Рішення № 34085965, 30.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2013 р. Справа № 914/2848/13

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 914/2848/13-г

за позовом:Колективного виробничого підприємства „Енергомонтаж", м. Львівдо відповідача-1:Комунального підприємства „Харківські теплові мережі", м. Харківдо відповідача-2:Українсько-чеського спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Євротрансбізнес-плюс", м. Новояворівськ, Яворівський районпро:стягнення 261 294,50 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: Вавринчук О.Б. - представник;

від відповідача-1: не з"явився;

від відповідача-2: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Колективного виробничого підприємства „Енергомонтаж", м. Львів, до відповідача-1 - Комунального підприємства „Харківські теплові мережі", м. Харків, та до відповідача-2 - Українсько-чеського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Євротрансбізнес-плюс", м. Новояворівськ, Львівської області, про стягнення 261294,50 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду в засіданні на 14.08.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем -1 не виконані умови укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору від 29.07.2010 р. про виконання робіт з реконструкції ділянок тепломережі в м. Харкові в частині оплати за виконані роботи, внаслідок чого позивач просить стягнути, окрім основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати за період прострочки. Виходячи з положень ст. 554, 555 ЦК України, позивач просить стягнути з поручителя - відповідача-2 у даній справі 5000,00 грн. на виконання його обов"язку перед кредитором за договором від 29.07.2010 р. в частині, забезпеченій порукою.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 14.08.2013 р., розгляд справи відкладено на 11.09.2013 р.

11.09.2013 р. через канцелярію на розгляд суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог. Відповідно до прохальної частини заяви позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 169242,29 рн., 3 % річних у розмірі 25954,08 грн. та інфляційні втрати у розмірі 62615,29 грн. Решту позовних вимог позивач просить залишити без змін. Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду.

11.09.2013 р. через канцелярію на розгляд суду надійшло письмове клопотання відповідача-1 про розстрочку сплати заборгованості строком на шість місяців.

З підстав, викладених в ухвалі сулу від 11.09.2013 р., розгляд справи відкладено на 19.09.2013 р. У зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді Артимовича В.М. судове засідання 19.09.2013 р. не відбулось. Ухвалою суду від 23.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 30.09.2013 р.

30.09.2013 р. через канцелярію на розгляд суду надійшло письмове клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог з врахуванням сплати відповідачем-1 основного боргу у розмірі 169242,29 грн.

В засідання суду 30.09.2013 р. з"явився представник позивача, просив суд зменшити розмір позовних вимог у зв"язку зі сплатою відповідачем-1 суми основного боргу у розмірі 169242,29 грн. Відповідач-1 явку представника в засідання суду не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач-2 явку представника в засідання суду не забезпечив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.07.2010 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір, предметом якого є виконання підрядником робіт з реконструкції ділянок тепломережі в м. Харкові згідно наданої проектної документації.

Згідно п. 2.1 договору вартість робіт за цим договором складає 3200 000,00 грн., ПДВ - 640 000,00 грн. Договірна ціна робіт визначається на основі кошторисної документації і є динамічною.

Початок робіт - серпень 2010 року, закінчення - жовтень 2010 року (п. 3.1).

Згідно п. 4.3 договору замовник щомісячно приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником поетапно, впродовж 10 банківських днів з дня підписання сторонами актів виконаних робіт, в розмірі 85 % договірної ціни. Остаточні розрахунки здійснюються після виконання та приймання всіх робіт, передбачених договором та проектною документацією після висновків робочої комісії та передачі об"єкта в експлуатацію, але в будь-якому випадку до 30 грудня 2010 року (п.п. 4.4, 4.6 договору).

Відповідно до п. 17.1 договору договір діє до повного виконання взаємних обов"язків його сторонами.

Як вбачається із позовної заяви і доданих до справи матеріалів позивач свої зобов"язання перед відповідачем-1 відповідно до вищевказаного договору виконав. На підтвердження цього суду надано належним чином оформлені акт № 1 приймання виконаних робіт за грудень 2010 року та акт № 2 приймання виконаних робіт за грудень 2010 року на суму 59497,58 грн. та 2345159,17 грн., що в сумі складає 2404656,75 грн. Вищезазначені акти підписані повноважними представниками позивача та відповідача-1 та скріплені мокрою печаткою відповідача-1.

Як вбачається із акту звірки розрахунків від 06.08.2013 р., підписаного обома сторонами, відповідач-1 провів оплату за виконані роботи у сумі 2399242,29 грн. Відтак, сума основного боргу відповідача-1 перед позивачем на момент пред"явлення позову в суд становила 169242,29 грн. Дана сума була сплачена відповідачем- 1 згідно платіжного доручення № 10259 від 17.09.2013 р. (оригінал платіжного доручення оглянуто в судовому засіданні 30.09.2013 р., його копію долучено до матеріалів справи).

Окрім вищенаведеного, 29.07.2010 р. між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки. Відповідно до цього договору відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 обов"язку щодо оплати коштів за виконані роботи за договором від 29.07.2010 р., укладеним між кредитором та боржником. Відповідно до п. 1.2 договору у випадку порушення боржником обов"язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Термін дії договору поруки становить 5 років з моменту укладення (п. 2.2 договору). Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов"язку боржником у сумі 5000,00 грн. (п. 4.1 договору поруки).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, наведеними у заяві про уточнення позовних вимог, сума трьох процентів річних становить 25954,08 грн., а сума інфляційних нарахувань - 62615,29 грн., які нараховані позивачем правомірно і підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Щодо нарахування інфляційних втрат то суд повідомляє, що відповідно до інформаційного листа від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справи окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. № 23/466 та лист Верховного суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97 р.).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. № 52/30).

Таким чином, в даному випадку інфляційні втрати слід нараховувати із січня 2011 р. по липень 2013 р. з врахуванням сум боргу, які були сплачені відповідачем-1 протягом цього періоду та враховуючи вимоги інформаційного листа про те, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Згідно проведеного судом перерахунку сума інфляційних втрат за період прострочення основної суми боргу становить 65001,46 грн. Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 62615,29 грн., суд вважає дану суму такою, що підлягає задоволенню.

Одночасно, суд провів перерахунок 3% річних за період з 01.01.2011 р. по 11.07.2013 р. і встановив, що сума відсотків становить 26253,57 грн. Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 25954,08 грн., суд визнав дану суму такою, яка підлягає задоволенню.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.. Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язння вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов»язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Виходячи зі змісту розділу 3 договору поруки „Обов"язки сторін" поручитель зобов"язаний у разі порушення боржником обов"язку за основним договором на вимогу кредитора виконати зазначений обов"язок боржника перед кредитором в межах, зазначених в п. 4.1 цього договору.

Враховуючи те, що позивачем не долучено до позовних матеріалів доказів пред"явлення такої вимоги до відповідача-2, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача-2 коштів, забезпечених порукою, у сумі 5000,00 грн. слід відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача - 1 про розстрочку виконання рішення у даній справі строком на шість місяців, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.

У відповідності до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач - 1 має право звернутись до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно до задоволених позовних вимог.

Окрім цього, суд зазначає, що при поданні заяви про зміну позовних вимог від 11.09.2013 р., яку прийнято судом до розгляду, та клопотання від 30.09.2013 р. про зменшення позовних вимог на суму 169242,25 грн., сума позовних вимог зменшилась і становить 93569,37 грн.

Відповідно до п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону).

Відтак, судовий збір, який підлягає до сплати в дохід Державного бюджету України за подання даного позову становить 1871,39 грн. Позивачем при поданні позову сплачено 5225,89 грн. Отже, поверненню підлягає сума в розмірі 3 354,50 грн.

Згідно ст. 7 Закону України „Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Колективного виробничого підприємства „Енергомонтаж", м. Львів , задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова,11/15; код ЄДРПОУ 31557119) на користь Колективного виробничого підприємства „Енергомонтаж" (79005, м. Львів, вул. Архипенка, 11/15 ; код ЄДРПОУ 0108671) 25954,08 грн. три проценти річних, 62615,29 грн. інфляційних втрат та 1771,46 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення з Українсько-чеського спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТзОВ „Євротрансбізнес-плюс", м. Новояворівськ, Яворівський район, 5000,00 грн. відмовити.

4. Повернути Колективному виробничому підприємству „Енергомонтаж" (79005, м. Львів, вул. Архипенка, 11/15 ; код ЄДРПОУ 0108671) з Державного бюджету України 3354,50 грн. судового збору згідно платіжного доручення № 6218 від 22.07.2013 р., про що видати відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення відмовити.

6. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 04.10.2013 р.

Суддя Артимович В.М.