Рішення № 34085919, 10.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа № 911/3440/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РС Технології",

04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 86

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Київміськбуд-05",

07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 24

про стягнення 36 256,20 грн.

за участю представників:

позивача - Мельничук Ю.Л. (довіреність від 27.08.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РС Технології" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Київміськбуд-05" (далі - відповідач) про стягнення 36 256,20 грн., з яких: 29 900,00 грн. - основний борг, 1 034,60 грн. - інфляційні втрати, 2 391,64 грн. - 3% річних та 2 929,96 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати робіт, що виконані позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2013 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 19.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19731 від 17.09.2013) надійшла заява відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин в частині стягнення пені.

У судове засідання 19.09.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 10.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20255 від 25.09.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 04.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20919 від 03.10.2013) надійшла заява відповідача від 02.10.2013 про визнання позовних вимог у частині основного боргу у сумі 29 900,00 грн., наявність заборгованості пояснюється відсутністю грошових коштів.

Оскільки заяву про визнання позову підписано уповноваженою на це особою відповідача - генеральним директором Антипенко В.В. (відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 888101) та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, часткове визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "РС Технології" (далі - підрядник) та Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-05", яке реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Київміськбуд-05" (далі - замовник) укладено договір підряду від 01.10.2010 № 149 на виконання загальнобудівельних робіт (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується протягом строку дії Договору своїми силами, використовуючи існуючі технології, матеріалами замовника, виконати мурування внутрішніх стін та перегородок підвального поверху, першого поверху та покрівлі на об'єкті: «Реконструкція і добудова спортивного павільйону «Комплекс з колонадою НСК «Олімпійський» (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, вартість робіт з мурування внутрішніх стін та перегородок за приведений 1 м3 тверда та складає 450,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 75,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3. Договору, замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим Договором.

Пунктом 2.1.4. Договору встановлений обов'язок підрядника надати замовнику на підпис акт (акти) приймання виконаних підрядних робіт, що були фактично виконані із розрахунку 1 м3 згідно з пунктом 1.2. Договору. Акт (акти) приймання виконаних підрядником робіт оформляється лише на технологічно завершені роботи.

Відповідно до пунктів 2.2.6., 2.2.7. Договору, замовник зобов'язаний після надання підрядником акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт, протягом 3 робочих днів прийняти виконані роботи та підписати акт (акти), або в той же термін, надати підряднику письмову мотивовану відмову та проводити оплату робіт, виконаних підрядником, не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт.

Договір підряду набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до закінчення виконання договірних відносин (пункт 7.1. Договору).

Зі змісту Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) - документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (типова форма № КБ-3).

До матеріалів справи залучено копії актів (типової форми КБ-2в, що затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5), що складені на підставі Договору за жовтень 2010 року на суму 31 500,00 грн. та за січень 2011 року на суму 23 400,00 грн., які підписані представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін та копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року на суму 31 500,00 грн. та за січень 2011 року на суму 23 400,00 грн. (типової форми КБ-3, що затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5), які підписані представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відтак, позивач на виконання умов Договору підряду виконав роботи на суму 54 900,00 грн., а відповідач прийняв вказані роботи без зауважень, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності таких зауважень.

Натомість, відповідач зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, виконані підрядні роботи оплатив частково. Позивачем до матеріалів справи подано доказ часткової оплати спірної заборгованості відповідачем на час вирішення спору у розмірі 25 000,00 грн., а саме: копію виписки по особовим рахункам позивача за 14.01.2011.

Відтак, позивачем, з урахуванням часткової оплати суми заборгованості, заявлено до стягнення заборгованість за Договором у розмірі 29 900,00 грн.

Відповідачем визнано заборгованість перед позивачем за Договором підряду від 01.10.2013 № 149 у розмірі 29 900,00 грн.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При прийнятті рішення, зважаючи на повне визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці 9 підпункту 3.12. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та, у зв'язку з цим, позов у цій частині підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а позовні вимоги у частині основного боргу підлягають задоволенню повністю у розмірі 29 900,00 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1034,60 грн. та 3% річних у розмірі 2 391,64 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 1034,60 грн. інфляційних втрат та 2 391,64 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі пункту 4.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 2 929,96 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин в частині стягнення пені.

Розглянувши зазначену заяву, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 260 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Стаття 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки вимоги про стягнення пені заявлені позивачем за період з 01.12.2010 по 31.08.2011, то перебіг строку позовної давності розпочався з 01.09.2011.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До матеріалів справи у якості доказів додані копія претензії позивача від 21.06.2012 № 107 та копія відповіді на претензію відповідача від 23.07.2012 № 53, якою Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест Київміськбуд-5» визнало свій борг перед позивачем.

Відтак, 23.07.2012 перервано перебіг позовної давності.

Згідно з частиною 3 статті 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

24.07.2012 почався заново строк позовної давності до вимоги про стягнення пені за Договором.

Позов заявлений 03.09.2013, клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності позивач не заявляв.

За таких умов, заява відповідача про застосування строків позовної давності до пені підлягає задоволенню та в цій частині у задоволені позову відмовляється.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29 900,00 грн. основної заборгованості, 1 034,60 інфляційних втрат, 2 391,64 грн. 3% річних є доведеними та обґрунтованими а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2 929,96 грн. задоволенню не підлягають.

Також, позивач заявляє до стягнення з відповідача 8 100,00 грн. витрат з оплати адвокатських послуг.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, що є адвокатом, визначено в статті 2 Закону України «Про адвокатуру» наступним чином: адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката в судові витрати по даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 8 100,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката Мельничука Ю.Л. (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю від 27.11.2003 № 1817). На підтвердження цих витрат, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 27.08.2013 № 34, платіжне доручення від 28.08.2013 № 2619 на суму 8 100,00 грн., копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю від 27.11.2003 № 1817. Згідно протоколів судових засідань, адвокат Мельничук Ю.Л. брав участь у судових засіданнях 19.09.2013 та 10.10.2013.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 8 100,00 грн. до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 8 100,00 грн. покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Київміськбуд-05" (07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 24, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33341484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РС Технології" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 86, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34048878) 29 900 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 64 коп. 3% річних, 1 034 (одна тисяча тридцять чотири) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 7 445 (сім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 42 коп. витрат на послуги адвоката та 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 46 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук