовського О.Р. про спонукання укласти договір, з посиланням на невідповідність умов проекту договору про постачання холодної та гарячої води та водовідведення умовам типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, тому суд вважає неможливим ставити під сумнів судове рішення в господарській справі № 18/140пд/2011, що набрало законної сили.

Таким чином, включення позивачем до договорів, що пропонуються до укладення споживачам, положень, які не відповідають нормам чинного законодавства, та невключення певних умов, які є необхідними для забезпечення прав та охоронюваних законом інтересів споживачів, є зловживанням монопольним становищем, оскільки за умови існування значної конкуренції на ринку постачання теплової енергії, споживач вступив би у договірні відносини з іншим виконавцем, умови договору якого відповідають чинному законодавству у сфері надання послуг з теплопостачання.

За положеннями п.2. ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2, ч.3 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

При цьому, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Така правова позиція викладена Пленумом Вищого господарського суду України в пункті 14 Постанови від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Отже, встановлення позивачем, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в межах власних водопровідних та каналізаційних мереж у місті Сєвєродонецьку, с. Щедрищеве, с. Боброве, с. Сиротине, с. Синецький, с. Воронове, с. Павлоград, з часткою 100 відсотків, в договорі про надання послуг з водопостачання та водовідведення умов, які значно звужують права споживачів, зменшують обов'язки і не передбачають відповідальності енергопостачальної організації, порівняно з Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р., є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які було б неможливо встановити за умов існування значної конкуренції на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Суд не приймає доводи позивача про те, що оскаржуваним рішенням на нього накладено два штрафи за одне й те саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України, з посиланням на те, що форма типового договору є єдиною для всіх категорій споживачів, і діюче законодавство не розподіляє споживачів на населення та юридичних осіб, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем як виконавцем зі споживачами укладалися два види договорів в залежності від «категорії» споживача - «Про надання населенню послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення» (щодо населення) та «Про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення» (щодо юридичних осіб), які відрізняються за змістом, мають різні розділи, умови надання послуг, обсяги споживання, тарифи тощо. У оскаржуваному рішенні зроблено аналіз по кожній групі споживачів окремо і відповідач дії позивача зі встановлення у договорах про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для різних груп споживачів неправомірних, але різних умов надання послуг, правомірно визначив як різні дії, що є окремими порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, хоча й з однаковою кваліфікацією.

В даному випадку, оскільки мали місце два різні порушення конкурентного законодавства з боку позивача (суттєво різні договори в залежності від споживача), суд вважає доречним посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 13.04.2010 у справі № 18/1529, в якій зроблено висновок, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем може мати різні прояви та полягати у вчиненні не лише одного, але й кількох самостійних порушень і кожне самостійне порушення має кваліфікуватись окремо, при цьому за вчинення кожного самостійного порушення на винну особу може бути накладений штраф.

Що стосується безпосередньо розмірів штрафів, накладених на позивача, в загальній сумі 52 000, 00 грн., судом встановлено, що вони визначені відповідачем обґрунтовано, з огляду на наступне.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у відповідності до статті 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено накладання штрафів на суб'єктів господарювання органами Антимонопольного комітету України.

В оскаржуваному рішенні відповідачем враховано, що дохід (виручка) товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУН СЕРВІС" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2012 рік згідно з ф. 2 звіту про фінансові результати складає 55 209 тис. грн.

При визначенні розміру штрафу врахувати:

- такі порушення вчинено Підприємством вперше;

- сприяння Підприємством розгляду справи;

- порушення Підприємством не визнані; - порушення не припинені;

- не застосування умов, встановлених у договорах, з юридичними особами.

Відповідно до абзацу 1 ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Таким чином, суми штрафів у розмірі 26 000,00 грн. за кожне порушення нараховані відповідачем обґрунтовано та у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Щодо твердження позивача про те, що оскаржуване рішення підписане не уповноваженою особою та є таким, що прийняте з порушенням встановленого порядку, що є самостійною підставою для визнання його недійсним, суд зазначає наступне.

Дійсно, з оскаржуваного рішення вбачається, що воно підписане Головою Адміністративної колегії - Головою Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Шапкою В.Г., а супровідний лист від 27.06.2013 № 04-07/1772-1 - Головою Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України С.Ю. Захаровим.

Захарова С.Ю. призначено на посаду голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України наказом Антимонопольного комітету України від 18.11.2011 № 1120-ВК «По особовому складу».

Наказом Антимонопольного комітету України від 18.10.2011 № 1118-ВК «По особовому складу» Шапку В.Г. з 19.10.2011 переведено на посаду заступника голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Згідно наказу голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.06.2013 № 30, голова відділення Захаров С.Ю. відбуває у м. Київ для участі у нараді органів Антимонопольного комітету України на 3 календарних дні з 26.06.2013 по 28.06.2013 включно, а виконання обов'язків голови відділення на час своєї відсутності покладає на заступника голови відділення Шапку В.Г.

Крім того, згідно наказу голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Захарова С.Ю. від 25.06.2013 № 01-20/230, у разі відсутності голови Колегії його обов'язки виконує заступник голови відділення - Шапка В.Г.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення 27.06.2013 голова відділення Захаров С.Ю. знаходився у відрядженні, і рішення підписано уповноваженою особою - Шапкою В.Г., який на той час виконував обов'язки голови відділення. Що стосується супровідного листа від 27.06.2013, підписаного головою відділення Захаровим С.Ю., з пояснень відповідача вбачається, що він був підписаний наступного дня, після повернення голови відділення з відрядження.

В ході розгляду справи судом встановлено, як зазначено вище, що оскаржуване рішення по своїй суті є правильним, законним та обґрунтованим, підписане уповноваженою особою, і не може бути скасоване та визнане недійсним з суто формальної причини - не зазначення підписанта як «виконуючого обов'язки голови» та несвоєчасного підписання супроводжувального документа.

За приписами ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Позивачем не доведено наявність обставин, визначених в ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», при прийнятті оскаржуваного рішення.

Матеріалами справи не підтверджується будь-якої з підстав, зазначених в статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для скасування чи визнання недійсним оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені у позові не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та не спростовують висновків відповідача, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 1720,50 грн., тоді як повинно було б сплатити 1147,00 грн., як із заяв немайнового характеру. Таким чином, позивачем переплачено судовий збір у сумі 573,50 грн.

На підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу слід повернути із Державного бюджету України частину зайво сплаченого судового збору у сумі 573,50 грн., сплачений платіжним дорученням від 04.09.2013 №2060 згідно до ухвали суду.

Керуючись статями 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення - 14.10.2013.

Суддя А.В. Секірський